Неймовірна історія підпільниці Лесі Паєвської, яка облаштувала криївку УПА під носом у НКВС

Рівно 72 роки тому комуністи розстріляли відому підпільницю ОУН і УПА Лесю Паєвську. Навіть під тортурами вона нікого не видала і трималась гідно до кінця.

Останнє слово в її долі сказала телеграма з Москви з коротким наказом: "Паевскую расстрелять немедленно". Про це нагадують на фейсбук-сторінці групи "Історія УПА".

Відомо, що рішення про страту прийшло шифрограмою з Москви і було негайно виконане у Лук'янівській в'язниці. Леся Паєвська потрапила в полон через зраду. Після арешту вона не видала жодного зі своїх побратимів і не просила про помилування. Стратили підпільницю 8 квітня 1953 року.

Від учительки до підпільниці: шлях Лесі Паєвської

Історія Лесі Томич-Паєвської почалася 17 січня 1908 року в гуцульському селі Нижній Березів. Вона народилася в родині священника Миколи Томича. Дівчинка рано стала напівсиротою — її батько помер від туберкульозу.

Після смерті батька Лесю виховували мама та дід, священник Микола Смалько. У 1926 році вона закінчила Коломийську жіночу семінарію Українського Педагогічного товариства. Там, ставши активною пластункою, дівчина розвинула організаторські здібності.

Потім доля закинула Лесю на Волинь, де зібрався цілий гурт молодих вчительок з Галичини. Тут вона знайшла не лише роботу, а й кохання – одружилася з Денисом Паєвським, колишнім вояком армії УНР, чиї батьки загинули від рук більшовиків.

Прихід "визволителів" у 1939 році розбив родинне щастя. Їхню хату конфіскували, залишивши лише кухню для проживання, а решту приміщення зайняв начальник НКВС. Чоловік, рятуючись, переплив Буг, але потрапив до німецького концтабору. Леся, на той час вагітна, дізналася про плани своєї депортації та з маленьким сином Юрком втекла на Гуцульщину.

Її подвійне життя – вчительки і підпільниці – вражає майстерністю конспірації. З псевдо "Орися" вона виконувала завдання, які вимагали неабиякої відваги: визволяла полонених, передавала таємні повідомлення, змінювала образи від аристократки до сільської дівчини. Знання кількох іноземних мов допомагало їй виходити з найскладніших ситуацій.

Найзухвалішою частиною її підпільної діяльності стали 1947-1950 роки, коли Леся працювала вчителькою і водночас координувала роботу підпілля Буковини й Гуцульщини. Прямо в школі вона обладнала криївку для зберігання документів та отримання інформації від підпільників.

1950 року, коли МДБ натрапило на її слід, вона не розгубилась. Завдяки попередженню від розвідки ОУН, Леся організувала фальшиві документи для матері й молодшого сина, а сама з 14-річним Юрком перейшла на нелегальне становище. Син також став підпільником із псевдо "Жук".

Останній рік на волі Леся Паєвська присвятила пропаганді. Як референт Окружного проводу ОУН, вона створювала статті, листівки і навіть художні твори, які підписувала загадковим шифром М-35.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, як загинув і де похований генерал УПА Роман Шухевич. Протягом 7 років він був головнокомандувачем Української повстанської армії та зумів об'єднати небайдужих навколо національної ідеї.