Мільйони на оновлення "параші" та заміну тротуарної плитки: у Полтаві може відбутися новий державний дерибан

На фоні військового загострення флагманський проєкт "Рух без бар’єрів" викликає багато нарікань українців

Коли йде війна, кошти треба вкладати в оборону

— На вашу думку, це відмивання коштів? — ставлю провокативне запитання чоловікові середніх років, який маленьким тракторцем з навісним ковшем розвозить суміш піску й подрібненого гравію по розритій пішохідній доріжці в Студентському сквері імені Андрія Орлова, позад будівлі Полтавської міськради.

Чоловік ховає усмішку в пишних чорних вусах:

— Я не беру в цьому участі!

Його, як з’ясувалось, найняв на роботу підрядник — полтавське товариство з обмеженою відповідальністю "Марк строй", який виграв багатомільйонний тендер на прокладення маршруту "Шлях ветерана", що реалізується в рамках проєкту "Рух без барʼєрів". Перший етап цього шляху довжиною 1650 метрів передбачає, зокрема, оновлення тротуарного покриття від військового шпиталю до обласної клінічної лікарні, мимо міської ради із "заходом" до Будинку зв’язку. На цих метрах у центрі міста планують встановити також тактильні елементи, облаштувати безпечні наземні переходи, адаптувати до потреб маломобільних громадян зупинки транспорту та громадські й житлові будівлі.

— В принципі, до пішохідних доріжок, які пролягають Студентським сквером та навколо нього, були зауваження, — каже чоловік на мінітракторі. — Місцями плитка просіла. Але ще могла б послужити не один рік. Мені здається, що зараз, коли йде війна, кошти треба вкладати насамперед в оборону.

Для переважної більшості полтавців, у тому числі ветеранів російсько-української війни, це очевидно як божий день.

Але перекладання тротуарної плитки в тилових містах останнім часом набуло характеру якоїсь пошесті.

— Найбридкіше, що влада прикривається "ветеранами та особами з інвалідністю", бо типу для них життєво необхідно ходити та їздити на кріслах колісних від Ветеранського центру, що розташований у будівлі Полтавської міськради, до Будинку зв’язку, що знаходиться поруч. А без нової плитки за десятки мільйонів це незручно, — різко висловлюється з приводу цієї затії ветеран, громадський діяч і підприємець Тарас Лелюх. — Коли ми з керівниками ветеранських громадських організацій та керівником Полтавської федерації стрільби з лука приходили до виконувачки обов’язків міського голови Катерини Ямщикової й просили її створити умови для ветеранів, осіб з інвалідністю та їхніх родин для тренувань, вона запевняла: "Зараз, ось уже скоро, я дала завдання, почекайте…" Але на ж цьому грошей не відмиєш…

Хоча, зауважує Тарас, дехто з тих, кого він вважає розумними, переконує, що "Шлях ветерана" потрібен, адже більшість коштів виділяє держава за спеціальною програмою, а саме: 40 відсотків від затвердженого кошторису складе державне фінансування і по 30 відсотків передбачено виділити з обласного та місцевого бюджетів.

Довідково. "Рух без бар’єрів" — флагманський проєкт Міністерства розвитку громад та територій втілюється в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської. Він є частиною Національної стратегії безбар’єрності до 2030 року. Його мета — зробити зручними та безбар’єрними маршрути до ключових установ: ветеранського центру, лікарень, навчальних закладів і держустанов. Безбар’єрні маршрути почали прокладати у 15 пілотних громадах: у Києві, Бородянці, Бучі, Вінниці, Дніпрі, Житомирі, Кропивницькому, Львові, Одесі, Рівному, Славутичі, Тернополі, Чернівцях, Калуші Івано-Франківської області та селищі Опішні Полтавської.

Флагманський — значить найважливіший або найсучасніший проєкт, який характеризується масштабністю, системними змінами та великим соціальним або технічним значенням.

— Це не просто так, а новий спосіб покласти плиточку під приводом гуманності, — переконана Людмила Матвійчук, мама загиблого Героя України, колишнього депутата Полтавської міськради й громадського діяча Юліана Матвійчука. — Ця зірвана красива, гарно покладена плитка в оновленому сквері пролежала всього кілька років. І чим вона не вгодила людям з інвалідністю? Це, здається, така ж плитка, як біля ЦУМу, яка вже повідставала місцями й потріскалася, а переробляти нікому. І нею знову зараз мостять центр. Під дощі, під зиму будуть наспіх щось класти, потім воно буде косе-криве, бо не витримана технологія. Але головне — гроші підуть кому треба, і ніхто відповідати не буде, як і завжди!

Навіщо демонтовувати плитку, яка придатна до експлуатації

"Робимо Полтаву доступною для кожного і кожної — крок за кроком. Безбар’єрність — це постійна робота над тим, щоб у місті кожен міг відчувати себе рівноправним учасником простору. Це людиноцентричний проєкт, у якому об’єднані всі відомства громади: від архітектурних рішень до комунальних служб. Кожне рішення зважене і продумане, щоб місто ставало зручнішим для всіх. Цей маршрут — не лише про фізичну доступність. Це новий підхід до планування міського середовища: створення нових зелених зон, прибирання візуальних шумів завдяки сучасному освітленню, безпека пішоходів завдяки звуковим пристроям, світлофорам і новим маршрутам зі зміною організації дорожнього руху", — лунають красиві слова з вуст Катерини Ямщикової.

Роботи на першому етапі маршруту розпочалися у серпні цього року. Очікувано, вони затягнулися. Дорожні будівельники й досі товчуться біля Будинку зв’язку. Хоча, згідно з планами, повністю облаштувати ветеранський шлях мають до кінця року.

Вартість першої черги довжиною 1,65 км оцінюється у 74,5 млн грн. Їх почало освоювати ТОВ "Марк Строй", яке перемогло у тендері, й певно, не випадково.

Ремонт тротуарів у рамках президентської програми "Рух без бар’єрів" — сфера прямої відповідальності в. о. міського голови Катерини Ямщикової та членів партії "Слуга народу", які, відповідно до квотно-корупційного принципу поділу влади, відповідають за сферу ЖКГ Полтави.

Судячи з усього, пані Катерина спільно зі своїм чоловіком, депутатом Полтавської міськради від партії "Слуга народу" Вадимом Ямщиковим, залучили для реалізації вже відому для себе компанію. Востаннє "Марк Строй" отримував замовлення від управління ЖКГ у 2019 році. Тоді, за даними інтернет-видання "Полтавщина", товариство вело будівництво першої черги парку в мікрорайоні Браїлки й облаштовувало додаткові поховання на Алеї героїв центрального кладовища Полтави. Обидва проєкти ініціював депутат Ямщиков.

Щодо "Марк Строю", то це велике будівельне підприємство із замовленнями на сотні мільйонів гривень в різних областях України. Ось тільки до його власника та керівника — полтавця Володимира Швайковського — у правоохоронців є питання. Чотири роки тому він, перебуваючи за кермом Porsche Cayenne, вистрілив з пістолета у вітрове скло автомобіля Renault Trafic, який їхав поруч на трасі Київ — Харків і начебто його не пропустив, хоча він подавав сигнали фарами. З того часу суд ніяк не може визначитися зі ступенем провини та покаранням для нього. Тим часом фірма Швайковського процвітає, отримуючи мільйонні підряди.

З кошторисів відомо, що "Марк Строй", зокрема, використовує плитку "Плац" колор-мікс вартістю 526—552 грн/м², яку виготовляє місцеве підприємство "Дек-строй", пов'язане з депутатом міськради від "Слуги народу" забудовником Сергієм Іващенком. Щодо цін, то у громадських активістів є підозри, що вони завищені.

— На жаль, раніше плитку укладали зі швами, по яких неможливо їхати людині на візку, не створювались цілісні безперервні безбар’єрні маршрути. Тож новий маршрут буде цілісним, логічним, без розривів, з безшовною плиткою та доступними пандусами, — пояснює чоловік керівниці міста. — Так, іноді доводиться демонтовувати плитку, яка ще придатна до експлуатації, однак вона не відповідає сучасним безбар’єрним стандартам і не забезпечує людям з інвалідністю можливість вільного пересування. Важливо, що демонтовану плитку, яка перебуває у задовільному стані, не викидаємо. Вона тимчасово зберігатиметься на балансі КП "Декоративні культури". Можливо, згодом піде на облаштування тротуарів у старостатах.

За словами Вадима Ямщикова, цільові кошти від держави використати в іншому місці чи на інші потреби неможливо.

— Важливу роль у цьому процесі відіграє бізнес, — додає Катерина Ямщикова. — Все більше підприємців долучаються до створення доступного простору, інвестують у безбар’єрність як у нову українську цінність, що формує комфортне середовище і водночас приносить економічні дивіденди. Попереду комплексна робота над великим кільцем безбар’єрності довжиною 28 кілометрів, яку завершимо впродовж п’яти років. Наші амбітні цілі — до 2026 року залучити додаткове фінансування та розпочати реалізацію другої черги маршруту, яка продовжить шлях обабіч уже створених ділянок.

Війна все спише?

Тим часом полтавські активісти, серед яких багато ветеранів російсько-української війни і волонтерів, мають намір вимагати від депутатів Полтавської міськради та виконкому зупинити фінансування видатків на доступність й провести аудит уже виділених коштів.

— Будемо вимагати також звільнення відповідальних за ці рішення осіб та публічного оголошення їхніх прізвищ і посад, — заявляє Тарас Лелюх. — Готуємо звернення до Офісу президента України, Мінветеранів, Полтавської ОВА, радника Полтавського міського голови з питань архітектури і містобудування, співавтора концепції безбар’єрного міського простору Тараса Руденка.

Ми хочемо зупинимо розкрадання бюджетних коштів під прикриттям турботи про ветеранів! Не буду говорити про необхідність перекладання плитки, яку розбивають КАБами, бо тоді скажуть, що наврочив… Але має бути пріоритетність у виділенні коштів.

"Дивлячись на це все безглузде відмивання коштів під час того, як швидко валиться фронт, у мене виникає запитання стосовно оцього "від держави"! То виходить, що якщо при владі вирішили масово обібрати бюджети міст та областей, то влада на місцях не має політичної волі відмовитися від участі в пограбуванні країни й наполягти на спрямуванні коштів на зарплати військовим, яким з нічого вже ті зарплати платити.

І не варто зараз тут розповідати про цільові кошти та витрати їх за призначенням, бо ми вже бачили покоси неіснуючої трави в листопаді!

Що то за держава, яка під час війни такі програми розробляє, а не спрямовує усі кошти на обороноздатність та військові потреби?" — ставить питання руба відома полтавська волонтерка, Народний Герой України Вікторія Мірошниченко.

"Десь я таке вже бачив… У Селідовому і в Покровську. Всі військові розуміли, що очікується наступ, а в місті білили бордюри, косили траву, малювали розмітку на дорогах, висаджували однорічні квіти на клумбах… А потім: "Ой, як неочікувано: все, що фінансувалось з бюджету, знищено ворогом". І не прикопаєшся. Навіть аудит не зробиш, бо не існує вже об'єкта перевірки. Все списалось на війну. А реальні оборонці Селідового й далі відкривали банки на пікапи, дрони, генератори тощо…" — з прикрістю говорить ветеран Тарас Коротченко.

Людей, які знають, що таке війна, і знають про реальні потреби захисників, дуже обурило, що в рамках безбар’єрності у приміщенні міськради заплановано ще й капітально відремонтувати доступний для маломобільних груп населення санвузол й витратити на це… 960 тисяч гривень. Це більше як половина коштів, передбачених на ветеранську програму цього року. Туалет, до речі, лише кілька років тому був "подарований" міськраді німецькою організацією GIZ.

"Поясніть, будь ласка, мені, бо я реально не розумію… Коли окупанти з кожним днем все ближче до Полтави, коли в нас немає бомбосховищ, а нас щодня х*рачать як не дронами, так ракетами, чи дійсно це терміново необхідно — парашу замінити?" — обурюється Вікторія Мірошниченко.

Одне слово, цинізм нинішньої влади зашкалює. Полтавці розчаровані. Бо та ж сама Катерина Ямщикова на початку повномасштабної війни стала однією із засновниць громадського волонтерського об’єднання "Оборона Полтави", добровільно вступила до лав ЗСУ й проходила службу як медик у складі 116-ї окремої бригади тероборони, зокрема, на Донеччині, виконувала обов’язки начальника медичної служби з евакуації поранених у підрозділі "Медики Єтті". Її чоловік Вадим Ямщиков також пішов добровольцем на війну у квітні 2022-го, служив у складі Окремого зведеного штурмовою загону Полтавського РТЦК та СП "Одін". Люди сподівалися, що в них пам'ять про загиблих побратимів сильніша, ніж ці усі бонуси від "царювання" в місті. Але ж на тобі!

Міськрада на чолі з Ямщиковою, ухвалюючи непрозорі рішення, потрапляє то в один корупційний скандал, то в інший: чиновники то крадуть кошти на похованнях військовослужбовців, то на облаштуванні шкільних укриттів. І цей список досить великий. Найгучніший скандал був пов'язаний з мільйонними переплатами на дронах у 2023 році, що обернувся збитками для міського бюджету в розмірі 5,3 мільйона гривень. Містяни просто перестали довіряти її словам і діям. Тож через це не останньою чергою перекладання плитки під час військового загострення так розбурхало містян. Хоча ініціатива все ж іде з Києва.

Тим часом у Полтаві практично всі тротуари поза "Шляхом ветерана" такі, що ноги можна зламати, навіть біля обласної клінічної лікарні, куди цей шлях прокладають (логічно було б почати звідти). Дворові проїзди — суцільні вибоїни. Громадський транспорт у більшості своїй не доступний для людей з фізичними вадами. А підземні переходи з крутими спусками й підйомами — справжні пастки для таких громадян.

— Треба з чогось починати, — кажуть у владі.

Почали з заміни нової плитки на новішу…

Фото автора та з відкритих джерел