Герой з "того світу": на Полтавщині зник 74-річний дідусь з трьома коровами та собакою (фото, відео)

Читать на русском
Автор
2094
Колаж "Телеграфу" Новина оновлена 06 червня 2024, 13:19

Волонтери вивезли діда Володю із прифронтової зони на Донбасі

Пенсіонер з села Торське з-під Краматорська Донецької області, якого кілька днів тому волонтери евакуювали з двома коровами, телицею та собакою на Полтавщину, зник разом зі своїми тваринами. У понеділок, 3 червня, залишивши сусідці 6 літрів свіжовидоєного молока, 74-річний пан Володимир подався шукати кращих пасовищ для худоби. Відтоді його бачили лише раз, під Стасями колишнього Диканського району.

Не стільки за себе хвилювався, як за тварин

— Я першим кинувся на розшуки нашого нового переселенця, діда Володі, — розповідає староста Бричківського старостинського округу Полтавського району Павло Бречко. — О 6:30 у понеділок привіз новий візок, який передали йому волонтери. Заодно хотів допомогти старенькому з отриманням довідки ВПО. Але чоловіка вже не було вдома.

Згодом я проїхався трасою, думав, побачу його. Вже припікало сонечко, і він, певне, звернув кудись у лісосмугу. Боюся, на додачу до всіх пригод ще й корова його могла розтелитися, бо вона мала ось-ось привести теля…

…Пан Володимир утік від війни в наприкінці травня. Від свого села пройшов добрячих кілометрів 60 у напрямку Ізюма Харківської області, аж поки його підібрали добрі люди.

— Вперше я побачила цього чоловіка у Святогірську Донецької області, — розповіла журналістам "Суспільного" військовослужбовиця. — Він ішов лісом з корівками та собачкою. Ми прямували на виїзд, і не було змоги зупинитися. Другого дня їхали у бік Ізюма і знову дорогою зустріли того ж високого худорлявого дідуся з довгою сивою бородою. Зупинилися запитати, чи все у нього гаразд, чи не потребує якоїсь допомогти. Дідусь сказав, що сам впорається, бо сильний. Не стільки за себе хвилювався, як за тварин. Ми дали йому води та їжі.

Військовослужбовиця зв’язалася з громадською організацією "Земля́чки", яка підтримує жінок, котрі боронять Україну, а ті передали інформацію про незвичного мандрівника зоозахисній благодійній організації "UAnimals".

— У чоловіка не було мобільного, тож зв’язатися з ним і повідомити, що по нього приїде наша автівка, хай лише чекає в обумовленому місці, ми не мали можливості, — розповіла "Телеграфу" керівниця комунікаційного відділу "UAnimals" Людмила Смоляр. — Тому спочатку здавалося, що історія безнадійна. Але через "Земля́чок" ми передали прохання військовим тримати дідуся в полі зору. Це спрацювало, і наш транспортний бус 29 травня вирушив під Ізюм.

Мандрівник з "того світу"

Тим часом "Землячки" зайнялися пошуком підхожого домогосподарства у Полтавській громаді, бо власник худоби, як з’ясувалось, народився у Великій Рублівці на Котелевщині й мав намір дістатися у рідні краї, які колись давно залишив. Зателефонували у Полтавську міськраду, розмістили оголошення в соцмережах і волонтерських групах.

— У Бричківці якраз було вільне домогосподарство, — продовжує розповідь Павло Бречко. — Гарна хата, сарай, криниця. Господиню похилого віку забрала донька до себе в сусіднє село, тож хата стояла пусткою. Родина з радістю відгукнулася на пропозицію пустити біженця. Односельці почали зносити йому їжу, одяг, посуд, продукти, дійниці, відра для води, щоб напувати корів…

корови в бусі
Двох корів діда Володі привезли бусом

30 травня близько обіду евакуаційний екіпаж "UAnimals" прибув до Бричківки з двома коровами — Мухою і Зойкою. Першим ділом місцеві мешканці їх напоїли, подоїли та припнули на пасовищі. А близько 21-ї транспортний бус, зробивши ще одну ходку (600 кілометрів туди й назад), привіз пана Володимира, телицю Малу й собаку Жорика. З особистих речей у чоловіка була лише невелика сумка з найнеобхіднішим — решту вивезеного з прифронтової зони на "кравчучці" довелося викинути, оскільки візочок не витримав довгої дороги та зламався.

— Щоб корівкам було м’якше їхати, ми накидали у вантажний салон буса соломи, — пригадує Людмила Смоляр. — Таку евакуацію наша команда проводила вперше.

— Коли мене питають, звідки я, я відповідаю: "З того світу", — розповідав по дорозі пан Володимир. — Від нашого села мало чого лишилося. Коли виходив із Торського, там були дуже добрі "прильоти" — з десятої вечора і до першої ночі не припинялися обстріли. Коли влучили у сусідній дім, ми (було близько другої ночі) схопили, що можна, і рушили звідти. Коли дійшли у сусіднє село, кілометрів шість-вісім, побачили спалах на тому місці, де була моя хата.

Мандруючи селами на Полтавщину, дід Володя спав, де заставала ніч — хай то буде дорога чи поле.

З’ясувалося, що волонтери, які евакуювали людей з Торського, відмовили старенькому в поїздці саме через те, що він хотів забрати з собою корів. Чому вони не передали інформацію іншим організаціям і фондам, невідомо.

Категорично проукраїнський

За словами Павла Бречка, чоловік своїм життєвим світоглядом нагадав йому буддійського монаха чи старовіра. Від принесених продуктів відмовлявся, хоча з їжі у нього, окрім молока, були лише булочки, пиріжки та хліб, які дали йому на дорогу волонтери. "Я можу повітрям харчуватись", — пояснив загадково.

Надана хата переселенцю сподобалась, а от пасовище у балках він категорично забракував. "Нема тут де пасти корів, — бідкався найближчій сусідці. — Піду за річку, пошукаю кращих пасовищ".

дід з коровами
Діду Володі сподобалась хата, але...

За річку, значить, за Ворсклу, яка розділяє колишні Полтавський та Котелевський райони. І рано вранці в понеділок дід подався у нову для себе дорогу. Здоїв корівку, залишив сусідці молоко. З собою взяв лише рюкзак і дійницю.

— Ми дізналися, що в пана Володимира лишилися у прифронтовій зоні донька й онук Сергій. Напередодні Сергій зателефонував мені, спитав, коли я бачитиму діда — він хотів поговорити з ним. У розмові онук сказав, що рідні у Великій Рублівці в них давно нема. Хіба що хтось зі старожилів і згадає його діда… Тому навряд чи там його хтось чекає.

Та все ж чекають. Бричківський староста телефонував своєму колезі й просив одразу ж повідомити, якщо дід Володя з’явиться у їхніх краях.

Відповіді поки не отримав.

корови
"Тут нема де пасти корів", - казав дідусь

Історія з евакуацією старенького чоловіка з худобою надзвичайно вразила українців. У соцмережах люди захоплюються його вчинком. "Пла́чу, просто пла́чу. Бо багаті тікали й покидали своїх тварин, а тут дідусь забрав корів і попрямував з ними пішки на безпечну територію! Низький уклін йому!" — написала на сторінці в Instagram "UAnimals" одна з читачок. "Цей дідусь герой з крилами!" — вважає інша. І подібних відгуків десятки. Дехто навіть хату пропонує відважному переселенцю.

Один з військовослужбовців написав: "Знаю діда Вову особисто. Ми стояли в Торському на початку 23 року. Дід категорично проукраїнський. І хата в нього була гарненька. Була…"

На підтримку пана Володимира та його тварин фонд "Землячки" оголосив спеціальний збір. Планується, що на кошти збудують окремий корівник для однієї з корів. Шукайте банку на сторінці @zemliachky.ukrainian_front.

Фото, відео — "UAnimals" у соцмережах