Автор методики стабілізації емоційного стану під час польотів: Можеш допомогти собі — можеш допомогти іншим

Нещодавно наші колеги писали про українця Олега Афрамчука, який розробив і готує до друку в США методику швидкої стабілізації емоційного стану пасажирів під час польотів "SkyZen". Стаття розкриває не тільки нашого співвітчизника, як автора методики й цікаву особистість, а й невідомі багатьом факти про українську цивільну авіацію. Наприклад, про те, що українські компанії виконували місію ООН, перевозили миротворчий контингент, евакуювали цивільне населення та поранених військових із гарячих точок світу ще за часів мирної України.

В Олега за плечима 15 років в авіації й великий досвід, як діяти в критичних ситуаціях та комунікувати з пасажирами, наприклад, коли по літаку стріляють із землі, або він потрапляє в піщану бурю в Сахарі, чи в нього відмовляють двигуни. Й головний висновок, який 40-річний Олег Афрамчук зробив за свою льотну кар'єру, а це 5300 годин польотів: можеш впоратися з власними емоціями й допомогти собі — можеш допомогти іншим.

Про те, як у попередні кризові для нашої цивільної авіації роки українські компанії та фахівці виявилися потрібними за кордоном; як за 10—15 хвилин під час критичної ситуації допомогти пасажиру впоратися зі стресом; чому цей досвід зацікавив американські компанії, що не мають стосунку до сфери авіаперевезень; як гартувати самоконтроль, — Олег розповів в ексклюзивному інтерв'ю.

Робота в умовах стресу

— Ви народилися й працювали в колишньому Кіровограді, зараз це Кропивницький. У вашому місті за роки незалежності України неодноразово намагалися відновити пасажирські авіаперевезення та роботу аеропорту, але безрезультатно. Поясніть, звідки 15 років досвіду в авіації?

— Хоча в моєму рідному місті 74 роки готують авіафахівців, протягом останніх десятиліть працювати їм доводилося переважно в інших містах і країнах. Льотна академія, приміщення аеропорту, житловий мікрорайон "Авіамістечко" для родин авіаторів сьогодні сприймаються жителями Кропивницького як історичні артефакти, що свідчать про його авіаційне минуле.

Заснована тут в 1993 році авіакомпанія "УРГА" неодноразово робила спроби відродити роботу аеропорту, запускала міжміські та міжнародні рейси, навіть відкрила міжнародний пасажирський термінал, однак бюрократичні та економічні фактори все звели нанівець. Та саме підприємство залишалося острівцем стабільності й добробуту для сотень працівників. Оскільки укладало міжнародні контракти й виконувало місії ООН. Одного разу під час місії в Конго на прохання МЗС України врятувало українських моряків, що стали заручниками іноземного судна, на якому зламалися рефрижератори й зіпсувалися тонни м'яса. З міркувань санітарної безпеки його не приймали в жодному з портів. Екіпаж опинився в жахливій ситуації, без засобів до існування.

Загалом соціальна відповідальність для авіакомпанії була не порожнім звуком. Вона забезпечувала навчання фахівців і високі зарплати працівників. Працювати тут було престижно. Тому коли я дізнався від мами про таку можливість, то навіть не вагався. Хоча польоти були пов'язані з численними ризиками, я отримав усе, про що може мріяти молода людина. Гідну зарплату, можливості для самореалізації й побачити ввесь світ і, врешті-решт, згодом роботу в США.

— Говорячи про ризики професії, ви згадували випадок, коли у літака відмовили двигуни. Як часто траплялися ситуації, коли ви ризикували життям?

— Авіація завжди пов’язана з ризиком, особливо в країнах із різними кліматичними умовами. В одних регіонах пілотам доводиться керувати літаком під час піщаних бур із нульовою видимістю, в інших – долати грози. Або й працювати у зоні підвищеного ризику, коли по літаку можуть стріляти. Адже нам доводилося евакуювати з гарячих точок як цивільних пасажирів, так і військових, зокрема поранених солдатів місій ООН, які підірвалися на мінах.

Але особливо запам’ятався випадок, коли під час польоту відмовили двигуни, а згодом відключилися генератори, й літак залишився без енергоживлення. Завдяки злагодженій роботі екіпажу вдалося відкрити шасі й без критичних наслідків здійснити посадку.

Загалом пасажири дуже відчувають навіть незначні перепади висоти й панікують. У такі моменти бортпровідник повинен знайти баланс: бути поруч, допомагати, але не створювати додаткової напруги.

При цьому потрібно не тільки зберігати спокій і посміхатися, а й одночасно вирішувати різні завдання, іноді конфліктні ситуації.

— Щоб опанувати себе й допомогти іншим, потрібен залізний самоконтроль і глибоке розуміння людської психіки. Вас цьому вчать?

— Ні. Є багато речей, яким не вчать. Але, якщо ти з юності ведеш здоровий спосіб життя, займаєшся спортом, йогою, вивчаєш різні духовні практики, то дисципліна і самоконтроль стають частиною тебе. А завдяки спілкуванню з людьми різних релігій, культур і національностей, ти краще розумієш, як поводитися в різних ситуаціях, які прийоми застосувати.

— Як писав відомий американський письменник Марк Твен, у людини є два найважливіші дні в житті — день, коли вона народилася, і день, коли зрозуміла навіщо. Коли ви зрозуміли, що хочете допомагати іншим приборкати емоції й долати страх у критичних ситуаціях?

— Ця думка в мене виникала, коли пасажири неодноразово дякували мені за те, що я їм допоміг впоратися зі стресом. Упевнитися, що я все роблю вірно, також допомагали колеги, які зверталися за порадами, і заохочення від керівництва — численні грамоти й подяки, визнання кращим працівником року, відзнака у вигляді годинника з позолотою.

А коли я потрапив до США, то зрозумів, що це країна з шаленим ритмом життя, який, відповідно, призводить до надмірної напруги й стресів. Ця країна вражає своїми масштабами, якістю доріг, рівнем життя. Такого я не бачив ніде у світі. Кожен штат – як нова країна. Вражає те, що більшість пересічних американців мають нормальний достаток. Чи то медпрацівник, чи то пожежник, чи офіціант. Люди купують житло і красиво живуть. Але багато людей, зокрема, працівники екстрених служб, представники бізнесу постійно стикаються зі стресами, що потім виливаються у депресії, непридатність до виконання своїх професійних обов'язків. Я відчув, що маю необхідні знання і досвід, які їм можуть стати в пригоді. Особливо для молоді.

— Чи складно співпрацювати з американськими компаніями?

— Можна було б рухатися у напрямку авіації, але я планую співпрацювати у сфері менторінгу з різними компаніями. Досвід маю, і вже є запити на мої методики. Мою ключову роль помітили саме в менторстві. На чому я і хочу сфокусувати свій розвиток та допомогти молодим пілотам, студентам, бізнесам впоратися зі стресом на "початку зльоту" — у мить, коли земля залишається позаду, а небо відкриває нові горизонти.

Методика "SkyZen": як діяти в критичній ситуації

— Як би ви стисло описали свою методику?

— "SkyZen" — це не просто теоретична концепція, а перевірений на практиці підхід, якого не викладають на курсах підвищення кваліфікації, в школах, авіакомпаніях чи програмах підготовки фахівців для роботи в умовах стресу. Окремі техніки та методи існують уже багато років, а деякі — навіть тисячоліттями, проте їхня систематизація та вдосконалення в єдину методику вимагають значних зусиль і глибоких знань.

Зокрема, як і для чого підтримувати фізичну форму, як вона впливає на ясність думок і психоемоційний стан. Чому для стабілізації емоційного стану важливі правильний режим дня і дихальна практика. Здавалося б, дихати — це банально, адже ми це робимо щомиті. Але саме рівномірне затримання дихання дозволяє взяти під контроль багато фізіологічних процесів і налагодити роботу мозку.

*Один із найпростіших прикладів самодопомоги або допомоги іншим у стресовій ситуації — це дихальний прийом "4-4-6-2", коли достатньо лише двох хвилин: вдих (4 секунди), затримка дихання (4 секунди), видих (6 секунд), пауза (2 секунди). І так кілька разів. За словами Олега Афрамчука, уповільнене дихання знижує рівень кортизолу — гормону стресу, швидко знижує частоту серцебиття, відновлює відчуття контролю за тілом.

Дуже важливою умовою для подолання стресових ситуацій є соціальна підтримка або злагоджена командна робота. Я вже розповідав, як завдяки професіональним і правильним діям команди нам на Малі вдалося посадити літак, у якого відмовили двигуни й енергоживлення. Якби не це, літак розбився б. Так і з будь-яким проєктом чи роботою — злагоджена робота колективу дає відчуття впевненості.

Ще один важливий прийом моєї методики — це спиратися на знання. Потрібно вміти доступно пояснити, що і як відбувається, чому не варто боятися або навпаки, що страх — це нормально.

Але складність "SkyZen" у тому, що більшість прийомів потрібно застосувати протягом 10—15 хвилин. Адже в критичних ситуаціях немає часу для довгих психотерапевтичних сеансів.

— І як вам вдається впроваджувати свою методику в життя у Сполучених Штатах?

— Зізнаюся, що це не просто. Бо для того, щоб стати ментором у США, потрібен не тільки високий рівень експертності, а й розуміння місцевих вимог і особливостей. Тому, наприклад, я спеціально вивчаю практику менторства у цій країні, співпрацюю з професійними асоціаціями, проводжу індивідуальні тренінги, пройшов курси зі спілкування з людьми похилого віку з деменцією. І сьогодні з упевненістю можу сказати, що я здолав більшу частину шляху для успішного впровадження "SkyZen" й популяризації серед американців. Наразі я подав свою методику для реєстрації авторських прав у США, і одразу дві американські компанії зацікавилися співпрацею зі мною для проведення тренінгів під час бізнес-заходів.

— Залишається побажати вам Одіссеїв, які довіряться вам як ментору і засвідчать дієвість вашої методики у різних сферах, а не лише в авіаційній.