"Поворотна точка у війні": Пономарьов про головну небезпеку для Путіна та плани Зеленського

Вже більше місяця триває військова операція ЗСУ у Курській області. За цей час українськими силами було взято під контроль понад 100 населених пунктів Курщини та 1200 квадратних кілометрів території.

Що далі? У таборі російської опозиції закликали Україну піти на нестандартний хід: сформувати на підконтрольних територіях регіону місцеву владу серед самих російських опозиціонерів. Ідею озвучив екс-депутат Держдуми РФ, а зараз громадянин України Ілля Пономарьов. Згідно з цією концепцією, альтернативна влада, яка з’явиться на Курщині, суттєво похитне фундамент путінського режиму, що в перспективі призведе до краху диктатора. У бліц-інтерв’ю "Телеграфу" Пономарьов розповів, чому Путін так боїться "Курської народної республіки" і чи готова українська влада до цього проекту.

– Ілля, давайте поговоримо про вашу ідею встановлення опозиційної влади на територіях Курської області, які знаходяться під контролем ЗСУ. Насамперед хотілося б зрозуміти ось що: припустимо, Україна дає свою згоду і на ці території заходять російські опозиційні політики, колишні депутати. Який мандат буде у таких людей? Яка легітимність?

– По-перше, не треба плутати різні речі. Депутати мають національну легітимність, бо їх обирали люди на міжнародно визнаних виборах до федеральних органів влади. Нові вибори, які зараз пройшли, вони, навпаки, міжнародною спільнотою не визнані. Тому це єдині люди, хто має хоч якусь, хоч залишкову легітимність, адже вони обиралися, коли відповідні вибори ще були. Але щодо Курської області це не має жодного значення в принципі.

– Чому ж?

– Тому що ми говоримо про те, що треба розпочинати знизу. Тобто треба організувати місцеве самоврядування на цих територіях, провести місцеві вибори. Їх, до речі, і готувалися проводити якраз 8 вересня (єдиний день голосування в РФ — Ред. ), але військові дії завадили цьому. Та їх дуже легко підхопити, усунути усі порушення, що відбуваються під час виборчого процесу, та провести місцеві вибори.

Завдання "З’їзду народних депутатів" (збори колишніх депутатів різних рівнів та скликань з Росії, які претендують на те, щоб стати перехідним парламентом РФ, — Ред. ) допомогти це організувати і допомогти це все зробити. У підсумку мають бути самі куряни, які когось оберуть. Це стосується й народного губернатора Курської області. Відповідно, треба провести вибори. Просто хтось їх має організувати. І, звичайно, правильно, якщо їх організовуватимуть політики із загальноросійською легітимністю та згідно із законом, який "З’їзд народних депутатів" уже розробив. Це закон про те, яким чином проводити місцеві вибори, щоб не було цих путінських фальсифікацій.

– Ілля, ну от ми з України дивимося на події у Курській області, і у певні моменти складається враження, що Путіну просто байдуже, що там відбувається. Припустимо, у Курській області справді сформується альтернативна опозиційна влада. Наскільки ця обставина здатна реально похитнути путінський режим? Або йому так само буде все одно?

– З усією повагою, та я б не узагальнював. Коли ви кажете, "ми тут в Україні на це так дивимося"… Якби всі "так" дивилися, то тоді б не починали весь цей процес. А оскільки він запущений, принаймні це говорить про те, що президент і військове командування України дивляться на це по-іншому. І слава богу! Я вважаю, що немає нічого важливішого на даний момент, ніж те, що відбувається в Курській області. Так само на це дивиться і Путін.

– Для нього це все ж таки вкрай болючий удар?

– Для Путіна нинішня ситуація – це такий вододіл. Коли говорять про переговори та подібні ініціативи, то Путін навіть не допускає можливості цих переговорів, поки він не зачистить усю Курську область. Цей процес не потрібно сприймати в рамках російської пропаганди. Саме той факт, що вони намагаються всіляко приглушити значення того, що відбувається, і доводить те, що для них це питання дуже болісне.

Я взагалі вважаю, що те, що відбувається там, може стати поворотною точкою в цій війні.

– Навіть так? Поясніть докладніше.

– Усі 25 років путінського правління головне, що він намагався не допустити – це створення альтернативи самому собі. Він ніколи не намагався говорити про те, який він прекрасний та чудовий. Він завжди намагався говорити про те, що всі інші претенденти гірші або точно такі ж, тому нічого міняти шило на мило. Немає нічого для Путіна небезпечнішого, ніж те, що зараз відбувається в Курській області. Це руйнує основу його режиму.

– Ви обговорювали свою ідею альтернативної влади з українською стороною? Можливо вже готові на це йти? Чи це поки що на рівні публічної концепції?

– Звісно, перебуваючи в Україні, я її обговорив із усіма можливими контрагентами, які тільки існують. Як ви розумієте, я в Україні знайомий із усіма. Тож всі в курсі. Але це лише неофіційні приватні контакти.

– Тобто ні "так" ні "ні" ви поки що не почули?

– Я думаю, що українському керівництву треба подумати і визначитися. Визначеність настає поступово. У перші дні було незрозуміло, чи вийде чи не вийде ця операція з військової точки зору. Потім, коли зрозуміли, що вийде, було незрозуміло, надовго чи ненадовго. Тепер зрозуміло, що надовго. Потім було незрозуміло, який буде розмір цієї території — маленький чи великий, тож почали говорити про буферну зону. Тепер зрозуміло, що територія є великою і має тенденцію до розширення.

Президент казав, що це носить безстроковий характер, що це все всерйоз і надовго. І я вважаю, що якщо це всерйоз і надовго, то ми об’єктивно маємо відповісти на запитання про владу. Той самий президент весь час говорить про те, що Україна не хоче бути окупантом на цих територіях і не хоче нав’язувати український спосіб життя. Якщо не українська, то тоді питання – яка? Не можна бути присутнім на цій території, але не керувати нею при цьому.