Майор ЗСУ розповів, як батальйон "немотивованих" бійців чотири місяці тримав оборону на авдіївському коксохімі

Сили оборони України мають шанс кількісно і якісно змінити стан укомплектованості

Українське суспільство продовжує ставити багато важливих запитань, щодо мобілізації й роботи ТЦК в умовах воєнного часу. Про актуальність коментарів та роз’яснень майора Істоміна свідчить не тільки те, що вони набирають десятки тисяч переглядів у нашому виданні, а й те, що їх одразу ж передруковують цілим текстом або уривками інші видання.

Розмову на тему мобілізації та низької мотивації ставати на захист Батьківщини у значної категорії громадян призовного віку "Телеграф" продовжив із речником Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) майором Романом Істоміним.

Виконати завдання і вижити!

— Люди йдуть на війну не для того, щоб загинути. Йдуть, щоб захистити свою країну. Знищити ворога, а не загинути! Дуже багато чоловіків, які відправляються на фронт, говорять: "Я не хочу, щоб мої діти воювали", — каже Роман Істомін. — Справді, якщо ми зараз залишимо вирішення конфлікту з росіянами на потім, то він перейде у спадок нашим дітям чи онукам. І навряд чи когось влаштовує перспектива воювати у ворожій армії. А ми ж пам’ятаємо: чоловіків з тимчасово окупованих з 2014 року територій росіяни змушують стріляти в українців.

— Як і багатьох, мене цікавить якість мобілізованих після 2022 року. Добровольці давно на фронті. Багато з них загинули або вже непридатні до бойових дій внаслідок поранень. Хто їм приходить на заміну? Чи можна казати про те, що людина, яка всіляко ухилялася від призову, буде гарним, мотивованим бійцем?

— Готовий навести такий приклад. На початку 2023 року, коли вже були розмови про проблеми з мобілізацією і мотивацією, у Полтаві був сформований 407-й стрілецький батальйон. В нього набирали чоловіків за мобілізацією, без мотивації. Але вони пройшли вишкіл у навчальному центрі, де отримали базову загальновійськову підготовку, а кому потрібно — фахову, пройшли злагодження, і сформувався повністю боєздатний підрозділ, який виконував і досі виконує поставлені перед ним завдання. Понад чотири місяці, до самісінького виведення, підрозділ успішно тримав оборону на авдіївському коксохімі (Авдіївському коксохімічному комбінаті. — Ред.).

— Що сприяє такому перелому у свідомості людей?

— Мотивація набувається вже в процесі навчання. Мобілізовані близько місяця проходять базову військову підготовку. Вони одягнені за формою, їм видали зброю, засоби захисту, у них нормальне харчування. Бачать, що армія всім забезпечена і сильна (звісно, волонтери допомагають з тим, чого держава не може дати). І вже на цьому етапі до кожного приходить розуміння, що він не просто громадянин з вулиці, який ховався від ТЦК, а що він військовослужбовець, який може і мусить захистити свою країну. У нього для цього є навички, вміння. Ось його побратими і його підрозділ…

А коли у складі свого підрозділу боєць опиняється на позиції, до нього приходить усвідомлення, що він не може підвести товаришів, що позаду нього — цивільне населення, яке потрібно захистити. Хоч би хто і як був немотивований у цивільному житті, але коли він стає до бою, то це вже інша людина, адже протягом процесу підготовки він проходить низку метаморфоз. У нього є чітка установка: він має не просто вижити, а виконати завдання і вижити.

— Війна впливає на настрої суспільства. Охочих воювати стає дедалі менше. Один з чинників, що демотивує, — загиблі й тяжко поранені…

— Якщо людина думає, що піде в ЗСУ й загине, то вона сама себе поховає ще до бою. Якби всі так думали, то вже не було б кому виконувати бойові завдання. Однак навчені й досвідчені бійці далеко не завжди отримують поранення чи гинуть.

Звісно, кожен бачить те, що хоче. Багато цивільних, для яких "війни нема", бачать її хіба що в некрологах. А хтось, кому не байдужа наша боротьба, надихається відео чи публікаціями про роботу українських підрозділів, розповідями про наших воїнів і долучається до опору окупантам зі зброєю в руках чи до волонтерського руху.

— На вашу думку, що могло б більше мотивувати військовозобов’язаних?

— Не знаю, що може мотивувати більше, аніж кадри з деокупованих територій. Після Бучі, коли ми побачили справжнє обличчя російського солдата, кожен мав би усвідомити, що будь-яке місто може стати Бучею, якщо ворога не перемогти. Ми ж захищаємо не просто абстрактну країну чи територію, а захищаємо свої міста, свої родини. І у багатьох саме це є основним мотивом — бажання захистити свою родину.

Стосовно матеріальної складової, то тут, я вважаю, все досить непогано. Мобілізований отримує грошове забезпечення у розмірі понад 20 тисяч гривень, щойно приходить у навчальний центр. Якщо несе бойове чергування не на лінії зіткнення, додатково отримує ще 30 тисяч. Якщо виконує завдання на передовій, то до базових 20 тисяч додатково має ще 100 тисяч. Як на мене, для людей, які шукають фінансового забезпечення, це добре.

Демобілізація відновлена, призов на паузі

— Розкажіть детальніше про реформу мобілізаційної системи. Зокрема, про зміни у військовому обліку призовників.

— Як відомо, у 16 років хлопці підлягають приписці до дільниці, де на них заводять військово-облікові дані. Доки існував призов, то з цього обліку призивали на строкову службу. Після служби громадянин ставав військовозобов’язаним. Зараз строкової служби нема, і хлопці на облік військовозобов’язаних потрапляють лише після 27 років. Доти вони призовники. Але в країні війна, а велика категорія молоді, яка могла б поповнити ряди ЗСУ, мобілізації не підлягає. Тому давно вже йдуть розмови про зменшення призовного віку до 25 років. Зниження вікового цензу означатиме, що чоловік з обліку призовників потраплятиме на облік військовозобов’язаних на два роки раніше. А це, в теорії, кількісно і якісно вплине на стан укомплектованості Сил оборони України.

— Під час воєнного стану не передбачено й демобілізації. Але 7 березня Володимир Зеленський підписав указ про демобілізацію строковиків, строк військової служби яких закінчився під час дії воєнного стану та був продовжений понад установлені строки. Вже незабаром, у квітні-травні, вони будуть звільнені в запас. Чи означає це, що їх одразу мобілізують на війну?

— Ні. Такі особи не можуть бути призвані на військову службу за мобілізацією впродовж 12 місяців із дня звільнення в запас. Але, звісно ж, вони зможуть продовжувати службу за контрактом. Багато хто з них вже підписав контракт із ЗСУ і вже обороняє Батьківщину.

Після того, як у жовтні 2022 року Верховна Рада скасувала призов на строкову службу під час воєнного стану, у частинах на невизначений час залишилось багато строковиків, призваних до повномасштабного вторгнення. І це викликало певне соціальне напруження. Переважно через мале фінансове забезпечення, адже строковики отримували в рази менші кошти, аніж контрактники й мобілізовані. Пізніше для вирішення такої несправедливості військовослужбовцям строкової військової служби призначили виплату винагороди за особливості проходження служби під час воєнного стану у розмірі 6 000 гривень, і це дещо покращило ситуацію. А ось тепер це питання дійшло до свого завершення.

— Таке вже було, здається, до повномасштабного вторгнення…

— Так, адже російська війна проти України почалася не 2022-го, а 2014 року. І тоді, у 2014—2017 роках, теж не демобілізовували строковиків. То в полку зв’язку, де я тоді служив офіцером, абсолютна більшість солдатів підписали контракт із ЗСУ. Спочатку підписували "до кінця особливого періоду", а потім на пів року, і по його закінченні звільнялись зі служби.

— Що робити у разі, якщо громадянин, якому не виповнилося 27 років, втратив приписне свідоцтво?

— Прийти в ТЦК та СП й отримати дублікат — це дуже просте питання. При цьому, йому навіть не потрібно збирати документи, які підтвердять його право на відстрочку, оскільки до досягнення 27 років він все одно мобілізації не підлягає.

— Чи планують відновлювати строкову службу?

— Ну, це запитання не до мене. У Законі України "Про військовий обов'язок і військову службу" чітко визначено, що під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться. ТЦК та СП не вносять змін в закони та, наскільки мені відомо, пропозицій до Верховної Ради України стосовно внесення подібних змін також не надходило.

Фото надані Романом Істоміним