Запоріжжя перейменували ще сто років тому: як місто повернуло своє ім’я та що цьому передувало

Запоріжжя — не нова назва, імперія намагалася стерти козацьке минуле регіону

Одне з міст України, яке зберегло в собі історичну назву краю — Запоріжжя. Та воно не завжди мало таку назву. Офіційним "попередником" Запоріжжя є місто Олександрівськ, що постало з Олександрівської фортеці. Та ще до цього тут були поселення.

"Телеграф" розкаже, на честь кого був названий Олександрівськ, коли він став Запоріжжям та як фортецю іноді називали "в народі".

Олександрівськ: епоха розвитку

Олександрівську фортецю як частину Нової Дніпровської укріпленої лінії почали зводити в серпні 1770 року. Заклали її недалеко від Дніпра, на березі річки Мокра Московка.

Заклали споруди, місто, але при навесні з'ясувалось, що територію затоплює, і фортецю перенесли ближче до річки Сухої Московки. Це була багатокутна зірка на площі в 105 десятин. А от на місці першої закладки фортеці постало поселення, яке спочатку було форштадтом, потім стало посадом, а в 1806 році отримало статус повітового міста Олександрівськ.

Місто активно розвивалось, вже у 1856 році тут працювали два цегляні заводи, 5 кузень і не тільки. Але сплеск розвитку дала залізниця, яку тут проклали в 1873 році. Її продовжили до Сімферополя, а також протягнули гілку до Дніпра — Катеринослава. Місто стало важливим залізничним вузлом, на додадчу до активної торгівлі через дніпровські порти.

Краєзнавець Роман Акбаш розповідає, що в січні 1897 року відбувся перший перепис населення. Тоді в місті жило 18 849 осіб. Цікаво, що тоді замість пункту національність була "рідна мова". Українську обрали майже 43% мешканців. На другому місці опинилась єврейська — майже 30% жителів. Російською послуговувались менше ніж 25% олександрівців.

Звідки взялась назва "Олександрівськ"

Олександрівську фортецю, з якої виросло Запоріжжя, могли назвати на честь аж чотирьох різних Олександрів. Перший претендент — князь Олександр Вяземський — генерал-прокурор та впливовий чиновник Катерини II, другий — князь Олександр Голіцин — генерал-фельдмаршал, командувач 1-ї російської армії, третій варіант — його тезка, інший князь Олександр Голіцин — віцеканцлер та керівник Колегії іноземних справ. Четвертий варіант — на честь святого Олександра Невського. Ця версія заснована на думці, що фортеці називали за церковним календарем.

А що було до Олександрівська?

Місцеві мешканці, розповідає Акбаш, називали фортецю "Московкою". Це навіть закріплено в кількох джерелах, зокрема на мапі Федора Шуберта. А де ж Запоріжжя? Хоч це і історична назва, але стосувалась вона всього регіону, який знаходився "за порогами". І називався він Запорожжя. У 15–18 ст. саме тут існувало Запорозьке козацтво. Дмитро Вишневецький збудував укріплення на Малій Хортиці у 1552 році. Козацькі загони діяли в регіоні весь цей час, проте формування Запорозької Січі як інституції відбувається з середини XVI століття. Та після руйнації Січі в 1775 році назву вилучали з усіх джерел, називаючи цей край "Новоросією" за забаганкою імператриці.

Від Олександрівська до Запоріжжя

В Олександрівську підтримали універсали Центральної ради, а от більшовикам були не раді. В 1917 — 1920 році місто переходило з рук в руки — українські сили, більшовики, вранглерівці, кого тільки не було. У липні 1920 року повітове місто Олександрівськ стало центром губернії, що об’єднала в собі Бердянський, Мелітопольський, Олександрівський повіти та Хортицьку й Кічкаську волості Катеринославського повіту.

В 1921 році Олександрівськ перейменували на Запоріжжя, а губернія стала Запорізькою. Проте вже в грудні 1922 року Запоріжжя втратило статус — губернію приєднали до Катеринославської. В цей час місто активно ставало індустріальним — звели найбільшу в Європі гідроелектростанцію, спорудили металургійні підприємства — до 2 світової війни Запоріжжя стає одним із центрів з виробництва чорних та кольорових металів, важкої промисловості та електроенергетики Радянського Союзу.

Обласним центром знову місто стало 10 січня 1939 року. Війна не оминула місто, ДніпроГЕС підірвали в 1941, щоб сповільнити німецьку армію, але вони все одно окупували Запоріжжя. Тільки 14 жовтня 1943 року сильно укріплений Запорізький лівобережний плацдарм, на який німці покладали великі надії, був звільнений радянською армією.

Зараз Запоріжжя знову прифронтове місто. Росіяни без упину б'ють по енергетичній інфраструктурі, включаючи ДніпроГЕС.

Раніше "Телеграф" розповідав історію міста Дніпро, яке раніше називалось на честь імператриці. Йому пророчили роль південної столиці імперії.