Тут йшла жвава торгівля і жили чиновники: що стояло на місці будинку зі шпилем у Харкові

У середині XX століття тут стояв невисокий будинок із безліччю крамниць і фотоательє

Будинок зі шпилем у центрі Харкова вважається одним із семи чудес міста. Але так це місце виглядало далеко не завжди. До того як тут з'явилася висотка в стилі сталінського ампіру, на цьому самому розі століттями стояв зовсім інший будинок — невисокий, купецький, але при цьому один із найжвавіших у торговому Харкові.

Розповідаємо, кому він належав і що з ним сталося.

Садиба з крамницями та прибутковим двором

Задовго до будівництва монументального будинку зі шпилем на розі нинішнього майдану Конституції та проспекту Героїв Харкова (тоді — Миколаївської площі та Московської вулиці) знаходився садибний будинок. Спочатку він належав харківському купцю другої гільдії Тамбовцеву, зазначається в матеріалі дослідника історії Андрія Парамонова.

У 1840-ві роки у будівлі майже щороку з'являвся новий господар. Серед тих, хто намагався купити будинок, був і купець Костянтин Штейфон, але домовитися з черговими власниками йому довго не вдавалося. Тільки у 1876 році непремінний член-засідатель Харківського повітового поліцейського управління, колезький асесор Георгій Грановський продав ділянку Штейфону.

Перші поверхи будинку були повністю зайняті лавками та магазинами. При цьому тільки одна капелюшна крамниця належала самим Штейфонам, решта приміщень здавалася в оренду.

Перебудови та життя всередині

Будівля не раз перебудовувалася, але її зовнішній вигляд і поверховість довгий час залишалися незмінними. Розширення відбувалося за рахунок забудови внутрішнього двору та прибудов. З часом територія перетворилася на щільний господарський комплекс із безліччю внутрішніх споруд.

У 1877 році Штейфон спробував перенести сюди свою капелюшну майстерню, але швидко стало зрозуміло, що будинок для цього незручний. Двір виявився перевантажений спорудами, а велика кількість мешканців — переважно чиновників — створювала додаткові труднощі для виробництва. У підсумку для майстерні довелося шукати інше місце.

У 1889 році до будинку з боку Московської вулиці прибудували двоповерховий флігель. Уже в 1890-му провели капітальну реконструкцію: замінили дах, дерев'яні елементи та істотно оновили внутрішні приміщення.

Будинок Штейфонів був не лише житловим, а й активним комерційним простором. Тут працювали різні торгові заклади. Наприклад, на розі Миколаївської площі та Московської вулиці знаходився магазин чайної торгівлі В. Климушина.

Крім того, у цій будівлі знаходився магазин Анатолія Вернера. Там можна було купити фотографічне приладдя, грамофони, телефони, стереоскопи та інші технічні новинки того часу.

З фотографією була пов'язана і родина Штейфонів. Сергій Штейфон, живучи в батьківському домі, захопився цією справою і в 1894 році відкрив тут власне фотографічний заклад. Щоправда, вже навесні того ж року він поїхав до Анапи, і бізнес закрився менш ніж через рік.

Руйнування під час війни

До початку Другої світової війни будинок, попри вік і численні перебудови, продовжував існувати практично в колишньому вигляді. Але війна поставила крапку в його історії.

Спочатку будівля зазнала незначних пошкоджень у жовтні 1941 року під час коротких боїв за місто, а в березні 1943 року була знищена в ході запеклих вуличних боїв за Харків.

Поява символу післявоєнного міста

Уже після війни на цьому місці почалося нове будівництво. У 1950–1954 роках тут звели знаменитий будинок зі шпилем за проєктом Петра Арєшкіна.