Герой з "того світу": на Полтавщині зник 74-річний дідусь з трьома коровами та собакою (фото, відео)

Пенсіонер з села Торське з-під Краматорська Донецької області, якого кілька днів тому волонтери евакуювали з двома коровами, телицею та собакою на Полтавщину, зник разом зі своїми тваринами. У понеділок, 3 червня, залишивши сусідці 6 літрів свіжовидоєного молока, 74-річний пан Володимир подався шукати кращих пасовищ для худоби. Відтоді його бачили лише раз, під Стасями колишнього Диканського району.

Не стільки за себе хвилювався, як за тварин

— Я першим кинувся на розшуки нашого нового переселенця, діда Володі, — розповідає староста Бричківського старостинського округу Полтавського району Павло Бречко. — О 6:30 у понеділок привіз новий візок, який передали йому волонтери. Заодно хотів допомогти старенькому з отриманням довідки ВПО. Але чоловіка вже не було вдома.

Згодом я проїхався трасою, думав, побачу його. Вже припікало сонечко, і він, певне, звернув кудись у лісосмугу. Боюся, на додачу до всіх пригод ще й корова його могла розтелитися, бо вона мала ось-ось привести теля…

…Пан Володимир утік від війни в наприкінці травня. Від свого села пройшов добрячих кілометрів 60 у напрямку Ізюма Харківської області, аж поки його підібрали добрі люди.

— Вперше я побачила цього чоловіка у Святогірську Донецької області, — розповіла журналістам "Суспільного" військовослужбовиця. — Він ішов лісом з корівками та собачкою. Ми прямували на виїзд, і не було змоги зупинитися. Другого дня їхали у бік Ізюма і знову дорогою зустріли того ж високого худорлявого дідуся з довгою сивою бородою. Зупинилися запитати, чи все у нього гаразд, чи не потребує якоїсь допомогти. Дідусь сказав, що сам впорається, бо сильний. Не стільки за себе хвилювався, як за тварин. Ми дали йому води та їжі.

Військовослужбовиця зв’язалася з громадською організацією "Земля́чки", яка підтримує жінок, котрі боронять Україну, а ті передали інформацію про незвичного мандрівника зоозахисній благодійній організації "UAnimals".

— У чоловіка не було мобільного, тож зв’язатися з ним і повідомити, що по нього приїде наша автівка, хай лише чекає в обумовленому місці, ми не мали можливості, — розповіла "Телеграфу" керівниця комунікаційного відділу "UAnimals" Людмила Смоляр. — Тому спочатку здавалося, що історія безнадійна. Але через "Земля́чок" ми передали прохання військовим тримати дідуся в полі зору. Це спрацювало, і наш транспортний бус 29 травня вирушив під Ізюм.

Мандрівник з "того світу"

Тим часом "Землячки" зайнялися пошуком підхожого домогосподарства у Полтавській громаді, бо власник худоби, як з’ясувалось, народився у Великій Рублівці на Котелевщині й мав намір дістатися у рідні краї, які колись давно залишив. Зателефонували у Полтавську міськраду, розмістили оголошення в соцмережах і волонтерських групах.

— У Бричківці якраз було вільне домогосподарство, — продовжує розповідь Павло Бречко. — Гарна хата, сарай, криниця. Господиню похилого віку забрала донька до себе в сусіднє село, тож хата стояла пусткою. Родина з радістю відгукнулася на пропозицію пустити біженця. Односельці почали зносити йому їжу, одяг, посуд, продукти, дійниці, відра для води, щоб напувати корів…

30 травня близько обіду евакуаційний екіпаж "UAnimals" прибув до Бричківки з двома коровами — Мухою і Зойкою. Першим ділом місцеві мешканці їх напоїли, подоїли та припнули на пасовищі. А близько 21-ї транспортний бус, зробивши ще одну ходку (600 кілометрів туди й назад), привіз пана Володимира, телицю Малу й собаку Жорика. З особистих речей у чоловіка була лише невелика сумка з найнеобхіднішим — решту вивезеного з прифронтової зони на "кравчучці" довелося викинути, оскільки візочок не витримав довгої дороги та зламався.

— Щоб корівкам було м’якше їхати, ми накидали у вантажний салон буса соломи, — пригадує Людмила Смоляр. — Таку евакуацію наша команда проводила вперше.

— Коли мене питають, звідки я, я відповідаю: "З того світу", — розповідав по дорозі пан Володимир. — Від нашого села мало чого лишилося. Коли виходив із Торського, там були дуже добрі "прильоти" — з десятої вечора і до першої ночі не припинялися обстріли. Коли влучили у сусідній дім, ми (було близько другої ночі) схопили, що можна, і рушили звідти. Коли дійшли у сусіднє село, кілометрів шість-вісім, побачили спалах на тому місці, де була моя хата.

Мандруючи селами на Полтавщину, дід Володя спав, де заставала ніч — хай то буде дорога чи поле.

З’ясувалося, що волонтери, які евакуювали людей з Торського, відмовили старенькому в поїздці саме через те, що він хотів забрати з собою корів. Чому вони не передали інформацію іншим організаціям і фондам, невідомо.

Категорично проукраїнський

За словами Павла Бречка, чоловік своїм життєвим світоглядом нагадав йому буддійського монаха чи старовіра. Від принесених продуктів відмовлявся, хоча з їжі у нього, окрім молока, були лише булочки, пиріжки та хліб, які дали йому на дорогу волонтери. "Я можу повітрям харчуватись", — пояснив загадково.

Надана хата переселенцю сподобалась, а от пасовище у балках він категорично забракував. "Нема тут де пасти корів, — бідкався найближчій сусідці. — Піду за річку, пошукаю кращих пасовищ".

За річку, значить, за Ворсклу, яка розділяє колишні Полтавський та Котелевський райони. І рано вранці в понеділок дід подався у нову для себе дорогу. Здоїв корівку, залишив сусідці молоко. З собою взяв лише рюкзак і дійницю.

— Ми дізналися, що в пана Володимира лишилися у прифронтовій зоні донька й онук Сергій. Напередодні Сергій зателефонував мені, спитав, коли я бачитиму діда — він хотів поговорити з ним. У розмові онук сказав, що рідні у Великій Рублівці в них давно нема. Хіба що хтось зі старожилів і згадає його діда… Тому навряд чи там його хтось чекає.

Та все ж чекають. Бричківський староста телефонував своєму колезі й просив одразу ж повідомити, якщо дід Володя з’явиться у їхніх краях.

Відповіді поки не отримав.

Історія з евакуацією старенького чоловіка з худобою надзвичайно вразила українців. У соцмережах люди захоплюються його вчинком. "Пла́чу, просто пла́чу. Бо багаті тікали й покидали своїх тварин, а тут дідусь забрав корів і попрямував з ними пішки на безпечну територію! Низький уклін йому!" — написала на сторінці в Instagram "UAnimals" одна з читачок. "Цей дідусь герой з крилами!" — вважає інша. І подібних відгуків десятки. Дехто навіть хату пропонує відважному переселенцю.

Один з військовослужбовців написав: "Знаю діда Вову особисто. Ми стояли в Торському на початку 23 року. Дід категорично проукраїнський. І хата в нього була гарненька. Була…"

На підтримку пана Володимира та його тварин фонд "Землячки" оголосив спеціальний збір. Планується, що на кошти збудують окремий корівник для однієї з корів. Шукайте банку на сторінці @zemliachky.ukrainian_front.

Фото, відео — "UAnimals" у соцмережах