Залужний буде ремейком Ющенка, а Україні треба погоджуватись на важкий мир, - Геннадій Друзенко

Для України варіант ходити на двох "ногах" не розглядається

Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Пирогова (ПДМШ) рятує поранених на війні з 2014 року. Його очільник – юрист, ветеран та громадський діяч Геннадій Друзенко вже давно говорить про необхідність паузи у війні, якими б несправедливими для України не були ці обриси перемир’я.

Навіщо така пауза Путіну, який продовжує просуватися на фронті? Як буде тиснути на Київ та Москву Дональд Трамп після своєї інавгурації? Чи дійсно фронт сиплеться? Про це Друзенко розповів в інтерв’ю "Телеграфу".

"Справедливого миру не буде"

– Пане Геннадію, от зараз якщо відкрити YouTube, можемо побачити безліч заголовків на кшталт: "Все! Кінець війни", "Трамп все вирішив", "Зеленський прийняв рішення про кінець війни"… Як ви оцінюєте ситуацію? Є у вас дійсно відчуття переломного моменту, який веде до якогось перемир’я, чи це видають бажане за дійсне?

– Швидше є вікно можливостей. Ним можна скористатись, а можна не скористатись. Воювати без зміни влади і, відповідно, структури управління в країні, це значить приректи Україну на доволі швидкий колапс.

– Поясніть.

– Проблема навіть не в тому, що росіяни все швидше посуваються, а в тому, що на очах тане мотивація захищати цю вкрай корумповану країну, яка краде на всьому, чому тільки можна. Чому хтось має ризикувати життям, а хтось має ставати мільярдером? В цій парадигмі ми приречені на поразку. Тому треба шукати перемир'я. Але тут все залежить від Зеленського. До нього є багато питань, але на сьогодні це єдина людина (разом зі своїм оточенням), яка ухвалює рішення. Зрозуміло, що справедливого миру не буде, серйозних гарантій безпеки не буде, покарання злочинців, контрибуції і репарацій не буде. Треба почитати досвід Маннергейма (шостий президент Фінляндії, — Ред.), який зрозумів, що іноді треба робити найкращий вибір з найгірших.

Але можна ці шанси і згаяти. Можна впертися, як Гітлер, і воювати, поки не візьмуть Берлін при тому, що воєнна машина Гітлера була набагато сильніша за нині українську. Якби ми скористалися цим лагом майже в три роки (чи в 10 років): підняли свій ВПК, побороли корупцію, зробили ефективну систему управління, мотивували людей, напевно, тоді можна було б воювати до перемоги. Але коли все сиплеться на очах, коли українське дерево поїв український шашель, то треба брати паузу і "лікувати" пацієнта. Наш шанс – колись, коли відкриється нове вікно можливостей, відвоювати своє. А, можливо, ми як фіни не захочемо забирати назад Донбас і Крим. Але це точно не зараз. Слава богу, це дійшло і до нашого президента і він наважився вимовити це в голос. Зараз продовжувати війну, це значить покласти ще десятки тисяч людей, втратити тисячі квадратних кілометрів і прийти до того ж результату. Зараз треба шукати найкращий варіант з найгірших. На жаль. Час, коли можна було сподіватися на перемогу (2022-й рік – початок 2023-го) – ми згаяли. З яких причин? Тому що стали регресувати до стану Росії, а не прогресувати до стану Ізраїлю. Та це вже окрема розмова.

– Найкращий варіант з найгірших для нас, це так зване несправедливе перемир’я?

– Так. Лінія фронту. Більшість війн зупиняється по лінії фронту (плюс-мінус якісь нюанси). І це ж не зараз, а через півтора місяці, коли Трамп складе присягу. Зараз треба ці дні протриматись, бо за цей час перемир'я не буде. А потім треба погоджуватись на цей важкий, несправедливий мир. Час працює проти нас. І чим далі, тим очевидніше.

– А що значить погоджуватися на несправедливий мир? Навіть його може не бути. Путіну то навіщо зупинятися? Чи Трамп все ж може знайти якісь важелі тиску на російського диктатора?

– Нам здається, що Путін спить і бачить, щоб знищити Україну…

– А хіба ж не так?

– Насправді він набагато більш раціональніший гравець, ніж навіть Зеленський. Путін хоче перетворити світ правил на світ домовленостей. Маю на увазі правила, які диктували США. І як тільки Трамп з ним сідає і домовляється, то Путін свого досягнув. Це вже друга Ялта. При цьому Україна буде лише одним із пунктів домовленостей у великому пакеті.

Справи у росіян йдуть не так добре, наприклад рубль зашкалює. Якщо нафту опустити нижче 50 доларів за барель (а Трамп це може зробити), то російська економіка зайде в колапс. Залежність від Китаю збільшується. Не думаю, що Путін спить і бачить Росію ресурсною базою Китаю. Вони воюють контрактниками, а найманці дорожчають щомісяця: 25-30 тисяч доларів вже платять на "вході". Тому говорити, що у них безмежні ресурси – некоректно. Просто організація у них виявилася кращою, ніж в Україні і їм вдалося перевести економіку на військові рейки. Тому Путін, по суті, досягне своїх головних цілей. А Україна, швидше за все, не вступить в НАТО в найближчому майбутньому і втратить Донбас (все йде до того). І у Путіна є всі підстави оголосити перемогу. Якщо ви думаєте, що Путін це Гітлер, який буде жити в паралельній реальності і перти вперед, то з того, як він перебудував Росію на цю війну, висновки можна зробити протилежні.

Тому зараз, за великим рахунком, в мирі, перемир’ї, або в паузі зацікавлені всі сторони. Трампу треба швидка перемога, швидкий успіх, бо він вже сто разів проголосив, що треба припинити цю "безглузду", як він каже, війну. Зеленському треба припиняти, бо щодня ми втрачаємо територію, людей, і не видно, як ми можемо переламати ситуацію. І Путіну. У нього є всі підстави сказати, що на цьому етапі він виграв.

– А далі?

– Я не думаю, що це буде вічний мир. Відновлення війни, або рецидив залежить від того, чи скористається Україна цією паузою ефективно, чи ні. Якщо ми станемо Південною Кореєю, то війни не буде. Якщо ми станемо Сирією, безумовно, ми в третьому "акті" колапсуємо, як Сирія чи Нагорний Карабах. Тут все залежить від нас. Говорять, що Путін переозброїться. А хто вам не дає? Хто як відновиться, це питання до обох.

"В паузу треба кинути всі сили"

– В рамках цього перемир’я, на які дієві гарантії безпеки від Заходу ми можемо сподіватися? Вочевидь, це буде не НАТО, а що ж тоді?

– Двосторонні договори. НАТО воювало рівно дві війни: одну в Югославії виграло і одну в Афганістані програло. Звідки тут культ НАТО мені геть незрозуміло. Це організація, яка не мала справи з достойним супротивником. Я не можу уявити, щоб німці взяли зброю і пішли воювати з Росією. Чи іспанці, чи греки… НАТО багато в чому міфологізовано в Україні. Якщо вони не могли розібратися з талібами, то навряд чи вони дадуть прочухана росіянам. Тому прямі договори з американцями, німцями. По-перше, вони швидше працюють, а, по-друге, ну який нам сенс в НАТО від Словенії, наприклад? Ну чим вона сильно допоможе? Нам треба ті, хто мають серйозний ВПК, військовий досвід і гроші. Ці три складових. І ми як Ізраїль можемо стати суперпотугою. Але це залежить, насамперед, від нас, від ефективної організації влади. Як нам в 2022 році ЦРУ давала декілька тижнів, так і Ізраїлю, коли він став незалежним, давали пару років. Але вони поламали їхні прогнози. До речі, найбільш готові до війни країни: Ізраїль та Південна Корея, не є членами НАТО.

– Про фронт. Я розмовляв з Марією Берлінською, вона каже, що фронт сиплеться і ситуація зараз навіть більш важка, ніж навесні 2022 року. Погоджуєтесь з такою оцінкою?

– Ситуація краща за кількістю зброї, кількістю бригад, але гірша по мотивації. Тоді ми на адреналіні готові були вмирати, а зараз народ оглядається назад і думає, а чого я маю вмирати? Щоб голова МСЕК купався в доларах? Чи прокурори-"інваліди" щороку міняли машини? І знову ж таки, це ще один аргумент, що нам треба пауза, бо тільки вона дозволить цивілізовано змінити владу. Не в стилі Шарля де Голля, який був по суті самозванцем, а провести вибори.

– І як це нам зарадить?

– Це нічого не гарантує, але це дає шанс. Можливо, нарешті, Україна отримає людину, масштаб особистості якої співмірний з тими викликами, які стоять перед державою.

– Ви зараз про Залужного?

– Ні. Я з великою повагою до нього ставлюсь (він колись просто врятував ПДМШ), але це не його масштаб. Залужний – це буде чергове розчарування. Хочете побачити ремейк Віктора Андрійовича [Ющенко]? Оберіть Залужного.

– Ну і хто тоді? Про кого ви кажете? Я не знаю варіантів тоді…

– А хто знав де Голля, коли він вийшов до радіо (мова про знамениту промову де Голля "До всіх французів", яка стала переломним моментом у опорі Франції нацистській Німеччині, — Ред.)? Хто знав Пак Чон Хі (президент Південної Кореї, архітектор "Корейського економічного дива", — Ред.)? Тобто це ще ні про що не говорить. Найсвіжіший приклад – хто знав румунського кандидата Келін Джорджеску, який виграв перший тур виборів? В часи турбулентності "чорні лебеді" злітають набагато частіше.

– Тоді про "чорного лебедя". В січні відбувається інавгурація Трампа і, вочевидь, події будуть розвиватися блискавично. Давайте окреслимо, як саме.

– Трамп зробить все, щоб зупинити активну фазу війни в Україні. Я ж кажу, що йому потрібен швидкий успіх. Економіку швидко не перебудують, з мігрантами проблеми не вирішити. А третє в його програмі — встановити мир. Зрозуміло, що завжди більше платить слабший. Тобто, більше поступок він вимагатиме від України, бо на Україну він має прямий вплив. "Кранік" допомоги, на жаль, у Вашингтоні. Іноді треба відрізати ногу, щоб зберегти життя. Варіант ходити на двох просто не розглядається, бо він нереалістичний. Відповідно, якщо Зеленський почне ремствувати, тоді ми згадаємо, що таке криївки, бо без допомоги США в країні, де виробляють погані міни і досі не виробляють достатньо набоїв, воювати дуже важко в сучасній війні.

І в паузу треба кинути всі сили. Перейти з фронту там, де вбивають, на фронт там, де будують. Розбудовувати свій ВПК. Південна Корея вийшла з війни в 1953 році як аграрна країна, де була мрія переробляти чужу бавовну. А зараз ця країна в топ-5 виробників найсучаснішої зброї. Прекрасний приклад. Причому, по населенню це приблизно той самий масштаб, що і Україна.

– От тільки чи скористаємось ми цією паузою…

– А це залежить від виборів. Я думаю, наступного року ми їх побачимо. Кожна нація має право звершити суїцид. На жаль, це вже зовсім не метафора: подивіться на Сирію. Світ – це не планета рожевих поні. Це світ хижаків. Якщо ти не готовий захищати себе, то тебе з'їдять і поділять.

– Але на перших виборах після війни може бути така ситуація яка зараз склалася в Грузії? Тобто не проросійська партія в лоб, звісно, а якась така сила, яка раптом скаже, що варто бути з Росією обережніше, не розбудовувати свій ВПК, щоб не "дратувати ведмедя"…

– Безумовно це може бути. Демократія – це завжди лотерея. Вона не гарантує вибір кращого, мудрішого, патріотичнішого чи поряднішого. Вона тільки гарантує зміну влади. Якщо український народ, заплативши таку страшну ціну, не отримає протверезіння, значить, "пацієнт" невиліковний. І треба припинити витрачати гроші на його штучне підтримання життя. На жаль, правда життя така.