Їх було аж десять: коли в Києві з'явилися перші райони і як вони називалися

Цей поділ відображав реальну структуру міста, де кожен район мав свої економічні, соціальні та культурні особливості

Перший системний поділ столиці відбувся не у середині 1920-х, як заведено думати, а значно раніше. Вже у 1917 році, після повалення царського режиму, на мапі Києва з’явилися його перші офіційні райони.

Тоді ж в місті відбувся перехід від поліцейських дільниць до районів із власною адміністративною структурою. "Телеграф" розповість про них докладніше.

Від Лук’янівки до Печерська

Цей поділ, окрім адміністративної ролі, відображав характерні історично-культурні особливості кожної території. Райони мали чітко окреслені межі, пов’язані з природними об’єктами (Дніпро, річка Либідь), транспортними артеріями (залізничні колії) та містобудівними чинниками (вулиці, площі).

Отже, тоді місто було поділене на десять районів:

• Лук'янівський район: займав територію від вулиці Дорогожицької і Глибочицької, включаючи Лук'янівку, Кирилівську лікарню, площу Лук'янівську, а також прилеглі сади й кладовища поблизу Щекавиці.
• Шулявський район: межував від Кадетського шосе, охоплював території навколо Політехнічного інституту, селище Шулявку, Пушкінський парк, казарми залізничного батальйону і Караваєві дачі.
• Подільський район: розташовувався на історичному Подолі — від нижнього пам’ятника Хрещення, через Андріївський спуск, Боричів Тік, вулиці Воздвиженську, до Верхнього Валу і Дніпра, включаючи Труханів острів.
• Плоський район: охоплював рівнинну частину Подолу — від рогу Олегівської вулиці по Нижньому Валу до Дніпра, включаючи частину Житнього базару, обидва боки вулиці Кирилівської до лікарні і Канівського провулку.
• Бульварний район: розташовувався в центральній частині міста, включаючи Університет, Ботанічний сад, Галицький базар біля Кадетського шосе та частини сучасних бульварів.
• Либідський район: охоплював територію навколо вулиці Великої Васильківської, Бессарабської площі, Басейної вулиці, виставкову зону і територію вздовж річки Либідь.
• Солом'янський район: займав територію вздовж залізничних колій поряд із Кадетським гаем, включно із Кліничним Городком, Протасовим Яром і частинами Нижньої Солом’янки.
• Старокиївський район: розташовувався на північній основній частині міста, включаючи території навколо Липок і Старої Київської фортеці.
• Двірцевий район: розміщувався поблизу центральних вокзалів у межах торгової площі Богдана Хмельницького, Хрещатика та площі Львівської.
• Печерський район: займав територію від Військової водокачки до залізничного мосту через Дніпро, включаючи Олександрівське училище, Юнкерський тир, шпиталі та майбутню вулицю Прозорівську.

У 1918 році кількість районів збільшилася до сімнадцяти, а з приходом більшовиків у 1919 році почалася подальша реорганізація, коли в місті з’явилися комуни з власними адміністративними структурами. Вже до 1921 року адміністративний поділ спростили, а Київ поділили на шість районів, половина з яких збереглася до наших днів.

Раніше "Телеграф" розповідав, де в Києві є Совки і чому їх так назвали. Історія цієї місцевості бере початок у другій половині XIV століття, коли тут розташувався заміський двір київського князя Володимира Ольгердовича.