Це українське печиво "з хвилею" отримало власний пам'ятник: яке місто воно уособлює

З мініскульптурою пов’язане повір’я: доторкнися до бронзового печива – і згадаєш смак дитинства

Є смаки, які неможливо забути. Вони живуть десятиліттями у спогадах, викликають ностальгію й теплі емоції. Одним із таких смаків для кількох поколінь українців стало печиво "Дніпро".

Це смаколик із характерним орнаментом і вершково-карамельним ароматом, який нещодавно повернувся на полиці магазинів після років забуття. "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Народження легенди

1967 рік, на Дніпропетровському заводі продтоварів інженер-технолог Олександра Леонова отримує непросте завдання: створити здобне печиво з багатим складом, яке водночас можна було б виробляти на звичайних лініях для цукрового печива. Результат перевершив усі очікування.

Леонова розробила не лише рецептуру, а й унікальний дизайн виробу. Хвилеподібний орнамент по краях і великий напис "ДНІПРО" перетворили звичайне печиво на їстівний символ міста. Кожна печенинка нагадувала про Дніпро – річку, що протікає через усю Україну.

Секрет смаку крився в багатому складі: борошно вищого ґатунку, вершкове масло, маргарин, цукрова пудра, згущене молоко, мед, меланж, інвертний сироп. Усі ці інгредієнти створювали щільну, але ніжну текстуру та той самий незабутній аромат, який запам'ятався мільйонам.

Широке визнання

Успіх не змусив себе чекати. "Дніпро" швидко з'явилося в буфетах, магазинах і поїздах далекого сполучення. Воно стало улюбленим дорожнім перекусом, ідеальним доповненням до склянки чаю в гранчаку.

Найбільшим визнанням стало отримання Знака якості у 1975 році. Ця нагорода підтверджувала не лише високу якість продукції, а й те, що аналогів печива просто не існувало. Для Олександри Леонової це означало престижну премію та визнання серед колег.

Для багатьох "Дніпро" стало чимось більшим, ніж просто печивом. Це був смак дитинства, шкільних сніданків, подорожей у залізничних вагонах.

Відродження традиції

Після розпаду Союзу оригінальне печиво поступово зникло з прилавків. Здавалося, що легенда назавжди залишилася в минулому. Але пам'ять виявилася міцнішою за час.

У 2010-х роках естафету підхопила Лариса Білецька, донька авторки рецепта. Вона оформила торгівельну марку й стала правонаступницею сімейної кондитерської спадщини, зберігши не лише рецептуру, а й історію створення легендарного десерту.

З 2017 року печиво знову виробляють на Дніпровському хлібокомбінаті №5. Дизайн пакування оновили, але впізнаваний напис і хвилястий орнамент залишилися незмінними — як зв'язок між минулим і сьогоденням.

Більше ніж десерт

29 грудня 2020 року в Дніпрі урочисто відкрили бронзову мініскульптуру "Печиво "Дніпро"", присвячену легендарному міському смаколику. Це точна, але зменшена копія знаменитого прямокутного печива з хвилеподібним бортиком та рельєфним написом "ДНІПРО". Вона встановлена на парапеті оглядового майданчика парку Шевченка, буквально над водою, тож "солодкий" символ міста ніби дивиться на річку, яка дала йому назву.

Сьогодні "Дніпро" – це вже не просто печиво, а гастрономічний сувенір. До нього звертаються у туристичних проєктах, його історію вплітають у розповіді про місто. Воно стало символом того, як традиції можуть переживати епохи, як смаки поєднують покоління, як локальні бренди зберігають культурну ідентичність.

Раніше "Телеграф" розповідав про торт, який став солодким символом міста Суми. Десерт із заводської лінії перетворився на "солодкий герб" міста.