Найкращий серіал року "Підноготна": "Справжній детектив" зустрічає братів Коенів

Буде енергійно, тривожно, смішно і трохи ніяково

Один із найкращих серіалів цього року — "Підноготна": фінальний епізод вийде на каналі FX 5 листопада. Це не нудна й дуже видовищна суміш "південного" нуару з його похмурими таємницями минулого, похованими під безкрайніми просторами Оклахоми — згадаймо перший сезон "Справжнього детектива", і чорною кримінальною комедією в дусі братів Коенів. Тож буде енергійно, тривожно, смішно й трохи ніяково.

"Телеграф" подивився "Підноготну" одним із перших, щоб розповісти нашим читачам, чому не можна пропускати цей серіал.

Великий Лебовський знову на стежці війни

Головний герой на ім’я Лі Рейбоун у виконанні Ітана Гоука ("Ґаттака", "Щоденник пастиря") — невибагливий життєлюб середнього віку, власник букіністичної крамниці та репортер-фрілансер, чиї журналістські розслідування не дають спокійно жити сильним світу цього. Йому допомагають старий друг із виглядом Пітера Дінклейджа (Тіріон Ланістер з "Гри престолів") і привид землевласника, який помер за таємничих обставин — його грає один із улюблених акторів Коенів Тім Блейк Нельсон ("О, де ж ти, брате?", "Балада Бастера Скраґґса").

Сумувати героєві не дають донька-підліток і колишня дружина. Між ними й досі час від часу спалахують іскри колишнього великого кохання, хоча всі розуміють (і сам головний герой теж), що жити зі старіючим Томом Сойєром, звісно ж, цікаво, але після тридцяти дещо втомлує. Стосунки "недільного тата" з донькою, яка, зрозуміло, рано чи пізно втягується в розслідування, нагадують найкращі сторінки "нуарних" романів Чарлза Віллефорда про Генка Мозлі (наприклад, у "Нових надіях для мерців") та Майкла Коннеллі — про Гаррі Босха, коли детективам середніх років доводиться знаходити спільну мову з дочками підліткового віку.

Ну, а протистоїть головному героєві безліч колоритних негідників на чолі з майбутнім губернатором, роль якого зіграв невтомний Кайл Маклахлен (агент Купер із "Твін Пікса"). Головний герой, зацікавившись підозрілим самогубством дивакуватого мільйонера, розплутує складну аферу із захопленням земель, що належали корінним мешканцям Оклахоми. На виході вийшло щось середнє між "Великим Лебовські" та "Китайським кварталом" Романа Поланського. Ітан Гоук навіть зіграв добру половину епізодів із пластирем на носі — як герой Джека Ніколсона.

Серіал відрізняється динамічним монтажем і чудовим, а головне — ненав’язливим саундтреком. Немаловажну частину атмосфери створює дивовижна краса кожного кадру: оператор Адам Стоун раніше зняв один із найкращих "південних" нуарів — "Мад" Джеффа Ніколса, зворушливу історію дорослішання в дусі Марка Твена. Неправдоподібні ситуації та сюжетні натяжки, від яких у жанрі нікуди не дітися, зовсім не псують задоволення від перегляду "Підноготної". А сюрреалістичний гумор у дусі широко відомого у вузьких колах серіалу "Підприємство "Божий дар"" потішить найвибагливішу аудиторію.

Некоронований король Талси

Другий шар цього серіалу, не надто зрозумілий українському глядачеві, полягає у фігурі самого Рейбоуна: його прототипом став Лі Рой Чепмен, історик-аматор і журналіст-розслідувач. Чепмен, який помер 2012 року у віці всього лише 46 років, був відомий у рідній Талсі як засновник Center for Public Secrets — "Центру державних таємниць", мультимедійного й не тільки проєкту, у межах якого Чепмен протягом багатьох років збирав документи й артефакти непублічної, "тіньової" історії Талси. Паралельно з дослідженнями, музейною роботою та лекціями Чепмен писав як журналіст для видання This Land Press.

Його найвідоміша стаття — "Кошмар "Дрімленда": Тейт Брейді та розправа в Талсі 1921 року", яка доводить зв’язки "батька-засновника" міста, політика й великого забудовника Уайатта Тейта Брейді (1870–1925) з ганебною сторінкою історії Талси, коли в перші дні літа 1921 року натовп, підбурюваний ку-клукс-кланівцями, влаштував погром району темношкірих. У результаті було спалено близько тисячі будинків і вбито до 300 мирних жителів Талси. (Ця сумна подія стала відправною точкою іншого помітного серіалу — "Вартові" від каналу HBO, теж із Тімом Блейком Нельсоном в одній із головних ролей.)

Чепмен наводить документи, які безпосередньо звинувачують Тейта Брейді в організації білого торору в Оклахомі початку XX століття. Після цієї статті роль Брейді в американській історії було переглянуто. Для розуміння контексту уявіть, якби родина знаменитих київських меценатів Терещенко раптом виявилася причетною до єврейських погромів. Тому, власне, серіалу приділялася така увага в американській пресі, окрім явних переваг самого шоу.

Режисер Стерлінг Герджо, теж уродженець Талси, особисто знав Чепмена: вони разом працювали в This Land Press. Цікаво, що сам він за походженням індіанець-сименол, тому тема корінних народів Америки в серіалі піднімається недаремно. Херджо назвав "Підноготну" своїм "Любовним посланням до Талси", але судячи з самого серіалу, щоб любити Талсу, потрібно бути справжнім патріотом свого міста.

Також невипадкова згадка культового автора палп-фікшену Джима Томпсона: за допомогою листів, залишених у перших виданнях романів цього письменника, головний герой розплутує злочин. (У нас цей культовий в Америці автор відомий за екранізаціями його найвідомішого роману "Втеча": фільм Сема Пекінпи 1972 року зі Стівом Макквіном у головній ролі став класикою американського кіно.) Уроженець Оклахоми, у тридцятих роках Томпсон навіть брав участь у написанні офіційного путівника по Талсі.

Not True Crime

Звісно, це не біографічний серіал: самого Чепмена жодного разу не викрадали скінхеди, замкнувши в багажнику авто; він не був свідком убивств та ніколи не брав участі в журналістських розслідуваннях такого рівня, викриваючи корупцію на самому верху. Але як пам’ятник другові й видатному містянину "Підноготна" створює образ відчайдушного, безстрашного, дотепного, харизматичного чоловіка, водночас не позбавленого слабкостей. Він любить життя, але у своєму розслідуванні готовий іти до кінця.

Так само Ітан Гоук у своєму акторському малюнку не відтворює характер і звички реального Чепмена, а створює на його основі новий образ. Услід за автором серіалу він своєю роботою віддає шану цьому, очевидно, справді яскравому й незвичайному чоловікові. Сам Стерлінг Гарджо зізнавався в інтерв’ю, що Гоук "влучив у ядро особистості Чепмена". А критики підкреслювали, що актор зумів урівноважити драматичні моменти іронією. Гоук і справді чудовий актор: зверніть увагу на епізоди з насильством, де він правдоподібно передає страх свого героя самими очима, без діалогів. Водночас сам герой, звісно ж, хизується тим, що нікого не боїться.

ле хоча сам Лі Рейбоун і обставини його життя списані з реальної людини, інші персонажі й кримінальні колізії не мають документальних аналогів. Самі творці серіалу, звісно, не називають поіменно прототипи "поганих хлопців". Судячи з пресматеріалів, це збірний образ локальної еліти Оклахоми.

До речі, раптова смерть Чепмена, хоча й була оголошена природною, викликала в мережі чимало запитань. Можливо, безстрашний, звиклий іти напролом репортер у останні місяці свого життя й справді вів небезпечне розслідування, що коштувало йому життя?