"Політика перетворюється на кабаре": які ризики для України несе "наїзд" Польщі на Зеленського

Подальший діалог двох країн може опинитися під загрозою

Загострення політичної риторики в Польщі довкола можливого перегляду нагородження Володимира Зеленського Орденом Білого Орла є відображенням внутрішньої боротьби в країні, де історичні питання використовуються як інструмент політичного впливу. Проте чекати на негайне погіршення відносин між Україною та Польщею не варто.

Що потрібно знати

• Погіршення відносин з Польщею несе ризики для євроінтеграції України через принцип одностайності у ЄС
• Відмова Польщі від підтримки України у сфері безпеки малоймовірна
• Історичні суперечки посилюють напруженість та створюють додаткові можливості для російського впливу

"Телеграф" поспілкувався з експертами на цю тему і дізнався, які наслідки можуть виникнути від можливого позбавлення Зеленського ордена Білого Орла. У коментарях йдеться про політичні чинники всередині Польщі, роль голови держави та уряду, а також про можливі сценарії розвитку ситуації.

Для розуміння ситуації:

Наприкінці травня Зеленський видав указ №440/2026, яким Окремому центру спеціальних операцій Північ ССО ЗСУ було надано почесне найменування на честь Героїв УПА. Це зроблено "з метою відновлення історичних традицій національної армії". Польська сторона своєю чергою висловила протест проти рішення Зеленського і пояснила, що воно є болючим для поляків. Вони вкрай негативно ставляться до УПА переважно через Волинську трагедію 1943–1944 років, яку у Польщі офіційно визнана геноцидом польського цивільного населення.

Після відповідного указу президент Польщі Кароль Навроцький запропонував позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла. Цю найвищу нагороду Польщі у квітні 2023 року Зеленському вручив попередник Навроцького Анджей Дуда.

Тим часом Дуда заявив, що нагороду Зеленському було вручено у інший час і за інших обставин. Він додав, що рішення про можливе відкликання ордену належить президенту Каролю Навроцькому. Однак експрезидент Польщі сподівається, що при ухваленні рішення будуть враховані всі обставини.

5 наслідків для України від антиукраїнської істерії у Польщі

Політолог, юрист-міжнародник Роман Єделєв у коментарі "Телеграфу" зазначив, що найбільша проблема полягає в тому, що польсько-українські відносини сьогодні безпосередньо впливають на перспективи євроатлантичної інтеграції України. І в НАТО, і в Європейському Союзі діє правило одностайності і для прийняття нового члена потрібна згода всіх держав-членів організації.

"Очевидно, що в нинішніх умовах це правило може виглядати архаїчним, адже досягти згоди всіх держав дуже складно. Можна говорити про необхідність його зміни, але треба розуміти, що сама зміна такого правила також потребуватиме згоди всіх держав-членів. Тому серйозно розраховувати на швидку зміну цього підходу найближчим часом навряд чи варто. Саме тому польсько-українські відносини потрібно розглядати також крізь призму європейської та євроатлантичної інтеграції України. І це, звичайно, створює проблему. Реформи залишаються надзвичайно важливими, але остаточне рішення про вступ України буде політичним. Теоретично Польща може, наприклад, винести питання підтримки вступу України на референдум, і результат такого референдуму може виявитися несприятливим для України", — пояснює співрозмовник.

На його думку, ще не пізно спробувати домовитися про те, що Україна та Польща співпрацюють у питаннях історичної пам’яті, ведуть діалог щодо складних сторінок спільної історії, але не переносять цих протиріч на питання європейської інтеграції України. Проте експерту важко сказати, наскільки це зараз реально. Однак такі спроби точно потрібні.

"Проблема в тому, що і українська, і польська історична пам’ять значною мірою побудовані на наративах, які часто суперечать один одному. Можливо, не варто називати їх міфами, але це точно різні історичні твердження, різні акценти і різні способи осмислення минулого. І примирити ці підходи швидко, особливо в нинішніх політичних умовах, буде дуже складно. При цьому треба чесно визнати: Україна в цій ситуації перебуває у слабшій позиції. Можна згадати приклад Північної Македонії, якій фактично довелося змінити назву держави, щоб вступити до НАТО і зберегти перспективу вступу до Європейського Союзу", — додає Єделєв.

Таким чином, якщо Україна зможе подолати нинішню кризу лише через рішення щодо позбавлення відповідної особи державної нагороди, це справді може бути відносно непоганим результатом. Але, як зауважив експерт, надалі таких проблем може бути більше.

"На жаль, зараз кожне рішення України у відносинах з державами-членами ЄС та НАТО доводиться оцінювати з погляду його впливу на євроінтеграцію. Після вступу України до Європейського Союзу ситуація буде іншою. Але на цей момент ми змушені уважно зважувати наслідки кожної дії", — підсумував він.

Політолог та історик Євген Магда зазначив, що незважаючи на гучні заяви польських політиків, головна загроза для України полягає не у можливому скороченні підтримки, а у погіршенні діалогу між Києвом та Варшавою. Відносини між двома країнами помітно погіршують інформаційний шлейф навколо УПА. Але, крім того, вся ця ситуація грає на руку Росії.

Він розповів про наслідки, які можуть чекати на Україну:

• Створення інформаційного шлейфу довкола УПА серйозно ускладнює відносини між Україною та Польщею. При цьому Магда схиляється до того, що Польща не припинить постачання озброєнь, тому що боротьба України проти Росії є одним із компонентів її стратегічного інтересу. Але шукати можливості для розуміння буде складно.
• Наприкінці червня у Гданську має відбутися конференція з відновлення України, і нинішня тональність польсько-українських відносин може стати камертоном для діалогу там. Туди приїдуть не лише економісти та експерти з Польщі та України, а й політики. Але у будь-якому разі – це дуже серйозно.
• Фактично підриваються змогу діалогу. Бо нещодавно відбувся польсько-український конгрес істориків. На Волині на місцях загибелі мирних мешканців продовжуються пошукові роботи. І проходитимуть у Польщі. І це також створює Україні деякі труднощі.
• Від усієї цієї ситуації виграє Росія. Як вважає Магда, це головний і найскладніший висновок. І він на сьогоднішній момент має підстави.

"Це не перша істерика…"

Історик Олександр Зінченко розповідає "Телеграфу", що це вже не перша подібна історія з боку Польщі. На його думку, реакція пов’язана із нездатністю опрацювання травми минулого.

"Ключова проблема полягає в тому, що, по-перше, поляки абсолютно не розуміють українського контексту. По-друге, — це взагалі не тільки і не стільки про історію. Бо коли президент Польщі Кароль Навроцький говорить, що забере орден у Зеленського, це не означає, що зможе забрати. Він спочатку, за процедурою, має звернутися до капітули ордену. Вона має прийняти це рішення або відхилити. Під тиском суспільства капітула може прийняти відповідне рішення, але його має має затвердити прем'єр-міністр. Тобто це удар не тільки і не стільки по Зеленському, як по Туску. Проблема полягає в тому, що "Громадянська коаліція" (яку очолює чинний прем'єр-міністр Дональд Туск. — Ред.) останнім часом інтенсивно росте в рейтингах довіри до політичних партій", — наголосив співрозмовник.

При цьому він наголошує, що у Польщі за рік заплановано вибори. Президент Кароль Навроцький є політичним опонентом прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Зінченко вважає, що чинний глава держави хоче створити свою коаліцію в парламенті, тому робить все, щоб "збити" Туска: влаштовує всі ці дивні з нашої перспективи речі, використовує питання про орден Білого Орла як спосіб боротьби за владу.

"У нас фантазії на це не вистачає, а в них це — щоденна реальність. Завдяки Навроцькому польська політика перетворюється на кабаре. У шахах є дуже простий прийом, коли конем ставлять "під бій" одразу дві фігури. Суперник має обирати з-під бою одну, але другу обов'язково втрачає. Як це не смішно звучить, боксер Навроцький зіграв як шахіст: поставив "під бій" дві фігури. Але проблема в тому, що в цей же момент він опиняється "під боєм", якщо капітула скаже: не було такого, щоб президент забирав нагороду, яку надав попередній президент", — розповів історик.

Щодо наслідків для України, Зінченко вважає, що очікувати негайного погіршення відносин між Польщею та Україною не варто. Потрібно зважати на те, що президент не визначає зовнішню політику одноосібно.

"Польська Республіка влаштована в такий спосіб, що всі ці рішення приймає уряд, а не президент. Тобто політичні сили, які підтримують Навроцького, мають виграти вибори 2027 року і провести переформатування уряду. Замість уряду Туска має постати уряд з партії "Право і справедливість", двох конфедерацій. І тоді буде проблема, якщо Навроцький, Гжегож Браун (Конфедерація Корони польської) та Славомір Менцен (Конфедерації свободи й незалежності) виграють вибори і зможуть створити коаліцію. А поки цього нема, — Туск краще розуміє безпекову складову і потенційні виклики, аніж Навроцький. Для розумнішої частини польського суспільства Туск виглядатиме таким собі дорослим в кімнаті на тлі того, що витворяє Навроцький і його дуже дивна компанія", — підсумував історик.

Як позиція президента Польщі впливає на Україну

Асистент в Інституті міжнародних відносин Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні Віктор Савінок сказав у коментарі "Телеграфу", що зовнішню політику Польщі формує уряд, але водночас помітно, як президент Кароль Навроцький намагається посилити свій вплив на міжнародний порядок денний. Тому після зміни польського уряду з літа 2024 року в Україні немає посла, а є лише тимчасово повірений.

Справа в тому, що польський лідер не підписує призначення нових послів. У зв’язку із цим Україну в Польщі зараз представляє тимчасовий повірений, а не повноцінний посол, що може сприйматися як зниження рівня дипломатичних відносин між країнами.

"Так само ми не можемо до кінця зрозуміти польську сторону, чи вона хоче бачити Україну в Європейському Союзі. Бо Кароль Навроцький під час своєї передвиборчої кампанії заявляв, що Україна, мовляв, не готова до членства в ЄС. І нещодавно він заявив, що присвоєння почесного найменування частині Спеціальних операцій — підтверджує його тезу про "неготовність" України до членства в Європейському Союзі. Натомість польські урядовці говорять, що вони підтримують членство України в ЄС. Президент не провадить європейську політику , але так чи інакше є главою держави. І стилем Кароля Навроцького є формальне або неформальне узурпування різного роду повноважень, які йому не належать", — пояснює Савінок.

Таким чином ситуація може вплинути на європерспективи України.

"Бо якщо уряд і погодиться на відкриття переговорних кластерів, він перебуватиме під тиском (якщо йдеться про європейський трек України) через те, що і Навроцький, і "Право і справедливість", і обидві конфедерації будуть повторювати, що, мовляв, цей уряд або ж перекуплений українцями, або ж служить українцям, не служить полякам і так далі", — каже співрозмовник.

За словами експерта, питання вступу України до НАТО залежить не лише від Польщі, тому Варшава не може одноосібно заблокувати цей процес. Таким чином не йдеться про таку проблему.

"Проблема із вступом НАТО, вона радше залежить від інших гравців, аніж від Польщі. Але маємо пам'ятати, що Кароль Навроцький під час передвиборчої кампанії заявляв, що для нього вступ України до НАТО є передчасним. І Україна не готова до членства в Північноатлантичному альянсі. Ці суперечності перестали бути окремим виміром відносин між Польщею і Україною. У візії Навроцького, у візії "Права і справедливості", обох конфедерацій — це інструмент тиску на Україну, примусу до кроків, які українська влада не хотіла б робити. І не тільки в питаннях політичної пам'яті, а в інших галузях також", — наголосив Савінок.

При цьому співрозмовник додав, що віце-прем’єр Польщі Радослав Сікорський згадав непублічні переговори з українською стороною. Сам факт таких контактів є позитивним сигналом, оскільки з боку Навроцького від його міністра Марчина Пшидача прозвучала лише категорична вимога до Зеленського зателефонувати президентові Польщі та вибачитись перед ним.

Чи позбавляли будь-кого з глав держав орденів

Італійський політичний та державний діяч Беніто Муссоліні був позбавлений британського ордена Бані (Order of the Bath) у 1940 році на тлі різкого погіршення відносин між Італією та Великобританією.

Це рішення було ухвалено після того, як режим Муссоліні остаточно став на бік нацистської Німеччини і вступив у Другу світову війну проти країн Антигітлерівської коаліції. Орден, вручений йому в 1923 як знак дипломатичного визнання, вважався символом спроб зберегти міжнародне співробітництво з Італією.

Але після зближення Риму з Берліном, участі Італії в агресивних військових кампаніях та офіційного вступу у війну проти Великобританії у червні 1940 року, нагорода була анульована.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що ще 15 років тому президент Польщі був охоронцем та сутенером. Який він тоді виглядав.