Кремації не було зовсім? Як наші предки ховали померлих

За Трипільської культури почали використовувати урни для праху

Кремація — це не тільки сучасний метод поховання людини, шляхом спалення її тіла, а досить давня традиція. Адже здебільшого предки на території України та інших держав надавали перевагу вогню, а не землі.

"Телеграф" розповість, як і чому в давнину кремували людей. Зауважимо, що процес спалення загиблого часто був одним з релігійних обрядів.

Кремація існувала у багатьох стародавніх народів, зокрема й у слов'ян. Адже в давнину вірили: якщо тіло не спалити, воно ще довго залишатиметься на землі. А це буде супроводжуватися різними муками, стражданнями. Обряд спалювання тіла у слов'ян називався "кродування" чи "крадування". Ця назва походить від слов'янського "крада" — вогняне коло, жертовник. Мовознавець А. Котляревський казав, що також це слово з санскритським cradda — "священна жертва на честь мертвих".

Як слов'яни проводили кремацію

Спочатку люди складали поховальне багаття, аби на нього покласти мертвого. Цей обряд супроводжувався релігійно-декоративною спорудою — навколо кради. Вона, до слова, мале неправильну форму схожу на коло чи овал. По колу навколо неї рили рів, влаштовували огорожу з лози та соломи. Коли цей вогонь запалювали, палаюча огорожа своїм полум'ям і димом закривала від учасників церемонії процес згоряння трупа всередині.

Історики вбачають й в цьому певний сенс. Кажучи, що саме таке поєднання поховального нагромадження дров з правильною окружністю ритуальної огорожі відділяли світ живих від світу мертвих предків. Усе це іменувалося "крадою".

Чи було в давнину класичне поховання

Тілопокладення у землю у слов'ян та трипільців не було поширеним. Майже усіх спалювали, а рештки хоронили. До слова, саме за панування Трипільської культури з'явився обряд покладання попелу та решток в урни. Власне, саме через відсутність залишків та скелетів вчені до сьогодні не можуть визначити антропологічний тип трипільців.

Згодом ці урни почали ховати у землі, спочатку по одному, а далі — у курганах. Сам обряд кремації залишився тим самим, лише урни не закопували просто в землю, а насипали над ними невеликі округлі кургани висотою до 1 м і діаметром до 12 м. На кшталт сучасних могил з пагорбами.

Окрім того, були й поховання шляхом спалення у човнах. Адже він виконував магічну транспортну функцію — переносив тіла мертвих в загробний світ. Човен також був необхідним для загробного плавання до острова мертвих, розташований за морем.

Раніше "Телеграф" розповідав, як релігії ставляться до спалювання тіла після смерті.