Битва ультиматумів: що Європа вимагатиме від Путіна у відповідь на забаганки щодо України

Читать на русском

Росія знову диктує ультиматуми: чи зможе Європа не допустити угоди, що нашкодить Україні.

Минулого тижня Європі вдалося досягти ключової мети – домогтися місця за столом переговорів про врегулювання війни в Україні. При цьому ані голова дипломатії ЄС Кая Каллас, ані міністри закордонних справ країн-членів не увійшли до складу переговорної групи.

Під час майбутнього раунду зустрічей вже у конфігурації "Україна-США-Росія-Європа" останню представлятимуть радники з питань національної безпеки Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії та Польщі (так званий формат E5), а також представники Європейської ради та Європейської комісії.

Однак ключове питання в тому – з чим саме європейці вирушать на переговори, і чи варто сподіватися на проривні рішення щодо підтримки України, аби зустрічі з росіянами проходили з позиції сили. Про все, що відбувається на міжнародній політичній арені, розповідає міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова.

"Наша позиція незмінна – спочатку припинення вогню та припинення вбивств українців, і лише потім – предметні обговорення", – каже високопоставлений посадовець ЄС. Він додає: поки що ознак, які свідчили б про готовність Росії йти на припинення ударів по українській території, немає. Навпаки, Москва продовжує ескалацію, атакуючи інфраструктуру – залізницю, мости, енергетичні об’єкти.

Показово Кремль повернувся й до максималістського списку вимог до Заходу, які висував ще до початку повномасштабного вторгнення. Під час контактів з американською стороною російські чиновники поширили non-paper – себто неофіційний документ, у якому виклали свою позицію.

Згідно з ним, країни НАТО мають відмовитися від подальшого розширення Альянсу, а також від "будь-якої військової діяльності" в Україні та інших країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії. Натомість Франція та Велика Британія мають виключити можливість застосування власної ядерної зброї для захисту інших європейських країн.

Росія вимагає припинення будь-якої західної військової допомоги Україні. На вступ Києва до Європейського Союзу в Москві готові погодитися лише за умови, що Україна не братиме участі у спільній оборонній політиці блоку.

Серед інших російських забаганок – відведення військ та баз НАТО до кордонів Альянсу станом на 1997 рік. По факту йдеться про виведення сил з Польщі та країн Балтії.

"Москва застосовує свою звичну тактику: висуває цілий перелік вимог, а потім додає до них нові. У результаті, коли вона зрештою відмовляється від частини своїх початкових вимог, то намагається створити враження, ніби демонструє готовність до розумного компромісу. Хоча насправді це не так.

Ми маємо тверезо оцінювати ситуацію. Саме тому, незалежно від того, хто входить до складу переговорної групи, ми повинні постійно ставити їй запитання: а чи висунули ви зустрічні вимоги? Чи справді ви зажадали чогось натомість, якщо Росія висуває максималістські вимоги? Адже не можна зосереджуватися лише на тому, що ми можемо їм запропонувати. У нас також є важелі впливу. Це санкції та заморожені російські активи", – заявила під час спілкування з журналістами 16 листопада Кая Каллас.

Кая Каллас. Фото Рада ЄС

Напередодні зустрічі очільників закордонних відомств ЄС Каллас нагадала про список вимог, який уже раніше сформулювала європейська сторона як базову умову для будь-яких контактів з росіянами. Попри те, що саму Каю Каллас та очолювану нею Європейську службу зовнішніх дій (EEAS) фактично "відсунули" від переговорного процесу, саме вона та її відомство продовжують формувати позицію ЄС щодо зовнішньої політики.

Окрім припинення агресії проти України, ЄС вимагає від Кремля згорнути гібридну війну проти самого блоку – припинити диверсії, кібератаки, втручання у вибори та порушення повітряного простору європейських країн. Крім того, Москва має відмовитися від військової присутності у Білорусі, Молдові, Грузії та Вірменії.

Окремим пунктом стоїть повернення всіх депортованих українських дітей, а також звільнення військовополонених і незаконно утримуваних цивільних осіб. Крім цього, Брюссель наполягає, щоб Москва виплатила репарації Україні, відмовилася від амністії за воєнні злочини та допустила міжнародних слідчих до місць їхнього скоєння.

"Так, у нашому переліку вимог є пункт про виведення російських військ з усіх країн, на території яких Росія наразі утримує свої війська. Адже ми маємо Статут ООН і повинні дотримуватися його положень", – підтвердила голова дипломатії ЄС.

З огляду на діаметрально протилежні позиції сторін, наступний раунд переговорів може перетворитися на жорстке зіткнення ультиматумів.

Москва намагатиметься затягувати час та нав’язувати обговорення нової архітектури європейської безпеки на власних умовах, паралельно посилюючи терор проти української інфраструктури напередодні зими. Натомість присутність за столом європейців покликана заблокувати будь-які домовленості за рахунок інтересів Києва та майбутнього континенту.

Утім, реальний прогрес на цій зустрічі можливий лише за однієї умови: якщо західні союзники підкріплять свій перелік зустрічних вимог не лише дипломатичними заявами, а й реальним посиленням тиску – наприклад, новими рішеннями щодо військової допомоги та жорсткішими санкціями. Зокрема, зараз тривають обговорення щодо введення додаткових обмежень проти російських банків, криптоактивів і суден "тіньового флоту".

У Європейській комісії 16 листопада заявили, що продовжують працювати над "змістовною частиною переговорів", зосередившись передусім на гарантіях безпеки, а також післявоєнному економічному процвітанні України.

"Що стосується наступних раундів переговорів, наразі ми не маємо інформації, якою могли б поділитися. Однак ми продовжуємо працювати в цьому напрямі та готові долучитися до наступної зустрічі", – сказала головна речниця Комісії Паула Піньо.

Що стосується військового компоненту європейської допомоги, то у вівторок, 17 листопада, свій перший офіційний візит до Брюсселя здійснить міністр оборони Євгеній Хмара. За даними "Телеграфу", він візьме участь як у зустрічі міністрів оборони Європейського Союзу, так і в черговому засіданні Контактної групи з питань оборони України (UDCG) в штаб-квартирі НАТО.

При цьому США на переговорах з європейцями представлятиме Елбрідж Колбі – заступник міністра оборони США з політики. Колбі – головний архітектор скорочення чисельності американських військ у Європі, а також прихильник думки про те, що Штатам варто змістити фокус на загрози з боку Китаю, а не РФ.

"Наші європейські союзники повинні взяти на себе основну відповідальність за безпеку свого континенту, нарощуючи свої промислові потужності та відіграючи провідну роль у підтримці України", – писав він у своєму профілі в Х.

Головуватимуть на зустрічі "Рамштайну" Німеччина та Велика Британія.

Паралельно, до 22 листопада у Польщі, а також Туреччині тривають масштабні багатонаціональні навчання Exercise Koalicja, під час яких західні військові відпрацьовують, як саме гарантувати безпеку України після припинення війни. Йдеться про повітряний, наземний та морський компоненти цього процесу.

Багатонаціональні сили для України (MNF-U) – це головне дітище так званої Коаліції охочих: групи союзників, які беруть на себе основний тягар посиленої підтримки Києва.

"Ці навчання MNF-U демонструють, наскільки серйозно країни Коаліції охочих налаштовані забезпечити справедливий і тривалий мир в Україні.

Наразі підготовча діяльність коаліції зосереджена на тому, щоб припинення бойових дій стало основою для тривалого миру, за якого Україна матиме все необхідне для захисту свого суверенітету та мінімізації ризику відновлення війни", – заявили нашому виданню в Міністерстві оборони Франції.

Там додали, що багатонаціональні сили створені для підтримки післявоєнного відновлення країни. Їхнє розгортання можливе лише на запрошення уряду України та за умови виконання необхідних політичних і військових передумов.

У підсумку цього тижня сходяться одразу кілька подій, від яких залежатиме позиція Києва та його союзників за столом переговорів. Головним завданням партнерів найближчими днями буде не просто узгодити спільну переговорну позицію, а підкріпити її конкретними рішеннями.

У минулому європейці вже піддалися ілюзії, що з Росією можна домовитися через поступки та пошук компромісів. Однак повномасштабна агресія Москви продемонструвала ціну такої політики.