Археологи навіть не встигли дослідити: як Кременчуцьке водосховище поховало село з багатою історією (фото)

У 1958 році почалося примусове переселення мешканців перед затопленням території

Біля впадіння річки Сули в Дніпро колись стояло давнє місто-фортеця Воїнь — один із ключових форпостів Посульської оборонної лінії Київської Русі. Місто згадується у літописах із 1055 року і довго слугувало прикордонним укріпленням Переяславського князівства.

У 1239 році війська Золотої Орди фортецю знищили, а поруч виникло нове поселення — Воїнці, пізніше відоме як Воїнська Гребля. Існувало воно аж до початку 1960-х років, коли його назва остаточно зникла з мапи України.

Все пішло під воду — як водосховище поховало сотні сіл

У 1950-х роках радянська влада ухвалила рішення про створення Кременчуцького водосховища — найбільшої штучної водойми України. Під затоплення потрапили близько 200 населених пунктів Полтавщини, Кіровоградщини та Черкащини, серед них — Воїнська Гребля.

Переселенцям ще у 1955 році повідомили про плани. У 1958 році почалося примусове переселення людей, а вже у 1959 році води водосховища повністю покрили давні поселення. Більшість мешканців Воїнської греблі — близько 120 родин — переселили до Кам’яних Потоків, де їм довелося власноруч будувати нові домівки. Компенсації були мізерними — старі хати оцінювали дорожче, нові — майже не компенсували, вважали, що їх можна розібрати та зібрати на новому місці.

Городище Воїнь: що відомо археологам

Сьогодні уявити вигляд древнього Воїня допомагає діорама "Давньоруське місто Воїнь", що зберігається в Археологічному музеї Переяслава. Також у залі археології Полтавського краєзнавчого музею представлена діорама "Порт Воїнь".

Фортеця-гавань у гирлі Сули складалась з укріпленого дитинця та великого посаду, мала земляні вали, рови та природний захист річкою. Перед затопленням археологи встигли частково дослідити територію. Вони з'ясували, що дитинець фортеці займав 4,6 га й був укріплений підковоподібним валом до 7 метрів висотою. Поруч розташовувався окольний город (передгороддя) площею 23 га, а всередині дитинця була гавань.

Попри масштабність об’єкта — близько 28 гектарів — дослідити його вдалося лише частково. У 1959 році розкопки зупинили — розпочалося наповнення водосховища.

Раніше "Телеграф" розповідав про село Студениця, яке також було давньою фортецею і опинилось на дні водосховища, тільки от в іншому кінці України.