Золотий кубометр: кого має збагатити подорожчання води у Києві

Нові рішення місцевої влади дедалі болючіше б’ють по жителях столиці

Столичний монополіст "Київводоканал", прикриваючись порожнім бюджетом, запланував киянам справжнісінький тарифний шок — триразове подорожчання холодної води для побутових споживачів. Київська влада поспішила заспокоїти містян: мовляв, апетити компанії приборкали, тому подорожчання буде, але лише подвійне.

Проте, рятуючи "бідний" "Київводоканал", мерія "не помічає", що його реальні прибутки роками вимивалися через заплутані схеми керівництва компанії та осідали у кишенях олігархічних акціонерів.

Хто насправді заробляє на кожному кубометрі води — у матеріалі "Телеграфу".

Маніпуляції з тарифами на воду, або Гра в "доброго" і "злого" поліцейського

Життя у столиці перетворилося на справжній фінансовий марафон, де кожен наступний крок б'є по гаманцях споживачів. Із середини липня киянам підняли вартість проїзду в метро та наземному комунальному транспорті до 30 грн. Лише через цю транспортну "реформу" щомісячні витрати пересічного киянина, який переважно добирається на роботу з пересадками, підскочать в середньому на 1500—2000 грн.

Надивившись на задоволені посмішки київських транспортників, свій шматок тарифного пирога, схоже, вирішили відкусити і в "Київводоканалі". Руки монополісту розв'язав закон №4777-IX, який забрав право тарифоутворення у НКРЕКП і передав напряму місцевій владі.

Радісно потираючи долоні від таких законодавчих змін, компанія викотила свій новий "економічно обґрунтований" розрахунок. Згідно з ним, платіжка на воду мала підскочити одразу втричі – з 30,38 (саме стільки зараз платять побутові споживачі в Києві, враховуючи знижку) до 88,90 грн за кубометр. Оскільки, мовляв, чинна ціна покриває собівартість послуг лише на "жалюгідні" 34%.

Та тут на порятунок киянам прийшла КМДА, яка запевнила, що триразового подорожчання не буде. Немов у сцені про доброго і злого поліцейського, у Кличка заспокоїли, що не пристануть на ультиматум "поганого" водоканалу, а піднімуть тарифи "усього лише" вдвічі – до 63,79 грн. Вірніше, навіть не піднімуть, а залишать вартість, вказану у постанові НКРЕКП 2022 року, скасувавши чинну на сьогодні знижку для населення.

Відтак, на переконання КМДА, вода киянам буде коштувати "всього лише" на 200—300 грн на місяць більше, аніж раніше. І цього, мовляв, бюджет пересічного киянина навіть не помітить. Щоправда, чиновники чомусь "забули", що ще стільки ж, якщо не більше, доведеться переплачувати й за гарячу воду, вартість якої через подорожчання холодної складової виросте пропорційно. Тож насправді бюджети киян "просядуть" ще на 400—600 грн.

Цілком імовірно, що вартість води у Києві справді має бути дещо вищою… хоча вона й зараз далеко не найнижча серед регіонів України. Але перш аніж залізати у кишені киян та виправдовувати подвійний тариф, чи не варто було б владі спочатку пошукати гроші "всередині" самого монополіста? Наприклад, з'ясувати, як повернути десятки і сотні мільйонів гривень, які роками виводили із "Київводоканалу" через корупційні тендери?

Мільйони під блекаут: як заробляють на захисті водоканалу

Відповідь на запитання, де можна знайти приховані внутрішні резерви "Київводоканалу", прямо зараз дають правоохоронці. Це випливає із матеріалів судових рішень, пов’язаних із кримінальним провадженням №42026100000000018, в якому розслідують факти можливого грандіозного "розпилу" на тендерах монополіста.

Об`єктом розслідування став масштабний міський проєкт "Водоканалу", начебто спрямований на захист критичної інфраструктури, на який столиця виділила сотні мільйонів гривень, аби забезпечити безперебійне водопостачання під час відключень світла. Загальна сума досліджуваних у справі угод перевищує 632 млн грн, а чисті збитки для міської скарбниці попередньо можна оцінити у 61-84 мільйони. У червні 2026 року Голосіївський райсуд Києва дав прокурорам "зелене світло" на вилучення оригіналів контрактів та кошторисів безпосередньо з офісу "Київводоканалу".

Анатомія корупційної схеми, за версією слідства, базувалася на технології штучного відсікання конкурентів та завищенні цін на товари та послуги. Так, один з епізодів стосується закупівлі "Київводоканалом" 9 потужних генераторів Cummins на суму 243,4 млн грн у ТОВ "Далгакиран компресор Україна" (серед бенефіціарів, за даними YouControl – українець В’ячеслав Дінков та турок Далгакиран Айхан. Останній представляє відому турецьку групу Dalgakiran, що виробляє компресори).

Як з`ясували правоохоронці, посадовці водоканалу могли навмисне виписати технічні завдання під конкретного виробника, внісши туди дискримінаційні обмеження для брендів Perkins чи WattStream. Тобто конкурс могли заздалегідь "заточити" під конкретного фаворита.

Для супутнього обслуговування цих генераторів уклали ще три прямі договори на 58,8 млн грн із ТОВ "Енерджигруп" (керівник і власник компанії, за даними YouControl, Максим Десятков прописаний на Харківщині). При цьому вартість закуплених послуг та обладнання, за версією слідства, була завищена на 20-30% від ринку.

Проте найбільший фінансовий потік пішов через каскадну реконструкцію насосних станцій "Київводоканалу" під маркою енергоефективності. Щоб запустити потужні електродвигуни водоканалу, потрібне величезне пускове споживання струму, що вимагає в рази потужніших і дорожчих генераторів. Технічним виходом мало стати встановлення перетворювачів частоти. На розробку цієї документації "Київводоканал" уклав із тим же ТОВ "Енерджигруп" 18 договорів на 9,4 млн грн, а згодом віддав компанії ще 7 великих підрядів на капітальні роботи вартістю 320,6 мільйона.

"Енерджигруп" виявилася єдиним проєктувальником та учасником торгів, що слідчі називають ознакою попередньої змови та штучного знищення конкуренції. Замість європейських комплектуючих підрядник запланував встановити китайські перетворювачі струму серії Altivar марки Schneider electric із націнкою 15-20%.

Цей масштабний "блекаутний бізнес" розквітав за каденції колишнього гендиректора Олега Лисюка, який очолював підприємство під час укладання угод. До слова, як згадує видання "Київвлада", Лисюк уже є фігурантом низки інших справ, зокрема про закупівлю засобів для очищення води, де збитки сягнули 78,2 мільйона гривень.

І це, схоже, лише верхівка айсберга, адже і в попередні роки топменеджмент підприємства витрачав мільйонні кошти за вкрай сумнівними схемами. Наприклад, правоохоронці досліджують факти розтрати бюджетних асигнувань за каденції Сергія Крушановського.

2022 року "Київводоканал" отримав 64 млн грн із резервного фонду Києва на передислокацію плавучої насосної станції для забезпечення столиці питною водою. Проте, за версією слідства, зафіксовані в актах приймання роботи фактично не виконувалися, а виділені містом фінанси були безпідставно переказані на рахунки підрядників.

На тлі такої хронічної кримінальної занехаяності виникає логічне запитання: подвоєння тарифів для киян ініціюють "щоби що"? Щоб пересічні споживачі власними гаманцями компенсували збитки, спричинені діями попереднього керівництва? Чи, може, щоб дати можливість монополісту знову безкарно освоювати нові мільярдні потоки?

Тінь Льовочкіна над столичним краном: куди веде британський слід

Втім, бенефіціарами дворазового збільшення тарифів для киян може стати не лише менеджмент "Київводоканалу" (колишній топсклад якого правоохоронці обвинувачують у регулярному виведенні мільйонів), а й теперішні приватні співвласники підприємства. Річ у тім, що "Київводоканал", який у свідомості містян залишається звичайною комунальною структурою, насправді давно втратив цей статус.

Непублічні акціонери зайшли у капітал стратегічного монополіста ще у 2000-х роках. Тоді за рішенням Київради з'явилося ПрАТ "Компанія Київенергохолдинг", якому місто безкоштовно передало великий пакет акцій "Київводоканалу" та низки інших комунальних підприємств, серед яких "Київгаз" та "Київміськбуд".

Формально найбільшим власником "Київенергохолдингу" була (і залишається зараз) територіальна громада Києва із часткою 61%. Проте, як раніше писали розслідувачі з "ЕП", у реальності визначальний вплив на його діяльність мають ті самі приватні власники, які володіють іншою часткою.

Сьогодні приватний пакет "Київенергохолдингу" розділений між двома іноземними компаніями: кіпрською Densec Limited (14%) та британською Artio Global Investors Ltd (25%). За обома цими структурами тривалий час простежувався чіткий, хоча й опосередкований зв'язок з оточенням одного з лідерів забороненої ОПЗЖ Сергія Льовочкіна.

У медійних розслідуваннях цей вплив роками доводився через присутність лояльного менеджменту або номінальних тримачів акцій. Зокрема, головним офіційним бенефіціаром британської фірми Artio роками значився такий собі Сергій Суровцев, якого вважали довіреною особою Льовочкіна.

Проте поточні дані з державного Реєстру компаній Великої Британії (Companies House) свідчать, що олігархічна родина більше не ховається за спинами номіналів. Згідно з реєстраційними даними, 20 квітня 2024 року Сергій Суровцев офіційно припинив бути особою з істотним контролем (PSC) у компанії Artio Global Investors Ltd. Одноосібним власником великого пакета акцій (понад 75% голосуючих прав) став безпосередньо зять Сергія Льовочкіна — Андрій Вінграновський.

Останній є знаковою постаттю для критичної інфраструктури Києва, адже він одночасно виступає і співвласником, і багаторічним керівником АТ "Київгаз". Таким чином, значна частина життєдіяльність столиці — і газопостачання, і водопостачання — документально опинилися сконцентрованими в руках однієї родини з орбіти колишнього "регіонала". Причому цей приватний бізнес почувається у фінансовому плані значно краще за комунальне господарство міста.

Дзеркальна аномалія

Цікавою ілюстрацією того, як працює ця кулуарна олігархічна схема, може стати порівняння офіційної фінансової звітності "Київводоканалу" та "Компанії Київенергохолдинг".

До початку повномасштабного вторгнення "Київводоканал" працював стабільно в плюс, зафіксувавши 112,8 млн грн чистого прибутку 2020 року та 180,5 млн — 2021-го. Проте з 2022 року стратегічний гігант стрімко котиться у фінансову прірву. За чотири воєнні роки підприємство сумарно згенерувало понад 764 млн грн чистих збитків: мінус 45,5 млн грн 2022 року, мінус 248,8 млн грн — 2023-го, рекордні мінус 302,9 млн грн 2024-го та мінус 167,3 млн грн — 2025 року.

Керівництво водоканалу звинувачує в усьому занижені тарифи, але цифри кажуть про інше. Рядок чистого доходу від реалізації за цей час зріс із 3,2 млрд до 5,5 млрд. Тобто "живих" грошей на підприємство щороку заходить дедалі більше, але воно все одно тоне в боргах (поточні зобов'язання лише за останній рік підскочили на 62% — до майже 2 млрд грн), які місто, схоже, змушене регулярно перекривати мільярдними дотаціями з податків тих самих киян.

А тепер подивимося на баланс ПрАТ "Компанія Київенергохолдинг", фактичний контроль над яким через британську фірму оформив зять Льовочкіна. У графах "чистий дохід від реалізації" та "собівартість" у цієї компанії стоять круглі нулі. Вона нічого не виробляє, не продає і не несе жодних операційних витрат на утримання мереж. Проте, поки водоканал тоне в мінусах і просить підняти тарифи, холдинг-співвласник з 2023 року навпаки різко вийшов із хронічних збитків минулих років і стабільно фіксує чистий прибуток. 2023 року компанія заробила 7,3 млн грн, 2024-го — 5,7 млн, а за підсумками 2025 року отримала ще 7 млн грн чистого прибутку.

Отже, маємо парадокс: операційне комунальне підприємство, яке безпосередньо качає воду і забезпечує життєдіяльність міста, через мутні "блекаутні" тендери та мільйонні розтрати заганяється у штучні збитки, які покриває міський бюджет. Водночас приватна прокладка з олігархічної орбіти не робить нічого, але стабільно акумулює чисті прибутки, ниточки від яких тепер офіційно ведуть на британські рахунки Андрія Вінграновського.

Тож коли наступного разу киянам цинічно пояснюватимуть, що нові подвійні тарифи — це "всього лише додаткові 200-300 гривень на місяць", варто чітко усвідомлювати: ці гроші, найімовірніше, підуть не на заміну гнилих труб чи ліквідацію наслідків обстрілів, а на підтримання фінансового здоров'я цілком конкретної олігархічної родини.

"Телеграф" продовжує уважно стежити за перебігом розслідувань навколо "Київводоканалу" та продовжить фіксувати спроби чиновників перекласти корупційні збитки на плечі киян. Не перемикайтеся.