Тут був курорт для козаків: як до нього дістатися і що цікавого можна там побачити

Козацька епоха — це не лише війни та героїзм, а й унікальна культура, освіта та духовність. Козаки мали власну державу, а козацькі монастирі були її серцем, де зберігали архіви, кошти та приймали поранених воїнів.

Чи справді після знищення Січі, саме козацькі монастирі стали осередком таємного лицарського ордену? І як Російська імперія намагалася знищити їхню спадщину, змінивши їхню суть?

Прихисток для тіла і душі чи курорт для козацької еліти

Густинський монастир, що розкинувся біля Прилук в селі Густиня на Чернігівщині, був заснований ченцем Йоасафом, який, за легендою, подолав 2000 км пішки з Афону! У 1600 році він оселився на острові, оточеному річкою Удай та густим лісом. В давнину монастир знаходився на острові, оточеному водами річки Удай і непрохідними лісами. Козацька гребля, яку, згідно з універсалом Богдана Хмельницького, щовесни підсипали селяни, вела до нього.

Густинський монастир був не лише святим місцем, а й справжнім "курортом" для козаків. Вони зцілювалися тут завдяки цілющим джерелам, а монахи надавали їм медичну допомогу.

Освітній та культурний центр: літопис, що відкрив правду про козацтво

Вже у 1620-х роках Густинський монастир став освітнім центром. Тут діяла школа, бібліотека, і було написано Густинський літопис – унікальну хроніку історії Русі-України. Саме тут вперше згадали про початок козацтва у 1516 році, коли король Сигізмунд доручив Лянцкоронському зібрати добровольців для боротьби з татарами. Монастир відвідували видатні діячі епохи: гетьман Петро Сагайдачний, Єрусалимський патріарх Феофан, митрополит Петро Могила та інші.

Вогонь руйнування і відбудова: козацьке бароко, що пережило століття

У 1671 році монастир згорів. Відбудову розпочав гетьман Іван Самойлович, який збудував Троїцький собор – перлину українського козацького бароко. Згодом тут побував Тарас Шевченко, змалювавши Миколаївську церкву, якій вже у XIX столітті "наліпили" московський шатер.

"Густиня — це теперішнє Сенклерське абатство. Тут все є. І канал, глибокий та широкий, що колись наповнювався водою з тихого Удаю. І вал, і на валу висока кам’яна зубчаста стіна із проходами у середині та бійницями. І безліч склепів, чи підземелля, і надгробні плити, що повростали в землю між величезними суховерхими дубами, цілком можливо, самим ктитарем посадженими…", — писав Т. Г. Шевченко.

У XVIII столітті Густинський монастир став одним з найбагатших в Україні, поступаючись лише Києво-Печерській Лаврі. Але Катерина II у 1793 році закрила його і конфіскувала землі.

Під монастирем знаходиться родова усипальниця Горленків. Тут також похований князь Микола Рєпнін-Волконський, генерал-губернатор Малоросії, який захищав інтереси українців. На його надгробку зображені хрести тамплієрів – символ козацтва і лицарства.

Рєпнін-Волконський, до речі, був одружений з онукою гетьмана Кирила Розумовського! Він не дозволив переселити козаків з Чернігівщини та Полтавщини, захистив їхні права та ініціював створення історії Малої Росії. Його навіть звинувачували у сепаратизмі та членстві у таємному товаристві, яке прагнуло знищити Російську імперію.

Монастир сьогодні

У 1924 році радянська влада закрила монастир, але під час Другої світової війни німці відновили його діяльність як жіночий. У 1959 році комуністи знову закрили монастир, влаштувавши тут психлікарню. Відродження почалося у 1993 році, коли монахині відновили святиню.

Сьогодні Густинський Троїцький жіночий монастир – це місце пам'яті про козацьку епоху, де крізь віки лунає слава про козаків. Хоч політика імперії намагалася стерти їхню історію, пам'ять живе у козацьких хрестах на стінах Густинського монастиря.

Раніше "Телеграф" розповідав, про фортецю, яка стала символом розквіту та занепаду Гетьманщини. Її можна відвідати і сьогодні.