Як називають такі "банки" на зиму у вашому регіоні? Смачні українські слова для консервації

Як називають заготовки на зиму в різних частинах України

Консервація на зиму — це давня українська традиція, яка об'єднує людей і допомагає зберегти літні смаки в холодну пору року. Цікаво, що в різних частинах України цей процес і його результати називають по-різному.

"Телеграф" вирішив здійснити невелику лінгвістичну подорож Україною та дізнатися, як називають консервацію в різних куточках нашої країни. Ця різноманітність термінології відображає культурні особливості та традиції.

Назви, відомі у всій Україні

Перш за все, варто зазначити, що існують загальноприйняті терміни, які використовують по всій Україні:

• Консервація — найбільш поширений та офіційний термін.
• Закрутки — розмовний варіант, який часто можна почути в побуті.

Часто можна почути також просто банки, закатанки, засолки, заготовки.

Колоритні регіональні назви

Центральна Україна

У центральних областях України часто можна почути такі назви:

• Закатки — від дії "закатувати" банки;
• Закривачка – закрутки, консервація на зиму.

Західна Україна

Захід України славиться своїми унікальними діалектизмами:

• Конфітури (від французького "confiture") — частіше використовується для позначення варення, але іноді застосовується і до інших видів консервації.
• Компот — так часто називають будь-які законсервовані фрукти, не лише напій.
• Слоїки — від слова "слоїк", що означає скляну банку.

Особливі назви для певних "закаток"

Крім загальних назв, існують специфічні терміни для окремих видів консервації:

• Квашенина — квашена садовина та городина, найчастіше капуста, огірки.
• Цукати — засушені в цукровому сиропі фрукти чи ягоди.
• Лечо — овочева суміш з перцю, помідорів та інших овочів. Класична страва угорської кухні, поширена на Закарпатті. Вона не має точної рецептури, але незмінною та обов’язковою є наявність трьох видів тушкованих овочів – паприки, помідорів та цибулі.

До речі, в Україні цукати з'явилися досить рано, їх називали "Київське сухе варення". Перша згадка про сухе варення відноситься до XIV століття, вірніше, до 1386 року. Його привезли з Києва і подавали на весільному бенкеті литовського князя Ягайла.

"Телеграф" вже розповідав, що "овочі" та "фрукти" – це русизми. Українською ці поняття звучать зовсім інакше.