Коси дівчат і 524 жертви. Де в Україні масова могила, яку 40 років ховала радянська влада

Жертв утримували у тюрмах Станіславова, а з весни 1941 року розстрілювали на місці.

У Івано-Франківську в 40-х роках НКВС масово страчувало українців в урочищі Дем'янів Лаз. Сьогодні тут знаходиться меморіальний комплекс, але ще трохи більше ніж 80 років тому було місце жорстоких вбивств.

Під час розкопок 1989 року в трьох ямах знайшли останки 524 людей: 359 чоловіків, 159 жінок і навіть дітей. Стать шести осіб встановити не вдалось. Розкопки тривали 40 днів від 21 вересня до 29 жовтня 1989 року. Серед жертв були молоді дівчата — на черепах лишились коси. Та ще не всі тіла знайдені. "Телеграф" розповість історію цього місця.

1939-1941 рр.

У вересні 1939 року, тікаючи зі Станіславова (так тоді називався Івано-Франківськ) в страху радянської окупації, польські поліціянти залишили після себе архіви з інформацією про український визвольний рух. Коли 18 вересня місто зайняла Червона армія, в НКВС одразу використали ці документи: уже за кілька тижнів почалися перші арешти. Забирали священників, вчителів, діячів "Просвіти", кооператорів, часто просто з вулиці.

Спочатку людей утримували в місцевих тюрмах, потім засуджували та відправляли в ГУЛАГ. Але з весни 1941 року багатьох почали розстрілювати на місці. Тіла таємно хоронили в урочищі Дем’янів Лаз — глухій горбистій місцевості. Туди їх звозили вантажівками, а вбивали на місці теперішнього управління СБУ, у приміщеннях школи №5 тощо.

1970

У 1970 році після американської передачі на Радіо Свобода, в якій втікач з СРСР розповів, як йому дивом вдалось оминути смерті в Дем'яновому Лазі, на це місце зігнали важку техніку. Бульдозери та екскаватор зрили пагорби, намагаючись змінити місцевість до невпізнаваності.

21 вересня до 29 жовтня 1989 року

Восени 1989 року радянська влада дозволила розкопки, проте їх ініціаторам — місцевому відділенню "Меморіалу" погрожували. Коли з землі дістали перші кістки, місце розкопок огородили та поставили стелажі. Сотні кістяків викопували з землі не тільки учасники розкопок — до них долучились добровольці.

За 40 днів знайшли останки 524 людей. Деяких з них піддали тортурам — били струмом, забивали в голову цвяхи. Вбивали здебільшого пострілами в голову, добивали ударами багнета в серце. Серед жертв було навіть немовля — судмедекспертиза пізніше встановила найімовірніший сценарій — його матір вбили та кинули разом з живою дитиною в могилу.

Жертви Дем'янового лазу

Єдині останки, які вдалось повністю ідентифікувати — січовий стрілець, командир Гуцульського куреня УГА Григорій Голинський. Його упізнали за наслідками операції — трепанації черепа. Він також єдиний, хто похований окремо, у Делятині.

На місці вдалось встановити особу ще 22 жертв. Тоді сотні людей приходили до місця страти, щоб знайти своїх рідних. Юнака-десятикласника впізнали за його взуттям — брат робив його власноруч. Федора Пастушенка також впізнали за взуттям — футбольною бутсою, він грав у футбольній команді залізниці. Марічку Косів заарештували, коли вона з хлопцями водила Маланку (давня українська традиція в циклі зимових свят). Близько Великодня того ж року засудили на сім років, біля її тіла збереглися документи. Так, серед жертв було чимало засуджених на 3,7, 10 років — їх просто вбили не вивозячи з Івано-Франківська. Часто — навіть не обшукуючи, у них залишались ремінці тощо.

Ще 400 імен вдалось встановити завдяки архівам СБУ. 29 жовтня 1989 року їх перепоховали.

Сучасна Україна: ще не всі жертви знайдені

У 1998 році біля місця поховань відкрили меморіальний комплекс "Дем'янів Лаз". Про ще одне можливе місце масової страти дізнались випадково. У 2011 році німецька фірма хотіла продати музею металошукач. Під час демонстрації й знайшли місце похованні. Станом на 2021 рік там просто поставили хрест.

Раніше "Телеграф" писав про урочище Триби на Полтавщині. Туди також звозили жертв терору сталінських часів.