Чому диктатор не проживе 150 років: науковиця розвінчала мрію Путіна про вічну молодість

Шанс дожити до 150 років малоймовірний навіть для президента

Попри спроби Володимира Путіна та інших політичних лідерів похилого віку продемонструвати силу й молодість та вести бравурні розмови про ледь не вічне життя, біологія невблаганна. Геронтологи наголошують: сучасна медицина дійсно досягла значних успіхів – сьогодні люди 70-80 років можуть лишатися активними, вести насичене життя і навіть обіймати керівні посади. Проте вона не здатна зупинити природні механізми старіння: клітинні мутації, зношення судин та нервової системи, гормональні збої.

"Телеграф" поставив питання, про те, що першим в організмі реагує на вікові зміни, чи можна утримувати тривалий час "світлою" голову та чи реальні заяви про життя до 150 років Олені Товажнянській, професору, завідувачці відділу нейрокогнітивних та судинних захворювань головного мозку ДУ "Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України".

Що впливає на процес старіння

Сучасна Росія та інші пострадянські республіки успадкували від СРСР геронтократію – систему, при якій влада зосереджена в руках літніх людей. Володимир Путін, якому наразі 72 роки, має в найближчому оточенні та серед топчиновників людей не набагато молодших за себе. Зокрема, в категорії 70+ перебуває колишній міністр обороти, а зараз секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу, радник президента, а в минулому директор ФСБ Микола Патрушев, голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін, очільник головного штабу Збройних Сил РФ Валерій Герасимов та інші.

Вся ця "стара гвардія", від якої наразі залежать долі мільйонів людей, так само зазнає вікових змін, що мають вплив як на фізичну активність, так й на когнітивні здібності (гнучкість мислення, здатність засвоювати нові знання, увагу, пам'ять тощо) та психіку. І яка саме сфера функціонування людини першою зазнає змін залежить від багатьох факторів.

- З віком в організмі людини звичайно відбуваються певні зміни, які називають фізіологічним процесом старіння. Проте розвиток певних вік-асоційованих захворювань, таких якщо хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера тощо, значне негативне впливає на цей процес, порушуючи когнітивні, психологічні, рухові, поведінкові та інші функції.

Це залежить, по-перше, від генетичного фону. Одна людина може мати, наприклад, дві копії алелю АроЕ4 – і це ризик когнітивних порушень, а саме хвороби Альцгеймера, – говорить Олена Товажнянська. – Друга – інший набір генів, що пов'язані з тою чи іншою патологією, зокрема, такі гени, що обумовлюють виникнення психічних розладів. А є навпаки т.зв. "захисні" гени, що навпаки знижують ризик таких порушень. Тобто людина може дожити, умовно, до 90 років, мати певні ознаки старіння, але при цьому бути врівноваженою ментально тощо.

Друге, що впливає на тривалість та якість життя людини з віком, це екологічні умови, харчування, наявність шкідливих звичок, середовище, в якому людина зростала, який рівень освіти мала, які події переживала у своєму житті тощо.

Третє, важливим є, які у людини є коморбідні стани (коморбідність – наявність у людини двох і більше хронічних захворювань – Авт.). Наприклад, чи є артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, атеросклероз, порушення серцевого ритму, захворювання печінки, нирок, щитоподібної залози. Адже всі ці хвороби так чи інакше будуть впливати на загальний стан та ментальне здоров’я. Наприклад, артеріальна гіпертензія вражає дрібні судини, атеросклероз навпаки – переважно великі судини, але в цілому обидва захворювання погіршують кровопостачання мозку та пошкоджують клітини мозку. Цукровий діабет також сприяє розвитку мікро- та макроангіопатій, а крім того, прискорює процеси нейродегенерації, отже, є незалежним фактором ризику розвитку когнітивних порушень, в тому числі до рівня деменції (синдром, тобто сукупність симптомів, пов'язаних із погіршенням роботи мозку, яка призводить до втрати пам'яті, проблем з мисленням, мовленням та здатністю виконувати повсякденні завдання — Авт.), – наголошує професор.

Вік міняє не тільки тіло, а й характер

При цьому, за словами співрозмовниці, важливу роль грає й те, чи людина, маючи певні захворювання, отримує терапію, проходить регулярні обстеження, контролює відповідні показники стану організму тощо. Але навряд чи прогресивні медичні методи здатні перетворити 70 на нові 40. А тим паче зробити так, що "в 70 років людина ще дитина", як про це заявив президент Китаю Сі Цзіньпін на неформальній зустрічі з Путіним та Кім Чен Ином.

- Якщо людина стежить за своїм здоров'ям, робить все для його підтримки, дослухається до лікарів, то певні процеси можна сповільнити. Але вікові зміни вони все одно є у кожної людини, – наголошує Олена Леонідівна. – Можливо в когось, вони не будуть настільки значними, що буде деменція чи якийсь психічний розлад, але вони будуть поступово розвиватися. Так, є спроби заблокувати ті чи інші гени, також у світі ідуть потужні дослідження щодо створення найновітніших ліків. Але на жаль, є захворювання, які ми не можемо контролювати на сто відсотків. Наприклад, не можна повністю запобігти тому, щоб розвинулась вже згадана хвороба Альцгеймера, якщо у людині така генетична ситуація і є фактори ризику. Можна тільки загальмувати прогресування, якщо вчасно виявити й дотримуватись рекомендацій.

Також з віком у людей змінюється не тільки тіло, а й характер, говорять науковці. Й це не завжди про позитивні зміни, коли досвід людини й емоційна зрілість перетворюється на мудрість, терпіння, стратегічне мислення. Старіння мозку впливає також на імпульсивність, швидкість прийняття рішення, гнучкість мислення, а життєві обставини провокують посилення тривожності, впертості чи підозрілості. Люди ж при владі можуть на додачу демонструвати твердий контроль, небажання делегувати повноваження й розставатися з посадою.

- Звісно, що притаманні людині риси характеру з віком загострюються, – говорить Олена Леонідівна. – В когось це буде, швидше і помітніше, в когось більш повільно і не так яскраво. Але якщо людина була з замолоду підозріла або неврівноважена, то висока ймовірність старіння посилить ці негативні риси. Бо ми ж розуміємо, що структури, які відповідають за це, з роками свою функціональність не покращують.

Життя людини можна подовжити, але є умови

Щодо гучних заяв політиків про "шанс дожити й до 150 років", які наробили немало галасу, то Олена Товажнянська зазначає, що це велике й складне питання.

- Дожити до 150 років для сучасної людини вкрай малоймовірно. В розмові Путіна й Сі Цзіньпін мова йшла про пересадку органів та новітні біотехнології, — говорить Олена Леонідівна. — Проте є органи, пересадка яких ще є майже неможливою. Це аорта, головний мозок тощо. Проте просто пересадити літній людині органі від молодої ще далеко не все. В організмі людини з віком йдуть певні процеси, які важко зупинити й тем більш повернуть назад. З віком організм втрачає здатність відновлюватися, клітини не можуть ділитися вічно. Навіть за відсутності хронічних захворювань, з віком опірність до пошкоджень та імунні властивості організму знижуються, що робить організм людини вразливим.

- Крім того, є певні вік-асоційовані хвороби, багато з яких сьогодні ми ще повністю вилікувати не можемо, але вони також обмежують тривалість життя людини. Сьогодні реалістичною є можливість продовжити життя людини до 100-120 років. Але за умов "здорового" способу життя, ефективній профілактиці захворювань та якісній медичній допомозі. Хоча дослідження тривають. Імовірно, колись науковці винайдуть рішення подовження життя довше ніж 120 років, але на це піде багато років й багато досліджень, не всі з яких будуть вдалими, — вважає професор.

Науковиця зауважила, що сьогодні говорити просто про подовження життя замало. Треба, що ці подовжені роки були ще і якісними. А це також дуже складна задача, не просто, щоб людина дожила до 150 років, але й була б активною, когнітивно та психічно спроможною. В такому випадку це дійсно буде значним проривом в геріатрії та геронтології.

- Якщо повернутися до висловлювань Путіна, то тут можна робити багато припущень, що малось на увазі, але мало ймовірне, що мова йшла про сучасну медицину та справжню науку й дослідження сьогодення, – висловила припущення Олена Товажнянська.

Як повідомляв "Телеграф", злив розмов лідерів РФ та КНР, на думку політолога Тараса Загороднього, був контрольованим і мав на меті донести меседж про те, що Сі Цзіньпін планує лишатися при владі надовго і що саме з ним представникам інших країні варто вибудовувати відношення.