Українські біженці в Австрії: як дістатися, зареєструватися та отримати житло
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 2366
Наші співгромадяни діляться досвідом того, як їм вдалося влаштуватися в Альпійській республіці
Розкішні гірськолижні курорти в Альпах, озера з кришталевою водою, тірольський спів, казкові містечка – Австрія завжди була лакшері-країною, місцем для фінансово спроможних людей. Як вона зустріла українських біженців, які на початку війни виїздили без коштів і речей? На які умови і роботу тут можна розраховувати сьогодні? Чи можна взяти з собою кота і чим це загрожує? І чому цього року дуже багато українських мігрантів зі стажем намагаються переїхати із інших європейських країн саме сюди?
Виплати у 200-250 євро на місяць — ніщо для європейської країни, це не може бути мотивацією. В Австрії цього вистачає умовно на продукти та засоби гігієни. Однак ця країна прийняла рішення, яке у 2025 році кардинально змінить життя українських біженців.
"Телеграф" на умовах анонімності поговорив із українцями, які отримали прихисток в Австрії два роки тому і у 2024 році. З тими, хто залишився і тими, хто повернувся буквально за два місяці після еміграції.
З етичних питань імена співрозмовників змінимо – про реалії життя люди більш щиро готові розповідати саме так. Тут буде дуже багато суб'єктивного сприйняття і досвіду. Конкретних людей — з дітьми і без, літнього віку і молодих, і навіть тих, хто ризикнув податись за кордон із своїми "хвостиками".
Дорога в Австрію з України
"Моя знайома отримала прихисток в Австрії. Тому, коли я зрозуміла, що більше "не вивожу", розглядала тільки цю країну," – говорить Олена. Вона виїхала з України в грудні 2023 року. Ситуацію обтяжував той факт, що у жінки було з собою два коти і лише 100 євро на життя, тож вона боялась – чи приймуть її в гуртожиток для біженців, чи поселять із тваринами? Однак виявилось, що Австрія дуже френдлі до домашніх тварин — собак та котів точно. Хоча орендувати житло із домашными улюбленцями складніше.
Перший крок квесту з отримання прихистку в Австрії — доїхати. Країна знаходиться в центрі Європи, шлях сюди пролягає через інші території. Тож задоволення не з дешевих: вартість квитка на маршрутку Львів-Відень – від 70 до 100 євро. Є прямий потяг "Київ — Відень", але в грудні 2023, за словами Олени, оперативно придбати квитки на нього було практично неможливо. Наразі Укрзалізниця створила можливість придбати квитки у додатку, але ажіотаж і попит на цьому напрямку, як раніше, перевищує пропозицію.
Наприклад, родина Ніни і Дмитра виїхала в перші місяці війни за кордон разом з шістьма дітьми. За півроку вирішили повернутися додому. Але старші діти почали вчитись у Австрії, їм подобалося і відмовлятись від перспективи вступити в австрійський виш, вони не хотіли. Тож родина живе на дві країни, іздять туди — сюди: кожного тижня 2 дні — в Відні зі старшими дітьми, інший час — в Україні, із молодшими і сімейним бізнесом.
За перевезення тварин у маршрутці чи автобусі і навіть якщо ви їдете з попутчиками, доведеться доплатити. Найдешевший варіант — 50 євро за ще одне місце, де стоятиме переноска з котиком чи собачкою. У деяких перевізників ціна квитка для тварини дорівнює вартості квитка для людини. До речі, під час подорожі по Австрії проїзд у поїздах чи автобусах великого державного ÖBB з котиком чи невеличкою собачкою безкоштовні. Чотирилапий отримає купу уваги і компліментів: австрійці втомились від біженців, але наявність у вас переноски із котом розтопить найхолодніше серце.
Їхати до Відня з Києва дорожче і фізично може бути складніше — за підсумком майже доба в автобусі. Зі Львову, якщо пощастить, можна доїхати за 12 годин. Квиток на потяг Київ-Львів – від 250 гривень. Квиток для кота в переносці ніби-то можна не купувати, – так вам скажуть на вокзалі. Але при посадці в потяг можуть перевірити, чи він є. Тож про всяк випадок краще купити – він коштує близько 30 гривень.
Олені пощастило, її підвезли до самих дверей розподільчого центру для українських біженців на вул. Schlossberggasse 8. Він працює 24 години на добу – тут завжди є чергові працівники і відсутня комендантська година.
Деякі центри прихистку вже не приймають біженців, як і деякі землі – наприклад, Тіроль. Тож Відень – центр спасіння, але варто перед виїздом поточнювати наявність місць.
Розподільчий центр
Мовного бар'єру не бійтесь: на ресепшен в центрах прийому біженців у Відні та в інших центрах Австрії працюють україно- і російськомовні фахівці з країн СНД.
З російською мовою доведеться змиритись, якщо ви не говорите англійською чи німецькою. До речі, людина хоча б з мінімальною англійською в Австрії не пропаде. Англійською краще чи гірше тут говорять всі держслужбовці, багато хто з підприємців і просто австрійці, до яких ви звернетесь на вулиці.
Приїхати в розподільчий центр — шанс отримати прихисток "малою кров'ю". Як тільки ви реєструєтесь тут, вами починають опікуватись. Фахівці центру самі домовляться про реєстрацію в поліції, дадуть адресу з мапою і безкоштовні квитки на метро, направлять на флюорографію тощо. Єдине, що вимагають від біженця — дисципліновано ходити на всі призначені зустрічі. Не пішов вчасно в поліцію — можеш лишитися права проживання в гуртожитку і допомоги розподільчого центру.В цілому в Австрії краще виконувати всі поради і приписи – на кожному етапі життя та інтеграції.
Реєстрація в поліції запускає процедуру отримання омріяного прихистку і так званої BLUE Card, яка надає статус тимчасово переміщеної особи для українців в Республіці Австрія. Здали біометрію, відсканували документи — і вважайте, що процес пішов. Більше нічого робити не потрібно. Далі ви отримуєте в розподільчому центрі направлення на проживання, переїздите, реєструєтесь у місцевому муніципалітеті і за місяць — півтора BLUE Сard приходить вам поштою на адресу реєстрації. Декому — з поштовою доставкою, як лист. Декому доводиться їхати і особисто під розпис отримувати у поштовому відділенні.
В розподільчому центрі хтось знаходиться кілька днів, хтось — кілька тижнів. Все залежить від того, як швидко якась із земель Австрії знайде для вас дах над головою.
Це — перший етап, на якому вам потрібні будуть власні кошти, якщо у вас є бажання виїхати в центр Відня, подивитись на архітектуру чи купити щось особливе з їжі. Тут біженці не отримують виплат, але проживання і пристойне триразове харчування – безкоштовні.
Людям видають безплатно чисту постіль, предмети гігієни першої необхідності – зубну щітку, пасту, пральний порошок, підгузки для дітей. Дають доступ до пральних машин, — потрібно лише записатись і прийти в свій час. Олені знайшли навіть корм для котиків. А от наповнювач довелось шукати самостійно, за підсумком — мінус 12 євро.
В центрі безкоштовно приймає раз чи два рази на тиждень лікар загального профілю. Якщо ви забули ліки або захворіли, вам, як біженцю, випишуть препарат із переліку тих, що покриваються медичною страховкою. Ви отримуєте рецепт, з яким йдете в найближчу аптеку. Там віддаєте папірець — отримуєте ліки. Якщо відповідного препарату немає і вам доведеться доплатити, вас попередять. Головне — тут немає обстрілів, чисте повітря, і відчуття, що ти не сам на сам із своїми проблемами. Але важливо не нагліти.
Про проживання
За три тижні Олені знайшли житло у Верхній Австрії. Це вважається престижним, тому що — передгір'я Альп, більш багатий, ніж Нижня Австрія, туристичний регіон, який ще приймає біженців. Але приймає не всіх. Наприклад, ромським родинам, з того, що чула Олена від них у розподільчому центрі, Верхня Австрія у поселенні відмовляла.
Процедура пошуку соціального житла проста: до розподільчого центру приїздять фахівці, які займаються цим питанням. Вони проводять співбесіду, на якій важливо вказати всі нюанси: чи є у вас тварини, чи потрібно вам бути під наглядом лікарів, чи маєте обмеження у пересуванні — наприклад, хвора нога тощо.
– Раніше можна було обирати — вам пропонували три варіанти на вибір і оплачували можливість поїхати — подивитись на умови проживання, – розповідає Ганна Петренко, яка переїхала в Австрію у лютому 2022 і мешкає у Відні. Зараз невеличка за розміром Австрія переповнена, тож умови змінились: вам пропонують один варіант безкоштовного проживання.
Потрібно бути готовим відмовитись від мрії жити у Відні, хоча ще влітку 2023 року це було можливо. Отримати соціальну квартиру чи навіть місце в гуртожитку в столиці Австрії можуть ті, у кого тут лікуються важкі онкохворі родичі. Щоб люди мали змогу бути поруч, відвідувати, піклуватись.
Наразі українців дуже часто селять у маленьких поселеннях. Тобто — зовсім маленьких, забудьте про те, що місто з 20 тисяч мешканців — це майже смт. Маленькі — це 700 — 800 мешканців. Австрія невелика країна із населенням 9 млн людей. Тож 4, 5 тисяч – це пристойне місто, де є все: купа магазинів, пошта, банк, лікарі. Але потрапити в таке місце з тваринами, наприклад, практично неможливо. Найлегше людям-одинакам: їх можуть підселити в кімнату до ще 3-4 людей в великому місті або десь поблизу Відня, куди можна потім хздити на роботу електричками. Але тут є нюанс — як пощастить із сусідами.
Якщо ви не погоджуєтесь на варіант, запропонований розподільчим центром, вам скажуть:" Ок, ви завжди можете винайняти житло самостійно. Успіху".
Оренда житла – є нюанси
Але що таке — винаймати житло в Австрії? Будьте готові заплатити господарям житла орендну плату за 3-4 місяці + залог, так званий кауціон. Це гарантія того, що якщо ви щось пошкодите у житлі, господарі отримають відшкодування. На кінець оренда кауціон повертається орендарю у повному обсязі — звісно, якщо претензій до стану житла немає. Тож для того, щоб винайняти квартиру потрібно мати на руках не менше 3-4000 євро. А якщо ви користуєтесь послугами рієлтора, готуйте ще пару тисяч. Звісно, якщо у вас є час на пошуки і знайомства, ви можете "вскочити" у оренду квартири у Відні за 600-650 євро на місяць з мінімальним кауціоном у 1000 євро. Але такий варіант потрібно ретельно шукати в групах в соцмережах, на сайтах, на це потрібен час і витримка. Можна знайти варіант підселення – тут все, як і в Україні.
В Австрії Відень — не найдорожчий ринок оренди житла. В туристичному Інсбруку (Тіроль) вартість оренди однокімнатної квартири може становити і 900, і 1200 євро. При зарплаті у ті ж 1200-1500 євро.
Завтра о 8:30 у другій частині матеріалу "Телеграфу" читайте про реалії проживання у соціальному житлі, пошуки роботи та мовне питання.