Третину всього фаянсу СРСР виробляли тут. Що вбило легендарний завод на Харківщині (фото)

У листопаді 2006 року Будянський фаянсовий завод на Харківщині оголосили банкрутом. Підприємство, яке понад століття було серцем селища Буди, раптово зупинилося, залишивши без роботи сотні людей і без майбутнього ціле містечко.

Історія про те, як один з найбільших виробників фаянсу в Україні та колишньому СРСР пройшов шлях від тріумфу до повного занепаду, не витримавши конкуренції з дешевою китайською продукцією, — у фокусі видання "Телеграф".

Як у Будах з'явилося підприємство, що змінило долю селища

Історія почалася у 1887 році, коли відомий промисловець Матвій Кузнєцов заснував фарфоро-фаянсову фабрику у селищі Буди. Насправді діяльність на цій території стартувала ще раніше — у 1867 році, коли Кузнєцов орендував фабрику у сусідньому селі Байрак. Але саме 1 жовтня 1888 року вважається днем офіційного відкриття того підприємства, яке згодом прославить Харківщину на весь Радянський Союз.

Фабрика стала четвертим підприємством у складі "Товариства виробництва порцелянових та фаянсових виробів М. С. Кузнєцова". Завод швидко розвивався — будувалися нові корпуси, завозилося сучасне обладнання. Кузнєцов розумів, що успішне виробництво неможливе без соціальної підтримки робітників. Тому фабрика утримувала лікарню, училище та церкву для жителів Буд.

Будянський завод почав свою діяльність з так званого азійського фаянсу. Тут робили піали, пловниці, тарілки, чашки та блюдця за східними зразками. Ці речі оздоблювали друком з металевих валів та дощок.

Спочатку на заводі виготовляли напівфаянс, але вже у 1892 році перейшли на фаянс, а з 1894-го освоїли виробництво порцелянових виробів. Асортимент був величезним — від простих тарілок, мисок і кухлів до декоративних ваз і пишних сервізів. На початку копіювали закордонні зразки, але поступово почав з'являтися посуд у народному стилі, прикрашений квітами та букетами.

Як завод став гігантом радянської промисловості

У 1919 році завод націоналізували і перейменували на "Серп і молот" (не плутати з іншим харківським підприємством з такою ж назвою, яке виробляло двигуни). Це були складні часи пошуків нової ідентичності. У 1920-1930-х роках на виробах з'явилися сюжетні розписи агітаційного характеру, близькі до пошуків українського авангарду. Художники експериментували з новими формами і декоративним оформленням.

Друга світова війна завдала підприємству серйозних руйнувань. Але виробництво повністю відновили до 1953 року. Тоді ж почався новий етап розвитку. Замість трудомісткого ручного розпису почали використовувати штампування та декалькоманію — перевідні картинки, які значно прискорювали процес.

Справжній розквіт настав у 1970-1980-х роках. Будянський фаянсовий завод став найбільшим виробником фаянсового посуду в Україні. Цифри вражають — підприємство випускало 34% всього обсягу фаянсу в СРСР. Щорічний випуск сягав 80 мільйонів виробів. Продукція йшла до мережі "Общепит" і на експорт.

Художники 1960-х років створили унікальний стиль, який дозволяв безпомилково розпізнати будянський фаянс. Висока технічна якість і художнє виконання зробили вироби заводу впізнаваними і бажаними. Тарілки, чашки, салатники, оселедниці з Буд стояли у мільйонах радянських квартир.

Банкрутство як вирок: що вбило легендарне підприємство

У листопаді 2006 року акціонерне товариство "Будянський фаянс" визнали банкрутом. Завод не витримав конкуренції з дешевою китайською продукцією, яка заполонила український ринок. 119 років історії завершилися раптово і безповоротно.

Закриття заводу стало катастрофою для селища Буди. Багато соціальних об'єктів — дороги, будинки, гуртки — утримувалися коштом підприємства.

Після банкрутства інфраструктура почала швидко руйнуватися. Селище втратило не лише робочі місця, а й саму основу свого існування.

Зараз вироби Будянського фаянсового заводу — це цінні колекційні предмети. Вони представлені в Харківському художньому музеї, Харківському історичному музеї та приватних колекціях.

Кожна тарілка, кожна чашка розповідає історію підприємства, яке було гордістю української керамічної промисловості.

Завод у Будах показав, як швидко може зникнути те, що будувалося понад століття. Глобалізація та дешева імпортна продукція виявилися сильнішими за традиції та якість.

Попри те, що колишнім працівникам заводу роками давали надію на те, що підприємство відновиться, от-от знову запрацює, цього не сталось. У 2021 році будівлі підірвали — рештки вивезли на смітник.

Тепер про фаянсовий завод нагадують лише численні вироби в колекціях його покупців — легендарні будяночки. Ну от мають вони свою особливу магію — затишку, тепла та краси.

Нагадаємо, "Телеграф" писав, що схожа доля спіткала інше підприємство, яке також було легендарним виробником порцеляни на весь Радянський Союз. Це Тернопільський порцеляновий завод, який також припинив свою роботу у 2006 році.