Чому на Харківщині — суржик, а на Тернопіллі — діалект. Фольклористка дала страшне пояснення

Читать на русском
Автор
1912
Українці в національних вбраннях за святковим столом Новина оновлена 15 травня 2025, 17:03
Українці в національних вбраннях за святковим столом. Фото Згенеровано ШІ ("Телеграф")

У шкільну програму варто включити вивчення діалектів, щоб діти знали, як розмовляли їхні бабусі

В українській мові з давніх часів залишаються діалектні конструкції, які вже не частиною сучасної літературної норми, однак у деяких місцевостях їх продовжують використовувати. Адже діалекти побудовані на цілій мовній системі, що включає інтонації, вимову, побудову речень та граматичні форми.

Про це в інтерв'ю "Телеграфу" розповіла філологиня, викладачка української мови, фольклористка та популяризаторка рідної мови Марія Словолюб. Як приклад вона навела фрази "мені сі захтіло" або "я буду робив" .

Більше читайте у публікації: "Це не українські імена": філологиня про мовні міфи, російський YouTube для школярів і користь суржика".

— Наприклад, на Харківщині також був слобожанський, степовий або наддніпрянський говір, але нині він практично витіснений. Чому? Бо зникли його носії. Через репресії, голод, русифікацію. Ми всі знаємо наслідки Голодомору 1932–33 років. До того ж він пройшовся селами, а селяни, як відомо, найбільше використовували і досі використовують діалекти у мовному вжитку. А коли нема носіїв, які послуговуються цим діалектом, то нема кому передавати мову далі.

Тож усе витіснилося одне іншим. І коли ми замислюємося, чому на Харківщині — суржик, а на Тернопільщині (де страшного Голодомору 1932-33 не було. — Ред.) — діалект, то згадаймо, якщо зазирнути у діалектологічну карту, можна впевнитися, що діалект є всюди. Тільки через історично-політичні умови десь зберігся краще, а десь навпаки майже зник, — каже філологиня.

За її словами, особливо цікаві діалекти Західного Полісся. Вони — одні з найдавніших, мають риси ще з V–VII століття. І вони дають змогу простежити, як саме формувалася українська мова. Саме тому діалектологія — неймовірно цікава наука, яка дозволяє зрозуміти не лише мову, а й історію народу.

І наостанок — якби могла, я б вивчення діалектів впровадила у шкільну програму. Діти могли б дослідити, як говорили їхні бабусі, які діалекти були у їхньому регіоні. Це не лише допомогло б зберегти мовну спадщину, а й дало б чітке розуміння: суржик — це інше. Це не діалект, — підсумувала Марія Словолюб.

Нагадаємо, раніше вона пояснила "Телеграфу", чому Дарина, Дарія і Даша — не одне ім’я.