Ескалація заради деескалації: для чого Путін та Лукашенко гримлять ядерним арсеналом

Путін може дозволити використання ядерної зброї на війні в Україні – твердження, яке неодноразово лунало у світових ЗМІ з 24 лютого 2022 року. Тепер західні аналітики стверджують, що хоч ані Росія, ані Захід не прагнуть ядерного протистояння, загроза його випадкового виникнення нині досягла історичного максимуму.

Паралельно відбулося порушення повітряного простору Естонії трьома МіГ-31, здатними нести ракети "Кинджал" із ядерними боєголовками. Кофлер розглядає це як частину небезпечної ескалації та перевірку готовності НАТО.

"Телеграф" з’ясував, що відомо про ці відпрацювання, чи можуть вони стати новим витком ядерної ескалації та як Росія залучає у все це Білорусь. В цьому нам допоміг голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан.

Ескалація заради деескалації: яку тактику використовує Путін

Москва давно розвиває концепцію "ескалації заради деескалації" — використання малопотужної ядерної зброї на полі бою. Водночас рівень довіри між Росією та НАТО зведений до нуля, що збільшує ризики помилок і непорозумінь.

Аналітик Кофлер нагадує приклад 1983 року, коли під час навчань Able Archer у Кремлі ледь не сприйняли маневри НАТО як підготовку до реальної атаки. Подібна ситуація, за її словами, можлива й сьогодні: одночасні навчання, концентрація військових сил та відсутність діалогу створюють атмосферу, де навіть випадковість може мати катастрофічні наслідки.

"Ніхто не хоче ядерної війни, але якщо не переможуть тверезі голови, вона може стати самореалізованим пророцтвом", — резюмує Кофлер.

Голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан нагадує, що російські ядерні випробування й навчання — не новина – вони проводилися і раніше. З 27 лютого 2022 року за наказом Путіна ядерні сили РФ приведені в спеціальний режим бойового обов’язку, і з того часу жодних оголошень про зміну статусу не було.

"Але що нам потрібно розуміти — ядерний шантаж Путіна був присутній завжди. І ми вже від початку повномасштабного вторгнення говоримо про неймовірну близькість ядерної війни. Насправді ця історія нічим не відрізняється від того, що було у 2022 році", – наголошує експерт.

Кузан наголошує, що головна мета Кремля — саме шантаж, а не реальне застосування зброї.

Водночас певна новація все ж є. У нинішніх навчаннях Кремль демонстративно залучає Білорусь, намагаючись створити додатковий чинник тиску.

"Це – залучення Білорусі фактично як проксі. Мовляв, ось із Росією ви перемовини ведете, а ось ще Білорусь як додатковий фактор", — пояснює Кузан.

Як відбувалися навчання в Білорусі

Начальник Генштабу ЗС Білорусі Павло Муравєйко заявив, що під час спільних із Росією навчань відпрацьовували застосування ядерної зброї та комплексу "Орєшнік". Держсекретар Ради безпеки країни Александр Вольфович підтвердив, що цей ракетний комплекс планують розгорнути на білоруській території вже до кінця 2025 року.

За даними The Telegraph, у межах навчань російські військові регулярно імітують сценарії, коли Путін особисто дає "дозвіл на ядерний удар". Це, на думку видання, має зробити його "психологічно готовим" до такого кроку.

Ядерні навчання зазвичай моделюють застосування тактичної ядерної зброї – меншої за потужністю, ніж стратегічна, але призначеної для використання на полі бою.

Спочатку йде командно-штабна фаза: симулюються сценарії прийняття рішень, відпрацьовується координація між різними родами військ і передачі наказів. Після цього наступає практична фаза: маневри з носіями, переміщення техніки, підготовка та розгортання під умовні позиції.

Особливу увагу привертає термін "електронні пуски" – це не реальні запуски ракет, а їхня імітація в електронному середовищі. Як це працює?

• на тренажерах та комп’ютерних симуляторах моделюють процес запуску – від введення координат до прогнозованої траєкторії;
• перевіряють системи наведення та роботу операторів без фактичного використання боєприпасів;
• одночасно тестують зв’язок і координацію між командними пунктами та розрахунками;

Дві бази біля українського кордону: що готують в країні-союзниці РФ

У Білорусі триває підготовка до масштабного посилення військової інфраструктури, яке безпосередньо стосується ядерного фактора. Додатково підкреслює загрозу той факт, що неподалік від українського кордону будуються дві нові військові бази, одна з яких розташована біля села Павлівка.

Там розгорнуто будівельний майданчик площею понад два квадратні кілометри, який, імовірно, може бути використаний для зберігання балістичних ракет.

Голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан пояснює, що насправді йдеться про реанімацію радянської інфраструктури.

"Там готуються дві бази. Підготовлюються, тобто розконсервовуються ще ті старі радянські бази під зберігання, використання саме ядерних зарядів, тому що там є певні умови, вони відрізняються від звичайних військових баз", — зазначає експерт.

За його словами, навчання з комплексом "Орєшнік" також мають відверто демонстративний характер.

"Можна подивитись на тактико-технічні характеристики "Орєшника" і стане зрозуміло, що на території Білорусі не треба завозити ядерну зброю середньої дальності. Його дальність дозволяє охопити ключові європейські країни і всю Україну. Отже, всі ці маневри робляться для того, щоб було залякування", — підкреслює Кузан.

Експерт наголошує, що для Кремля ядерний арсенал перетворився на інструмент політичного шантажу.

"Виходить, що для росіян ядерна зброя — це не зброя стримування, а зброя саме шантажу, що в принципі не відповідає концепції її застосування. Це лякалки Путіна. Не застосує він ядерний заряд. Він робить це для того, щоби налякати світ і змушувати до поступок", — вважає Кузан.

При цьому залучення Білорусі до навчань має ще одну приховану мету.

"Як з гармати по горобцях": чи застосує Росія ядерку в Україні

Тактична ядерна зброя — це ядерні боєприпаси невеликої або середньої потужності, призначені для застосування на полі бою або в локальних військових цілях, а не для масованого стратегічного ураження. За потужністю ТЯЗ зазвичай вимірюється у частках кілотонни — від сотень тонн тротилового еквівалента до кількох кілотонн. ТЯЗ випускають у формі авіабомб, бойових частин ракет оперативно-тактичного класу, артилерійських снарядів тощо.

Головна відмінність — у призначенні і потужності. Стратегічні боєзаряди мають великі вихідні потужності (десятки — сотні кілотонн і більше) і призначені для знищення великих територій чи критичної інфраструктури. Тактичні — для локальних військових задач, з меншими "зонами ураження".

Які безпосередні ефекти ТЯЗ?

1. Ударна хвиля — руйнування будівель і конструкцій у зоні високого тиску.
2. Термічне випромінювання — опіки, загоряння на відкритих ділянках.
3. Початкове іонізуюче випромінювання — висока доза радіації в безпосередній зоні вибуху.
4. Радіоактивне забруднення — при наземних/пригоризонтальних вибухах пил і радіоактивні частки підіймаються і розносяться вітром.

Сергій Кузан пояснив, що потенційний спектр використання таких боєприпасів набагато ширший, ніж заведено думати.

"Ядерний заряд може бути використано не лише в "Іскандерах". Може бути використано також в гарматах, тобто в гаубицях. Найбільша російська гаубиця — ствольна артилерія D30 — під неї є відповідний снаряд. І для цього снаряду використовується не звичайний порох, а ядерний заряд", – пояснює експерт

Ураження в такому випадку охоплює обмежену площу — наприклад, частину міста чи локальне скупчення військ. Це не масштаби Хіросіми чи Нагасакі і аж ніяк не створення "ядерної зими". Проте навіть такий удар несе геополітичний вимір і вимагає політичного рішення, на яке Путін не пішов раніше і не має жодних причин йти зараз.

"Час, коли треба було це робити — наприклад, під час нашого наступу на Харківському напрямку або на Херсонському напрямку, коли у нас було реальне скупчення сил", – вважає експерт.

Проте, відтоді характер війни змінився. Сьогодні немає масованих з’єднань чи танкових колон, які могли би стати мішенню для тактичної ядерної зброї. Армія діє розосереджено, в умовах великої сірої зони та малих груп, де використання подібних зарядів виглядало марнотратством.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що один точковий удар може зробити Україну недієздатною — і для цього Росії не потрібні ядерні боєголовки. Подібний ризик існує, якщо під прицілом опиниться Верховна Рада під час засідання.