Війна продовжується. Ці гастролі нічого не змінили: в Раді пояснили сенс візиту Кушнера і Віткоффа і розповіли, що далі

Путін загнав себе у глухий кут, але потребує переговорів

Візит спецпосланців Трампа Стівена Віткоффа та Джареда Кушнера до української столиці та поновлення процесу переговорів, не наближають Україну до миру. Такі настрої виказують нардепи, з якими поспілкувався "Телеграф".

То навіщо ж після півроку дипломатичного штилю Білий дім знову розігрує українську карту? Чого насправді хоче Путін від цих перемовин і як далі діяти Києву? Про це – далі в матеріалі.

"Путін хоче воювати"

Нагадаємо, що "осіннє загострення" на переговорному треку відбулося ще наприкінці минулого року, коли з’явився, так званий "мирний план" з 28 пунктів. І хоч в цих чернетках були відверто неприйнятні речі для України (наприклад, визнання за Росією всієї території Донбасу), жорна геополітичного процесу почали завзято гуркотіти. Україна та США консультувалися в Женеві, Кушнер з Віткоффом їздили на уроки історії до Москви, це все вилилося у трьохсторонні зустрічі з росіянами в Абу-Дабі, а на початку травня помічник Путіна Ушаков скинув маски – ніяких переговорів до моменту, поки Україна не вийде з Донбасу.

Та наприкінці літа в Кремлі передумали і знову запросили спецпосланців Трампа до себе поговорити про мир. За підсумками цієї зустрічі "вєщал" Ушаков, але крім слів "конструктивна", "відверта" та "змістовна" міньйон Путіна не сказав більше нічого.

Відтак, під час першого візиту Кушнера та Віткоффа до української столиці від них хотіли почути головне – чи привели Путіна до тями удари по РФ або ж "целі есвео будут достігнути"?

Втім, судячи з того, що на фінальній прес-конференції в Києві конкретних послань від посланців не прозвучало, позиція Росії не зсунулася ні на міліметр.

– Путін вписав в свою конституцію крім Криму чотири українських регіони і він вже не може дати "задній" хід і зупинитися. Він сам себе загнав у глухий кут, – каже в коментарі "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу", голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики Олександр Мережко.

– Це взагалі ніяк не наближає нас до миру. Вояж Кушнера та Віткоффа до Москви і Києва виглядає як заповнення листа опитування. Тобто збір інформації: чи змінилося щось за останні пів року? Подивитися, які у кого залишаються вимоги і знайти зсув позицій сторін. Я не бачу жодних серйозних пропозицій і взагалі на базі чого можна зробити крок вперед? – запевняє видання народний обранець від монобільшості Олег Дунда.

– Кардинально ж нічого не змінилося. Так, США зробили спробу показати Путіну гіршу сторону картини (маю на увазі візит директора ЦРУ до Москви), та на Путіна це ніякого враження не справило. Тому війна продовжується, адже Путін хоче її продовжувати, – додає "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу" Богдан Яременко.

Інтереси США та Росії

Таким чином, постають два принципових питання:

По-перше, навіщо Путін покликав спецпосланців Трампа і завів зламану шарманку, якщо і далі готовий воювати?

– Путіну вигідно вдавати, що відбуваються якісь перемовини. Це заважає Трампу застосувати санкції проти Росії. А так Путін розраховує, що буде важка зима, він буде посилювати ескалацію, що він і робить. Тобто по суті нічого не змінилося, – зазначає Мережко.

І в цьому контексті присутність в американській делегації в Москві Джина Ленга, який в Мінфіні США відповідає за санкції, може трактуватися не обов’язково як останнє жорстке попередження Кремлю.

– Справа в тому, що Путін бачить потенціал переговорів з точки зору пом’якшення санкційної політики. І таке враження, що в цьому плані він діє абсолютно за домовленістю з адміністрацією США. Це схоже на спільні зусилля США і Росії, щоб створити підстави для пом’якшення міжнародних санкцій проти РФ. Звичайно, США можуть і в односторонньому порядку тут щось робити, але враховуючи географічну близькість і масштаб ЄС, як торгівельного об’єднання, це не матиме такого ефекту, як спільна політика щодо санкцій, – додає Богдан Яременко.

Та про яке пом’якшення санкцій може бути мова, якщо позиція Росіян не міняється?

– Просто не виглядає так, що США це не влаштовує навіть в такому вигляді, – каже Яременко.

По-друге, навіщо це все Трампу? Імітація перемовин, печеніги, "есво"… Це ж вже було.

– У Трампа зараз важливе питання це Іран, де він по суті програв війну. Та головне – проміжні вибори, де у республіканців реальні шанси програти. І це погіршить політичну ситуацію для Трампа. І Україна для нього в цьому контексті не на першому плані, у нього інші пріоритети. Та за інерцією треба вдавати, що продовжується переговорний процес, – коментує Олександр Мережко.

– На виборах потрібно буде щось продемонструвати, а позиція щодо Росії є предметом гострої критики як з боку опозиції США, так і частково в таборі республіканців, – погоджується Богдан Яременко.

– Незважаючи на всі заяви, що вони в Ірані перемогли і там все добре, останні події свідчать, що це не так. А Трамп і його команда відомі правильними політтехнологіями: якщо вони не можуть вирішити якісь питання, яке їм дошкуляє, вони намагаються перемкнути увагу суспільства на зовсім інше питання. І в даному випадку вони намагалися перемкнутися на Росію – може щось вдасться, – запевняє Олег Дунда.

Маленька користь

Однак, незважаючи на російські і американські інтереси, які не дуже то й співвідносяться з вигодою для України, назвати візит Кушнера та Віткоффа зовсім беззмістовним, на думку нардепів не можна.

– Ці переговори важливі з точки зору посередницьких спроб з боку адміністрації США. Півроку вони займалися винятково своїми справами та приділяли мінімум уваги Україні та Росії. Тому з цієї точки зору це добрий знак. Погані переговори все ж таки краще, ніж хороша війна, – запевняє Богдан Яременко.

– Кушнер та Віткофф багато разів були в Москві і дуже непристойно вже виглядало, що вони жодного разу не були в Києві. Але Кушнер хоча б мовчав, а Віткофф поширював російські наративи. Тобто було видно, що людина дивиться на світ і всю ситуацію через призму російських фільтрів. Звісно, те що вони приїхали в Київ і щось побачили це плюс, але від них нічого не залежить. Це ж посланці. Вони лише передають повідомлення, а самі не дуже в темі, не дуже знають історію, політику. Це два бізнесмени, яких кинули у вир світової політики, а відповідних знань і досвіду у них просто немає, – додає Олександр Мережко.

– І варто звернути увагу на об’єднання європейських країн навколо України. Вони приїхали до Києва, щоб бути присутніми під час цих розмов і фактично підтримати Україну. Це свідчить про те, що український інтерес це і їхній інтерес, – підкреслює Олег Дунда.

Чи можливий прорив?

Тим не менш, до проведення виборів в США, Трампу бажано продемонструвати не тільки розмови про мир, а реальний результат. Чи можливий він?

З одного боку, в цьому контексті можна було б плекати якісь надії на результати тристоронньої зустрічі в форматі Україна – Росія – США, яку анонсував Володимир Зеленський на прес-конференції. Це була мало не єдина конкретна заява, що прозвучала під час візиту. Ба більше, навіть в Кремлі повідомили, що не виключають таких контактів.

– Та тут справа в тому, що окрім слів люди ж хочуть бачити якісь кроки, тому у якості таких кроків "продається" історія про те, що, можливо, буде трьохстороння зустріч. Ще велике питання, чи вона взагалі відбудеться, а якщо і буде організована, то ні до чого не призведе, – впевнений Олег Дунда.

І за великим рахунком, непрямо це дав зрозуміти і президент, який сказав, що війна триватиме і взимку.

– Тому що все ж залежить від бажання Путіна дійсно вести серйозні перемовини, а у нього цього бажання поки що немає. Воно може з’явитися, коли у нього не буде іншого виходу: буде шалений тиск на нього особисто, російську воєнну економіку. Тоді буде шанс, – підкреслив Мережко.

Та поки не виглядає так, що Білий дім готовий тиснути на Москву.

– Я не бачу ознак, що Трамп хоче посилити тиск на Путіна. Для нього більша загроза Китай, аніж Росія. Якщо Ніксон відірвав Китай від СРСР і зробив Китай своїм партнером в протистоянні з СРСР, можливо, голоси навколо Трампа пропонують зробити те саме, тільки зараз більша загроза це Китай, тому давайте спробуємо перетягнути Росію на наш бік. Тому у нас дипломатично доволі складна ситуація, – коментує Мережко.

– Позиція Путіна на переговорах кардинально відрізняється від позиції переважної більшості країн світу (не тільки України). Якщо всі інші хочуть переговорів для зупинення війни, то він хоче переговорів для фіксації перемоги у війні. І ця позиція не дає зрушити ситуацію з місця, – констатує Богдан Яременко.

– Переговорний трек мертвий. Ці гастролі нічого не змінили, – додає "Телеграфу" нардепка від "Слуги народу", членкиня комітету з питань зовнішньої політики Мар’яна Безугла.

В такому разі, що залишається робити Україні на цьому хиткому дипломатичному треку?

– Не дати шанс Трампу звинуватити нас в тому, що ми не зацікавлені в мирі. Так, ми залишаємося в мирному процесі, демонструємо волю до миру, робимо все, ми готові до серйозних перемовин. По-друге, важливо не втратити той рівень підтримки, який є зараз: обмін розвідувальними даними та експорт зброї до ЄС, яку передають нам. Це основні наші завдання, – резюмував Олександр Мережко.