Дихання, як у снайпера, і своя більярдна: школярка з Полтавщини вражає успіхами у грі аристократів

Дівчинка-підліток з Решетилівки Полтавської області стала бронзовою призеркою в командному (парному) чемпіонаті України "Вільна піраміда" серед юніорів, юнаків та дівчат, який відбувся 25—28 січня у Кременчуці. Її стаж більярдистки налічує вже п’ять років. За цей час здобула понад два десятки нагород у різних турнірах і має шанс потрапити на європейські змагання у складі української збірної.

Про те, як 14-річна Софія Косенко досягнула успіхів у чоловічій грі аристократів, розповідає "Телеграф".

Секрети кия

На роздуми більярдист має всього 45 секунд. Цей час він зазвичай використовує на те, щоб походити навколо столу, вивчаючи розташування куль й прораховуючи свій наступний удар. А після роздумів має один раз прицільно ударити києм. Вищий пілотаж більярдиста, це коли з одного удару кілька куль опиняються в лузах.

— Перед тим, як братися за кий, руки обов’язково треба помити з милом, аби вони краще сковзали, й потерти, щоб стали теплими, — ділиться зі мною тонкощами гри в більярд, який ще й досі є більше чоловічою розвагою, Софія. — Кий теж має бути чистим, а для кращого ковзання його збризкують спреєм, натирають маслом чи кремом, а наконечник для кращого зчеплення з кулею — крейдою…

— Раніше я мала стереотипне уявлення про більярдистів. Чомусь вони асоціювалися у мене з якоюсь підозрілою публікою, яка постійно палить сигарети і попиває пиво, — усміхається мама Софії Інна Косенко. — Коли ж почала цікавитись більярдом, дізналась, що це старовинна гра і колись вона була доступна лише аристократам, дворянам, купцям… А коли ми вперше з донею поїхали на турнір і я побачила юних учасників, які вийшли, як один, у чорних штанях, жилетках і білих сорочках, а хлопці — ще й у "метеликах", моє попереднє уявлення зазнало остаточного фіаско…

Саме Інна з чоловіком Романом і "звели" доньку з більярдом. П’ять років тому вони у вихідні возили старшого сина в комп’ютерну академію в Полтаві. І брали з собою Соню. Поки хлопець чотири години навчався, його тату, мамі й молодшій сестричці треба було десь згаяти час. Якось вони відвідали розважальний центр, де можна було покататися на роликах, пограти в боулінг чи в більярд. І обрали останнє.

— Софійка тоді була трохи вищою за стіл, але попросила кий. Він був їй заважкий, вона його ледь тримала в руках. Проте нас усіх надихнуло, що під час своєї першої гри в житті донька забила в лузи три кулі, — розповідає Інна.

Відтоді дівчинка розпрощалася з бальними танцями й переключилася на більярд. Перший тренер з більярдного клубу "Дінаріс" Олексій Одарюк близько двох років навчав її елементарного — стояти біля столу, затримувати дихання, обдумувати кожен удар…

Тоді в неї були ще дитячі, полегшені кий і кулі.

— Мені знадобилось півтора року, щоб оволодіти азами гри, — каже Софійка. — У ній багато нюансів, на освоєння яких іде багато часу. Зараз я вже не гаю час на вивчення точок на кулях, в які треба бити, щоб одна зачепила іншу й вони полетіли, куди мені треба. Я це вже можу зробити із заплющеними очима. Моє дихання стало, як у снайпера при стрільбі: у момент удару я його затамовую, щоб рука не здригнулася.

До розуму треба сили

…Возити Софію на тренування в Полтаву було дорого, та й забирало чимало часу. Тому батьки вирішили збудувати більярдний будиночок на приватному подвір’ї. Як вони з’ясували, власні більярдні мають усі профі і фанати цього виду спорту. Бо, щоб досягти якогось рівня у більярді, йому треба щодня присвячувати кілька годин, відпрацьовуючи прийоми.

Найдорожчим аксесуаром приміщення є, звісно, стіл. Соня тренується на ньому два-три рази на тиждень, а то й щодня. Мінімум по дві години, коли повертається зі школи. А якщо готується до змагань, то й по шість.

Частіше залишається зі своїми кулями сам на сам. Тоді кожен наступний удар може обдумувати неквапом, не намагаючись вкластися у 45 секунд.

— Це інтелектуальна гра, тут треба багато думати, щоб прийняти єдино правильне рішення, — пояснює Софія. — Адже складно прорахувати, як стане наступна куля, якщо вдарити якусь одну. Та саме це мене й приваблює у більярді. А для удару потрібна ще й сила.

У цьому виді спорту є кілька дисциплін, які різняться між собою кількістю куль і, відповідно, різноманітністю комбінацій й правилами гри: "Вільна піраміда", "Вільна піраміда з продовженням", "Динамічна піраміда"…

— У "Вільній піраміді" виграє той, хто перший заб’є вісім куль, — каже дівчина. — Іноді партія закінчується за п’ять хвилин, іноді триває до пів години.

Під час домашніх тренувань компанію доньці зазвичай складає тато, рідше — мама. Батьки сміються: дитина допомагає їм удосконалюватися в грі. Хоча частіше їм відводиться роль уболівальників.

Зараз Софію Косенко тренує заслужений майстер спорту, шестиразова чемпіонка України та голова Федерації Полтавської області з більярду Анастасія Коваленко. Зазвичай вони зустрічаються онлайн, час від часу — в Кременчуці, де проживає тренерка.

— Більярд унікальний тим, що потребує не тільки емоційної та психологічної витривалості, а й інтелектуальних здібностей, сталевого характеру та бойового духу. Всі ці риси є у Соні. Тому вона досягла гарних результатів для свого віку, — відгукується про ученицю Анастасія Коваленко.

Хлопців більше за дівчат

Софія Косенко вперше взяла участь в обласних змаганнях більярдистів через рік тренувань. Щоправда, залишилася без призового місця.

Відтоді вона виступала вже не менш як у двох десятках змагань різного рівня, і практично з кожного привозила медалі. Найкращий її успіх — 1 місце на чемпіонаті України з "вільної піраміди" у Кривому Розі, що проходив у липні 2021 року. До речі, його найменшому учаснику було всього п’ять років, а найстаршому — 18. Торік Софія Косенко стала срібною призеркою чемпіонату Полтавської області з більярдного спорту серед юніорів (до 18 років) й виборола бронзу на чемпіонаті України. І ось чергова бронза!

— Я уже два роки в "дівчатах"! — не без гордості хвалиться юна більярдистка. — У грі в більярд виділяють чотири вікові категорії. Перша — це юніори, діти до 12 років, друга — хлопці й дівчата, старші від 12. У змаганнях завжди беруть участь кілька груп хлопців, бо їх більше, й одна група дівчат. Під час останніх змагань загалом було 50 учасників, з них лише 10 дівчат.

— Є різниця проти кого грати: хлопця чи з дівчини? — цікавлюся у юної співрозмовниці.

— Абсолютно ніякої! — знизує плечима. — Це зараз я граю лише проти дівчат, а в молодшій групі проводять змішані турніри. Перед тобою просто суперник, байдуже якої він статі, і малий чи дорослий.

Нині школярка з Решетилівки має всі шанси у складі збірної України потрапити на чемпіонат Європи, який незабаром відбудеться в Естонії. Мріє, звісно, про чемпіонат світу. Адже пов’язує своє майбутнє з цим видом спорту.

Фото надані Інною Косенко, а також resh.news