Коли новорічне диво згасло: як одна з найпотужніших ялинкових фабрик СРСР залишилася без майбутнього

Це підприємство було відомим на весь Радянський Союз

Ще кілька десятиліть тому з Теребовлі роз’їжджалися ялинкові прикраси по всьому СРСР. Скляні кульки, мініатюрні іграшки, Діди Морози й Снігурки прикрашали тисячі домівок, а саме місто жило ритмом великого виробництва. Сьогодні на місці колись потужної фабрики тиша, занедбані корпуси й сліди повного розпаду.

Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас припинила роботу, не витримавши шлях від гордості регіону до банкрутства. Як підприємство, що об’єднувало понад тисячу людей і мало власний музей, теплиці та базу відпочинку, опинилося в руїнах після приватизації, розповідає "Телеграф".

Фабрика, що починалася з артілі, а стала символом цілої епохи

Історія виробництва в Теребовлі бере початок ще до офіційної дати заснування фабрики. У 1939 році на цій території працювала артіль з виготовлення мастила для коліс возів. Після Другої світової війни тут діяла заготівельна контора, де збирали пушину, м’ясо та інші товари.

Саме тут почав працювати Микола Савченко, фронтовик, двічі кавалер ордена "Слави", який після війни оселився в Теребовлі. З 1947 року на базі райпобуткомбінату сформувався цех з виробництва ялинкових іграшок. Спершу їх видували вручну, згодом з’явився окремий склодувний цех, сріблення, фарбування та художній розпис.

У 1963–1964 роках підприємство офіційно стало фабрикою, а з 1965 року отримало назву Теребовлянської фабрики ялинкових прикрас. З цього часу виробництво почало швидко зростати.

Тут виготовляли колекції, які і досі живуть в музеях

На початку 1960-х років фабрика почала виготовляти ялинки-малютки та набори мініатюрних прикрас. Середній розмір іграшок становив близько 20 міліметрів. Перші набори складалися з 30–40 скляних виробів і були повністю ручної роботи.

Наприкінці 1960-х на фабриці встановили автомати, частину іграшок почали виготовляти з пластику, зменшуючи їхній розмір. До сьогодні збереглися набори 1963 року ще з маркуванням райпромкомбінату, які вважають однією з головних гордостей колекціонерів.

Окрім прикрас, у Теребовлі виробляли фігурки під ялинку. Найбільші Дід Мороз і Снігурка мали висоту до 70 сантиметрів.

Частину цієї продукції виготовляли також у філії фабрики в селі Семенів, відкритій у 1968 році.

1400 працівників, автобуси з сіл і власна база відпочинку біля Одеси — настільки потужною була фабрика

У період найбільшого розквіту на фабриці працювало близько 1400 робітників і ще понад 100 осіб адміністрації. Середня зарплата сягала 240 карбованців, а прибутки підприємства становили близько 5 мільйонів карбованців на рік.

Фабрика мала власний автопарк, який возив людей на роботу з навколишніх сіл, теплиці, підсобне господарство на 80 гектарів, медпункт, їдальню, стоматологічний кабінет і кімнати відпочинку. Для працівників діяла база відпочинку "Ялинка" в Затоці біля Одеси.

При фабриці працювали хор, духовий оркестр, спортивні секції, дитячі гуртки. Підприємство брало участь у благоустрої міста і будівництві житла для своїх працівників.

"Прихватизація", металобрухт і музей, який зник без сліду

Після 1996 року фабрика була приватизована і перетворена на відкрите акціонерне товариство. За спогадами колишніх працівників, унікальне обладнання почали продавати на металобрухт, цінне майно зникало, а виробництво поступово зупинялося.

Музей фабрики, де зберігалися архіви, фото та зразки продукції, після приватизації перестав існувати. Приміщення занепали, частина будівель була розграбована. Підприємство остаточно припинило роботу у 2018 році та отримало статус банкрута.

Сьогодні на території фабрики залишилися лише зруйновані корпуси, сліди колишнього життя і спогади людей, які десятиліттями вважали це місце своїм другим домом.

"Телеграф" раніше розповідав про те, як найстаріший завод України втратив все. Цю порцеляну знали у Канаді та Римі, нею захоплювався імператор, проте реальність виявилась сильнішою.