"Апостол Української державності" буд далеко не святим: суперечлива історія Миколи Міхновського

Він боровся за незалежність України, поєднуючи політичну діяльність з екстравагантним способом життя

Микола Міхновський став одним із провідників українського національно-визвольного руху на початку 20 століття. Але прославився він в тому числі й своїми радикальними ідеями у прагненні до самостійності України.

Міхновський походив з родини священника, що дозволило йому здобути якісну освіту. Він закінчив класичну чоловічу гімназію в Прилуках та юридичний факультет Київського університету Святого Володимира. Після навчання працював в адвокатських конторах у Києві та Харкові, активно долучаючись до українського національного руху.

У 1890-х роках Міхновський став одним із засновників Братства тарасівців, що прагнуло просувати українську ідею через культурно-просвітницьку діяльність. Однак він швидко зрозумів, що цього недостатньо, і закликав до збройної боротьби проти російського імперського режиму.

Революційна українська партія та "Самостійна Україна"

У 1900 році Міхновський став співорганізатором Революційної української партії (РУП). Для цієї партії він написав свій найвідоміший програмний твір "Самостійна Україна", який став маніфестом українського самостійництва. У ньому він закликав до створення незалежної української держави, підкреслюючи важливість боротьби за національні права.

Особисте життя

Він ніколи не одружувався, і його особисте життя залишалося досить закритим. У молодості Міхновський мав роман з дружиною свого патрона-адвоката Олексія Фурмана. Ця історія призвела до значних труднощів у його житті: жінка на деякий час залишила чоловіка, але незабаром повернулася до нього. Обставини змусили Міхновського залишити кар'єру в Києві та переїхати до Харкова, що стало важливим поворотом у його житті. У 1920-х роках Міхновський жив на Кубані разом з жінкою, але подробиці цієї історії залишаються невідомими.

Марія Лівицька, дружина президента УНР в екзилі Андрія Лівицького, залишила цікавий спогад про Міхновського. Вона описала його як "сибарита", який "любив радощі життя і користувався ними досхочу". Скульптор Михайло Гаврилко також згадував про враження від відвідування Міхновського: "Як увійшов до його вітальні, то вирішив, що попав до раю Магомета. Скрізь килими, килими… А по стінах голі жінки!" Ці свідчення підкреслюють не лише його естетичні уподобання, а й певну екстравагантність у способі життя.

Ідеї

Міхновський пропагував ідею сильної, освіченої інтелігенції, яка повинна боротися за права українського народу. Він висловлювався про важливість національної ідентичності у стосунках. У своїх "десяти заповідях" для членів Української народної партії він наголошував на необхідності не брати шлюб з чужинцями, вважаючи це загрозою для національної єдності. Цей аспект його поглядів підкреслює радикальне ставлення до національної ідентичності та самостійності.

Друзі та однодумці

Міхновський мав кілька близьких друзів та однодумців, з якими обговорював свої політичні ідеї. Серед них були такі видатні постаті, як Євген Чикаленко та Олександр Русов. Однак його амбіційний характер часто призводив до конфліктів із колегами, що ускладнювало його стосунки в політичному середовищі.

Критика та суперечки

Попри його внесок у розвиток української ідеї, Міхновський також зазнав критики за свої радикальні погляди. Його звинувачували в ксенофобії та антисемітизмі через деякі висловлювання та дії. Однак його політичні погляди залишаються важливими для розуміння історії українського націоналізму.

Раніше "Телеграф" розповідав, що червоно-чорний прапор придумали не в ОУН. Звідки насправді походять ці кольори.