Кровожерливий нелюд Дракула: спроба реабілітації знаменитого Влада III Цепеша

Що не так у загальновідомій біографії національного героя Румунії та хто доклався до створення "чорної легенди"

Що ми знаємо про сусідню Румунію? Більшість людей відразу скажуть, що візитівкою цієї держави є знаменитий "граф" Дракула (Дракул), – а насправді князь і воєвода Валахії (Волощини) Влад III Цепеш. Він правив у південному регіоні сучасної Румунії в 1448, 1456–1462 та 1476 роках. Прізвисько "Цепеш" походить від румунського слова țeapă ("кіл", а отже — той, хто саджає на кіл). На його родовому гербі зображено дракона ("дракул" румунською). Князь Валахії – одна з найбільш трагічних фігур часів пізнього Середньовіччя, непримиренний борець за незалежність румунських земель – як від турків-османів, так і угорців. Спробуємо розібратися: що не так у загальновідомій біографії національного героя Румунії…

Література на службі політики: історію пишуть переможці

Це багатовікова і вельми цікава історія перетворення реальної політичної постаті у міфічного монстра та вампіра, який п’є людську кров і вишукує все нові варіанти для жахливих злочинів. Даний володар став героєм багатьох літературних творів, деякі з яких побачили світ ще за його життя. Вони мали демонізувати князя і талановитого полководця, у якого, звісно, вистачало ворогів. І сьогодні доволі багато поважних істориків знаходяться у полоні міфів, що спотворюють дійсну біографію князя.

До створення легендарного символу жорстокості за межею людської уяви вже у XX–XXI століттях доклалися й митці. На їхній "совісті" на кінець 2025 року 31 (!) кінофільм, три телесеріали, анімації, балет, а останнім часом навіть мюзикли та комп’ютерні ігри. І всі вони мали єдиного прародича – дуже популярний у світі, з багатомільйонними накладами, готичний роман ірландського письменника Брема Стокера "Дракула" (вперше опублікований англійською мовою у 1897 році). Перед читачами – алегорія з використанням румунських переказів про упирів, вампірів із яскраво критичним акцентом. Так відбулося остаточне перевтілення реального князя на кривавого тирана і патологічного садиста й вбивцю. Справжні діяння залишилися поза увагою письменника.

Звісно Влад III Цепеш не носив білі рукавички, але згадаймо лише жахи середньовічної інквізиції, переслідування маврів в Іспанії після завершення Реконкісти, вогняний смерч полчищ Чингісхана і Тимура (Тамерлана), жорстоке переслідування християн в Японії, криваву опричнину в Московії за часів Івана IV Лютого, релігійні війни у Європі на межі Нового Часу… Україну не оминули криваві ріки під час придушення козацько-селянських повстань у Речі Посполитій в XVI-XVII століттях, в часи Хмельниччини та Руїни.

Стокер довгі роки вивчав фольклор південно-східної Європи і все, що пов’язано з вампірами та перевертнями; моторошна історія з нерозкритими вбивствами Джека-Патрача у 1888 році у Лондоні також мала значний влив на письменника. Роман вийшов фактично напередодні Першої світової війни, тоді, коли в християнському світі назовні виходили всілякі нові течії — як політичні на кшталт марксизму, так і магічні, окультні практики. Перші кроки робила сексуальна революція. Світ ніби у передчутті майбутніх катаклізмів змінювався на очах, відкидаючи умовності вікторіанської епохи…

Стокер багато років працював над романом, перечитував стоси літератури, манускрипти, хроніки, вивчав фольклор і традиції народів світу. Він товаришував зі знаменитим ученим Армінієм Вамбері (Германом Вамбергером) – угорським професором-тюркологом, поліглотом і, як стало відомо лише 2005 року, британським розвідником. І письменник, і професор були членами герметичного ордену "Золота Зоря", який практикував магію, теософію, теургію, езотеричні знання, астрологію та алхімію. Орден мав багато спільного з франкмасонами, розенкрейцерами – таємними спільнотами з обов’язковим посвяченням.

Так, після багатьох років дослідницької праці пішов у світи літературний персонаж – Дракула. Він став у масовій свідомості уособленням суперзлочинця всіх часів і націй. У самому романі є навіть пряме посилання на Вамбері. Професор Ван Хельсінг каже про те, що деякі дані про вампіра він отримав "від друга, професора Армінія з Будапештського університету".

Поява цього готичного роману у формі листів, записів у щоденниках, який практично відразу став дуже популярним, перекладеним на більшість європейських мов, – це лише продовження спроб літературними засобами створити "чорну легенду" для володаря Валахії. До речі, у 1881 році цей регіон переможно виконав роль "П’ємонту" в історії новоствореного Румунського королівства.

Отже, нащадки пишуть про Дракулу по тих документах, легендах, які продукували та фальсифікували його смертельні вороги й союзники, що зраджували його в доленосні часи. Переможені не мали можливості відповісти на наклепи. Як тут говорити про об’єктивність? І чи можна сьогоднішню мораль прикладати на давно минулі, жорстокі часи?

"Біла біографія", яка пояснює легенду про "кровожерливого нелюда"

Звернімося до справжньої біографії князя Валахії. Влад III Цепеш народився у родині воєводи Волощини Влада II Дракули з династії Бессарабів у місті Сігішоара в Трансільванії. Він кілька років був заручником при дворі султана (поширена практика, коли володарі автономних держав у складі Османської імперії відсилали своїх синів до її столиці). Кілька місяців він посідав престол Волощини у 1448 році, проте був вимушений втікати до родичів у Молдовське князівство. Довгі роки готував повернення до тодішньої столиці Валахії Тирговіште, і нарешті 20 серпня 1456 року його загони захопили місто.

Там Влад III Цепеш спочатку наводив лад, карав жебраків, взагалі так звані асоціальні елементи: "І так ненавидів Дракула зло у своїй землі, що, якщо хто вчинить якийсь злочин, вкраде, чи пограбує, чи обдурить, чи образить, не уникнути йому смерті".

Ось ще два дуже цікавих і показових епізоди зі "Сказання про Дракулу-воєводу", які описує посол Московського князівства в Угорському королівстві, дяк і письменник Федір Куріцин.

Так, в угорського купця хтось украв 160 золотих флоринів (дукатів). Він звернувся до володаря, який пообіцяв розібратися з мешканцями міста, де було здійснено злочин. Містяни, знаючи про крутий характер князя, знайшли злочинця і принесли гаманець з монетами. Проте Влад додав ще один флорин… Але купець виявився кмітливим і передбачливим і прийшов до нього на аудієнцію, повернувши ту саму монету.

А на Великдень у 1459 році Влад III Цепеш запросив ніби заради примирення на святковий обід родини бояр, які закатували його батька і рідного брата Мірчу, похованого живцем. Відплата була страшною: багатьох аристократів посадили на кіл, а інших він ув’язнив і відправив високо в гори на будівництво фортеці Поенарі.

У 1459 році володар Волощини, який три роки справно платив данину туркам-османам (10 тисяч золотих флоринів щорічно!), вирішив нарешті звільнитися від важкої руки непереможних завойовників. За шість років до цієї події новий, молодий султан Мехмед II Фатіх після восьми тижнів облоги захопив Константинополь – так завершилася історія Візантійської імперії. Але Влад III Цепеш не тільки захищав по Дунаю свої рубежі, але й кілька разів відправлявся з експедиціями на територію окупованої османами Болгарії, в результаті яких багато тисяч полонених турків знайшли свою смерть саме на колу. Цей жахливий вид покарання був відомий ще за часів давніх єгиптян та ассирійців. В Османській імперії такі страти практикувалися часто, як згодом і в Речі Посполитій під час придушення повстань в Україні. А сам майбутній володар Валахії неодноразово був їх свідком під час перебування у заручниках у Константинополі.

Турецький султан навесні 1462 року на чолі величезної армії у понад 100 тисяч вояків увірвався до Валахії та підійшов до столиці Тирговіште. Цепеш, маючи лише 30 тисяч воїнів, розпочав справжню партизанську війну: його воїни отруювали колодязі, нападали на окремі турецькі загони. Коли турки-османи увійшли через відкриті ворота в місто, то побачили тисячі посаджених на кіл своїх співвітчизників; шок від побаченого вимусив їх знову вийти з Тирговіште (містяни заздалегідь відправилися в гори) і отаборилися біля його стін. А у ніч на 17 червня валахи здійснили блискавичний напад на табір ворога. Понад 15 тисяч турок-осман і їхніх союзників були вбиті, чимало потрапили в полон і також були страчені в такий жахливий спосіб. А Мехмед II Фатіх зумів вислизнути з табору і був змушений "тікати назад до Дунаю з великими втратами серед своїх людей і з ганьбою за те, що повернувся спиною".

Проте перемога над грізним суперником невдовзі обернулася вже не першою зрадою місцевих бояр і рідного брата Раду Красивого, поставленого турками-османами на трон у Тирговіште. Спроба домовитися про союз з королем Угорщини Матяшем Корвіном і за його допомоги про повернення трону Валахії завершилася новою зрадою і арештом Влада III Цепеша у жовтні 1462 року. Чому так вчинив угорський володар? По-перше, він отримав чималі кошти від римського папи для організації нового хрестового походу і просто їх привласнив, вирішивши полюбовно домовитися з султаном. По-друге, Матяш Корвін ніби отримав від розвідників копію листа (насправді це була фальсифікація) про спробу володаря Волощини домовитися про союз з турками-османами, направлений проти угорців.

І головне, саме угорський король доклався до створення "чорної легенди" стосовно валаського володаря. Цікаво, що 1462 року не було жодного документального свідоцтва про жахливі злочини проти мирного населення. Але крім сфабрикованого листа до султана, було також оприлюднено документ німецькою мовою, в якому розповідалося про небачену жорстокість Влада III Цепеша до "саксів", мешканців південної Трансільванії. Саме у цьому доносі розповідалося і про посаджених на кіл монахах, жебраків, навіть про те, що турецьким послам прибивали цвяхами шапки до голів, через відмову їх зняти у присутності князя.

Цифри загиблих у так і не ідентифікованих досі істориками населених пунктах у 20 чи 30 тисяч, озвучені анонімним автором викликають лише питання. Насправді Влад III кілька разів відправлявся у походи в Трансільванію у пошуках заколотників – претендентів на престол, а також мав деякі проблеми з купцями-"саксами", але озвучені цифри загиблих просто фантастичні. А головно: цей документ-донос уже 1463 року був опублікований у Відні під назвою "Історія Дракули Вайди". Так ніби підкреслювалася легітимність арешту володаря Валахії.

Бранець, звинувачений у державній зраді, 12 років провів у полоні. Він був звільнений за наполяганням родича, могутнього володаря Молдови Стефана Великого. У 1476 році Влад III Цепеш вже втретє посів трон володаря Валахії. Проте знову розгорілася громадянська війна, під час якої князь був убитий у грудні 1476 року в бою. Його голову надіслали султану, а тіло поховали в безіменній могилі. За останніми дослідженнями, тіло володаря знайшли і поховали ченці заснованого ним монастиря Комана у румунському повіті Джурджу.

Отже, ми маємо два образи князя Дракули. Національного героя Румунії, невтомного борця за незалежність, який загинув з мечем в руках. І саме він заснував сучасну столицю Румунії Бухарест, збудував десятки монастирів і церков. А також — літературного персонажа, у якому "в усій красі" бачимо проклятого світом і Богом вампіра. Кожен читач на свій смак може обирати з двох Дракул…