Росіяни спотворюють його ім’я: як називається це українське місто поблизу найбільшої пустелі Європи

Читать на русском
Автор

Це місто пам'ятає часи Київської Русі, бачило розквіт козацької Січі, пережило імперські та радянські перейменування, а сьогодні знову опинилося в окупації

Олешки – одне з найдавніших міст Херсонської області, яке згадується ще в давньоруських літописах. За свою тисячолітню історію воно пережило п'ять перейменувань, було центром козацтва та рибальства, а сьогодні пишається найбільшим піщаним масивом Європи.

Місто розташоване на правому березі Дніпра, у мальовничій місцевості, багатій на водні ресурси. Через місто протікає річка Кінка, а навколо розкинулися численні озера. Територія Олешківської громади справді унікальна за різноманітністю природних пам'яток — тут знаходяться одразу два національні природні парки: "Нижньодніпровські плавні" та "Олешківські піски".

Олешківські піски

Цікаві факти про Олешки:

  • Олешківська Січ була одним із важливих центрів козацтва початку XVIII століття.
  • Національний природний парк "Олешківські піски" — найбільший піщаний масив у Європі і є унікальним напівпустельним ландшафтом.
  • Впродовж історії місто було великим центром рибної промисловості, ремесел і торгівлі.

Трохи історії

Історія Олешок сягає давніх часів. В Іпатіївському літописі згадується давньоруське місто Олешшя, яке було важливим торгівельним і стратегічним пунктом на шляху по Дніпру. Це свідчить про те, що поселення на цьому місці існувало ще за часів Київської Русі.

Особливе місце в історії міста займає Олешківська Січ – козацький центр початку XVIII століття, який став одним із важливих осередків козацького руху. Саме тут формувалася козацька культура та традиції, які й досі живуть у пам'яті мешканців.

Олешки, кольорова літографія 1910-х років

Інтенсивний розвиток міста розпочався наприкінці XVIII століття, після приєднання Криму до Російської імперії. Олешки стали важливим торгівельним центром, особливо відомим своєю рибною промисловістю, ремеслами та торгівлею.

Скільки назв змінили Олешки

Назва міста неодноразово змінювалася, відображаючи історичні перипетії:

  • 1711 рік вважають датою заснування поселення Олешки. У період з 1711 по 1728 роки на території урочища Олешки знаходилася Олешківська Січ — адміністративний і військовий центр запорозьких козаків.
Пам'ятник поряд з тим місцем, де в 1711-1728 роках існувала Олешківська Запорізька Січ
  • 1784-1802: місто мало назву Дніпровськ, що підкреслювало його розташування на березі великої річки.
  • 1802 рік: після створення Таврійської губернії місту повернули історичну назву Олешки, і воно стало адміністративним центром Дніпровського повіту.
  • 1928 рік: за радянської влади місто перейменували на Цюрупинськ – на честь радянського діяча Олександра Цюрупи, який народився тут. Ця назва мала на меті увічнити пам'ять про радянського функціонера та стерти історичну ідентичність міста.
Стела місто Цюрцпинськ
  • 1941-1943: під час німецької окупації місту тимчасово повернули назву Олешки.
  • 1956 рік: після війни місто знову стало Цюрупинськом і жило з цією назвою шість десятиліть.
  • 19 травня 2016 року: у межах процесу декомунізації місту офіційно повернули його історичну назву Олешки. Це рішення стало важливим кроком у відновленні історичної справедливості та збереженні козацької спадщини.

Сучасність та виклики

Сьогодні Олешки – це сучасне місто з розвиненою інфраструктурою, промисловими підприємствами, освітніми та культурними закладами. Кожна назва відображала епоху, кожне перейменування стирало або повертало пам'ять. Але попри всі історичні перипетії, Олешки залишаються унікальним місцем, де зустрічаються давньоруська спадщина, козацькі традиції та найбільший піщаний масив Європи.

З початку повномасштабної російської агресії 2022 року місто опинилося під окупацією. У російській пропаганді часто використовують спотворену назву "Альошки", яка не має жодного історичного підґрунтя і є спробою нав'язати власну версію історії.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, в якому знайшли один із найцінніших скарбів України. Воно розкинулося у басейні річки Базавлук.