Мігранти покращать життя в Україні? Демограф пояснив, чим загрожує їхній наплив

Читать на русском
Іноземці у вишиванках Новина оновлена 15 жовтня 2024, 16:32
Іноземці у вишиванках. Фото Колаж "Телеграфу"

Якщо не вкладати в свою країну — будемо вкладати у громадян інших держав

Після повномасштабної війни з РФ населення України може скоротитис до 25-30 мільйонів осіб. Проте залучення мігрантів з інших країн — питання неоднозначне.

Таку думку "Телеграфу" висловив доктор економічних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Олександр Гладун. Він вважає, що в Україні можуть виникнути проблеми з працевлаштуванням своїх громадян, через що питання залучення трудових мігрантів може бути просто неактуальним.

— Якщо в державі буде все нормально, населення не буде виїжджати. Це залежить від стану всередині держави, а не від кількості населення. Щодо кількості населення, залежно від того, як закінчиться війна, може бути за різними оцінками, 25-30 мільйонів. І нам треба просто сприйняти це число як реальність, що більше нас не буде. І відповідно до цього числа планувати економічний розвиток країни, — зазначив він.

Науковець додав, що до питання необхідності залучення іноземців в Україну треба підходити обережно. Зокрема, можна використовувати контракти на певний час.

— Якщо це для ринку праці, то потрібно робити по контракту, на певний період для виконання певних робіт. Причому тих робіт, де не можуть заповнити усі посади наші громадяни, — пояснив Олександр Гладун.

За його словами, по закінченні війни, згідно з опитуваннями, приблизно половина українців мають намір повернутися з-за кордону. Крім того, буде демобілізація. Можуть виникнути проблеми з працевлаштуванням своїх громадян, і думати про залучення іноземців буде недоречно.

— Наприклад, якщо зараз тимчасово не вистачає [робочих рук], можна підписати контракт на півроку, на рік, і хай приїздять, працюють, а "потім до побачення", — каже науковець.

Щодо залучення іноземців задля покращення демографії, то це треба робити дуже обережно, наголосив Олександр Гладун. Крім того, необхідно вирішувати, з яких країн варто запрошувати людей.

— Поведінка, ментальність людини, здатність адаптуватись, скільки їх тут буде, здатність впливати на соціум і чи буде це викликати певне напруження в суспільстві. Я думаю, що буде, залежно від кількості. І це велика проблема, — вважає науковець.

Він додав, що це дуже складне питання, й підходити до нього потрібно дуже виважено. Треба дочекатись закінчення війни і потім вже поступово робити обережні кроки щодо політики, покращення демографічної ситуації шляхом мігрантів, наголосив фахівець. Проте, наголошує Гладун, краще було б активізувати демографічну політику всередині країни і спрямувати її на підвищення народжуваності, збільшення тривалості життя.

— Якщо ми не будемо вкладати в свою країну, то будемо вкладати у громадян інших країн. Бо вони будуть приїжджати на роботу, перетягувати свої сім'ї, у них народжуваність вища. Треба буде для них дитячі садочки організовувати, яких у нас не вистачає для себе. Треба буде збільшувати кількість лікарів, вчителів і їх навчати. Ми будемо вкладати в громадян іншої країни. Ми не обійдемося, скоріш за все, без міграції, але проблема в масштабах, — пояснив він.

Науковець пояснив, що є розрахунки соціальної стійкості держави. Після того, як кількість іноземців перевищує певний відсоток чисельності населення, починає розхитуватися ситуація.

— Це потребує зваженої державної політики, дуже зваженої. А гасло "давайте завеземо 5 мільйонів і вони нам покращать життя", — це просто смішні розмови. Але потім вони вплинуть на людей і буде не до сміху, — резюмував керівник відділу демографічного моделювання і прогнозування.

Як раніше розповідав "Телеграф", на думку соціолога Володимира Паніотто, на адаптацію мігрантів піде багато ресурсів, і навіть попри це, вони не стануть українцями швидко. До того ж Україні не найкраще ставлення до африканців, вважає він. Тому задля подолання демографічної кризи Україні вигідніше докласти зусиль для повернення з-за кордону власного населення, ніж витрачати ресурси на адаптацію мігрантів з інших країн.