Хто насправді заснував Одесу: правда про походження південної перлини України

Поселення на місці сучасної Одеси існувало ще з початку XV століття, задовго до приходу російської імперії на ці землі

Одеса, одне з найбільших міст України, має багату і складну історію, яку часто оточують міфи та спекуляції. Найпоширенішим міфом є те, що місто було засноване російською імператрицею Катериною II. Однак ця інформація не відповідає дійсності.

Письменник і журналіст Олег Криштопа розбирався в історії заснування Одеси та ролі Катерини II у цьому процесі. "Телеграф" ділиться цими цікавими подробицями з читачами.

Перша письмова згадка про порт на місці Одеси

Перша письмова згадка про порт на місці сучасної Одеси датується 1415 роком, коли польський король приймав послів грецького імператора і дав розпорядження надіслати зерно з порту Качубеєва (Коцюбієва) у Візантію. Цей документ – коштовне свідчення того, що морський порт на місці сучасної Одеси функціонував щонайменше за 380 років до появи тут російських військ.

Археологічні розкопки підтверджують існування розвиненого поселення з власною інфраструктурою, торгівлею та культурою. Знайдені артефакти – від кераміки до монет – свідчать про жваві міжнародні зв'язки середньовічного порту, який був важливою ланкою в торгівельній мережі Чорномор'я.

Хаджибей: османський період

У XVI столітті територія перейшла під контроль Османської імперії, і поселення отримало назву Хаджибей. Турецька фортеця, збудована на високому березі, стала важливим оборонним пунктом та центром торгівлі. Саме в цей період формується унікальний мультикультурний характер міста, де переплелися традиції різних народів.

Залишки османських укріплень, виявлені археологами, свідчать про масштабне будівництво та стратегічне значення Хаджибея для Османської імперії. Це був не просто форпост, а розвинене місто з власною історією та ідентичністю.

Катерина II: перейменування, а не заснування

Роль Катерини II у долі міста обмежилася суто політичним рішенням. Після захоплення Хаджибея російськими військами під командуванням Йосипа де Рібаса у 1789 році, імператриця видала указ про перейменування вже наявного міста на Одесу. Документ, підготовлений українським секретарем Катерини II Адріаном Грибовським, датується 1794 роком – це дата перейменування, а не заснування міста.

Цікаво, що назва "Одеса" має давньогрецьке коріння і пов'язана з міфічною колонією Одессос, що вказує на прагнення російської влади підкреслити "давньогрецьке" походження міста, штучно стираючи його справжню історію.

Формування імперського міфу

Міф про Катерину II як засновницю Одеси став невіддільною частиною імперської пропаганди в середині XIX століття. Він органічно вписувався в концепцію "освоєння диких земель" і "цивілізаторської місії" Російської імперії на півдні України. Пам'ятник Катерині II, встановлений у 1900 році, закріпив цей міф у міському просторі.

Російська історіографія цілеспрямовано замовчувала докатерининський період історії міста, створюючи ілюзію, ніби до приходу російських військ тут була лише безлюдна територія. Цей наратив виправдовував колоніальну політику і приховував справжню тяглість української присутності на чорноморському узбережжі.

Культурний феномен на перехресті цивілізацій

Одеса сформувалась як унікальний культурний хаб, де українські, єврейські, грецькі, болгарські, польські та інші традиції створили неповторний "одеський характер". Цей плавильний котел культур породив особливий гумор, говірку та світогляд, що й досі є візитівкою міста.

Одеська література, музика, театр і кінематограф – важливі частини української культурної спадщини. Місто подарувало світу плеяду талановитих митців, від Ісаака Бабеля до Святослава Ріхтера, формуючи унікальний культурний код на перетині Заходу і Сходу.

Історія заснування Одеси багата і складна, і не пов'язана безпосередньо з ім'ям Катерини II як засновниці міста. Насправді місто існувало задовго до російської імперії, а Катерина II лише перейменувала його на Одесу. Розкриття справжньої історії Одеси допомагає зрозуміти складну історію України та боротьбу за збереження її культурної ідентичності.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, яке змінило назву принаймні 5 разів. Воно здолало шлях від козацьких зимівників до мегаполіса.