Зацькували на роботі? Як захиститися: поради експертів

Днями у Верховній Раді зареєстрували законопроект, що передбачає відновлення заходів державного контролю за випадками мобінгу – систематичного цькування або дискримінації працівників з боку колег або керівництва. Приводом для змін стало те, що після скасування планових перевірок у зв’язку з впровадженням воєнного стану, до Державної служби з питань праці та територіальних органів надійшло близько 1000 звернень про мобінг на робочому місці.

"Телеграф" з’ясовував, яким чином проводитимуться ці перевірки і чи можливо притягнути до відповідальності роботодавця, не втративши при цьому роботу.

Цькувати можуть не лише підлітків

Поняття "мобінг" було інтегровано в українське законодавство ще два роки тому, коли Верховна Рада ухвалила документ №5749.

Мобінгом називають дискримінацію працівника або систематичні цькування, направлені на його приниження, псування ділової репутації, або перешкоджання трудовій діяльності. Метою мобінгу може бути примус робітника до звільнення або переходу на іншу посаду, зниження його заробітної плати або збільшення навантаження.

Протиправні дії з боку роботодавця або колег можуть проявлятися у вигляді психологічного, фізичного або економічного тиску і в результаті призводять до утворення напруженої, ворожої та образливої атмосфери в колективі стосовно однієї людини або групи працівників.

Ознаки мобінгу:

• поширення неправдивих чуток;
• ізоляція працівника, ігнорування його;
• відпускання гострих слів у бік жертви;
• надмірна прискіпливість;
• доноси;
• небажана поведінка з сексуальним підтекстом;
• завдання матеріальної шкоди.

За законом, у такому разі постраждалий має право подати заяву (особисто або через профспілку) в Державну службу з питань праці та територіальних органів для проведення перевірки на предмет мобінгу, після чого звернутись до суду щодо визнання фактів цькування і отримати відшкодування збитків.

Якщо правопорушення буде доведено, кривднику загрожуватиме адміністративна відповідальність:

• штраф 1700-2550 грн або 20-40 годин громадських робіт;
• за повторний або груповий мобінг — штраф 3400-5100 грн або 40-60 годин громадських робіт.

Ініціатор законопроекту – голова підкомітету з питань вищої освіти комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Юлія Гришина – зазначає: закон про мобінг ухвалили вже під час повномасштабної війни, коли більшість перевірок у сфері праці (крім випадків незаконного звільнення або тіньового працевлаштування) були призупинені.

Однак за останні два роки Державна служба з питань праці отримала близько 1000 заяв про мобінг (про 100 з них повідомив особисто освітній омбудсмен), що стало приводом для відновлення перевірок фактів порушення прав на робочому місці.

– В усіх розвинених країнах світу мобінг визнають як протиправне діяння і за нього передбачена відповідальність. Те, що в Україні це питання так довго залишалося без вирішення, було, відверто кажучи, ганьбою. Особливо гострою ця проблема є під час війни. Замість того, щоб об’єднатися на всіх рівнях і разом працювати на перемогу, наші громадяни зазнають утисків на робочому місці, що впливає не лише на психологічний стан українців, а й на економічні показники. Давно доведено, що атмосфера в колективі має прямий вплив на ефективність роботи.

Варто розуміти, що 1000 заяв, які були отримані Службою з питань праці, – лише верхівка айсберга, адже зазвичай працівники воліють не порушувати цю тему. Якщо людина була вимушена написати скаргу, це означає, що вона фактично доведена до відчаю. Ми зобов’язані реагувати на такі випадки і робити все можливе, щоб викорінити мобінг як явище або принаймні надати механізм для ефективної боротьби з ним, – каже Юлія Гришина в коментарі "Телеграфу".

Народна депутатка запевняє: попри скептичне ставлення суспільства до ефективності подібних механізмів, закон про мобінг дійсно працює. Аналогічною була ситуація і з впровадженням в Україні відповідальності за булінг (цькування в закладах освіти): критики реформи апелювали до складності доведення факту порушення прав, але за час дії закону державі вдалося врятувати від знущань і психологічного насилля сотні дітей та підлітків.

Шанси на справедливість

Справи про мобінг належать до категорії складних, адже мають суб'єктивний характер і потребують зібрання обширної доказової бази, каже адвокат юридичної компанії Riyako&Partners Катерина Аніщенко.

За словами юриста, ключову роль у доведенні факту цькування працівника матимуть покази свідків з обох сторін. Втім, суд може скептично ставитись до слів громадян, що мають родинні зв'язки з потерпілим або перебувають з ним у близьких стосунках. Покази свідків з боку відповідача також можуть піддавати сумнівам, якщо ці особи прямо залежать від нього.

Процес збирання доказів може ускладнюватися й тим, що далеко не всі підлеглі готові свідчити проти роботодавця, побоюючись стати наступною жертвою мобінгу, а анонімне свідчення в українському законодавстві не допускається.

– Проблема у тому, що довести образливість тих чи інших висловлювань або невербальної поведінки вкрай складно. Кожен з нас може по-різному реагувати на дії і слова оточуючих. Для доведення факту мобінгу ми повинні запевнити суд у тому, що відповідач чітко усвідомлював наслідки своєї поведінки і мав на меті заподіяти ту чи іншу шкоду потерпілому. Якщо в суді ми матимемо лише слово потерпілого проти слова обвинуваченого, справа закінчиться нічим.

Якщо є покази свідків (без оціночних суджень) або аудіо-/відеодокази того, що ці дії вчинялися, шансів притягти кривдника до відповідальності стає більше. Зараз суди позитивно ставляться до електронних доказів, хоча не виключено, що захисту доведеться провести фонографічну експертизу для підтвердження, що голос на плівці належить фігуранту справи.

Якщо йдеться про подальше стягнення моральної шкоди з такої особи, потрібно буде в судовому порядку подавати клопотання про призначення експертизи за участі психологів, – каже юрист в коментарі "Телеграфу".

Втім, навіть маючи на руках усі вищезазначені докази, гарантії на успіх позивач не матиме. За словами адвоката, може спрацювати людський чинник: остаточне рішення суд винесе з урахуванням норм закону, та все ж на власний розсуд. Враховуючи суб’єктивність справи, цілком ймовірно, суддя може не побачити у діях відповідача складу злочину.

Працювати не можна звільнитися

Попри те, що законодавство надає громадянам захист від цькувань на правовому рівні, продовжувати працювати у вороже налаштованому колективі навіть після перемоги в суді може бути досить складно.

Побоювання подальшої помсти з боку керівництва чи колег часто стають причиною не піднімати тему мобінгу взагалі.

За словами кандидата психологічних наук, керівника Центру психологічної підтримки "Філін" Світлани Арефнії, здаватися без бою не слід, адже таким чином можна підсвідомо загнати себе у роль жертви, яка буде переслідувати вас і на наступних місцях роботи.

– Якщо ви зазнаєте дискримінації або цькування на роботі, бездіяти, сподіваючись, що все вирішиться саме собою, не варто. Перш за все, необхідно зрозуміти, чому це відбувається і чому саме з вами. Причиною може бути неправильно організована робота керівництва або ж особистісні причини.

Спочатку слід спробувати налагодити стосунки власними силами: обговорити з керівництвом і колегами те, що вас турбує, позначити кордони припустимого і намагатися відстоювати їх, а не мовчки терпіти несправедливість.

Якщо ситуація не змінюється, збирайте доказову базу, залучайте підтримку колег і звертайтеся в установи, які захищають права людини на робочому місці. Якщо навіть після судів (незалежно від їхніх результатів) ситуація не змінюється і ви відчуваєте постійний негативний вплив на свій психологічний стан, є сенс подумати про звільнення, аби припинити це насилля над собою, але тільки після боротьби, – каже Світлана Арефнія в коментарі "Телеграфу".

Варто зазначити, що іноді боротьба за місце під сонцем у колективі виснажує настільки, що єдиним вірним рішенням стає звільнення. Про це з власного досвіду знає журналістка нашого видання, якій на самому початку професійної кар'єри довелося попрацювати у редакції однієї з газет державної власності.

— Ще під час співбесіди редакторка заявила, що не вірить у мій потенціал, але на роботу все ж взяла. Потім почалися щоденні прискіпування до якості текстів: після вичитування моїх матеріалів аркуші були червоними від правок, більшість з яких носили суто суб'єктивний характер. Крім того, мене регулярно перевіряли "на профпридатність": редакторка могла зупинити мене посеред коридору і запитати, коли помер Пушкін або які п’ять творів написав Тургенєв. Якщо я не могла відповісти, починалася привселюдна "порка".

Коли я запитувала в інших колег, чому до мене таке ставлення, мені відповідали, що це "курс молодого бійця". Мовляв, щойно в редакцію візьмуть новенького, від мене відчепляться. Зрештою все дійшло до обговорення на робочих нарадах недоліків моєї фігури, після чого я зрозуміла, що терпіти це більше не можу і звільнилася. Про подання якихось скарг навіть не думала, адже за рік роботи в такій атмосфері я заробила купу комплексів і почала вірити у те, що причина такого ставлення у мені самій. Крім того, шансів на те, що керівництво газети притягнуть до відповідальності за мобінг студентки, було вкрай мало, – розповідає журналістка.

На відміну від Європи і США, де працівники мають надзвичайно високий рівень захисту від дискримінації та цькування на робочому місці, в Україні все ще зберігаються відголоски радянської системи організації трудових стосунків. Закон про мобінг і відновлення перевірок на предмет порушення прав працівників є безумовно важливим кроком на шляху нашої держави до європейських стандартів.