Зеленський оприлюднив кількість загиблих українських воїнів. Декілька моментів, які потрібно усвідомити та прийняти - Олексій Копитько

Наші втрати не статистика

Президент оприлюднив кількість загиблих українських воїнів за два роки великої війни – 31 тис. У мережі почалось пекло.

Нагнітають не лише російські боти, а й безліч живих українців, у т.ч. – патріотичних патріотів, із якими щось сталося. Залишу без коментарів.

Я не планував нічого писати на тему наших втрат. Дуже складно. Особливо коли є особисті історії, і їх дедалі більше. Коли ми рахуємо знищених росіян – це статистика. Наші – це не статистика. За кожною цифрою уявляєш людину. Це рани близьких та одна велика загальна рана.

Проте треба абстрагуватися і підкреслити кілька моментів, тому що емоції шкодять і руйнують.

Перше

Я маю уявлення про втрати з 2014 року. Повторю те, що вже не раз повторював: жодна озвучена кількість втрат, без десятка уточнюючих питань, вам нічого не скаже. Жодна відокремлена цифра не буде вичерпною.

Щоб цифра почала говорити, треба розуміти її структуру. Якщо ви не знаєте детальної структури – не варто робити висновки, називати якісь дані про втрати "неправдивими", "заниженими/завищеними" тощо. Ваші особисті відчуття про втрати завжди (!) будуть неправильними.

Основна проблема в тому, що при озвучуванні втрат різні суб'єкти оперують числами з різною структурою. Звідси різноголосся.

Багато, хто вже розібрався, що є безповоротні та санітарні втрати. Вивести адекватну інтегральну цифру непросто, чи будуть спотворення. Наприклад, воїн може бути тричі поранений і тричі повернутися до ладу. Відкриті дані про санітарні втрати лише загалом описують ситуацію.

Тому будь-яке число потрібно сприймати як орієнтир, не як абсолют, а як порядок цифр. Якщо необхідно вдатися – усвідомлюйте структуру даних.

Друге

Що стосується безповоротних втрат – є бойові (загиблі на полі бою, полонені, що зникли безвісти, померли від ран на етапі евакуації або в госпіталі, втратили через поранення здатність нести службу та ін.) та небойові (померлі від хвороб, ДТП, суїцидів, нещасних випадків, виведені з-поміж військовослужбовців з різних причин та ін.).

Тобто, у безповоротних втратах не всі загиблі.

Цифри підсвічують не лише безпосередню ситуацію на полі бою, а й: проблеми з дисципліною, проблеми з медзабезпеченням та/або на стадії мобілізації, біди з морально-психологічним станом тощо.

Детальна структура втрат дає можливість робити висновки щодо впливу на боєздатність. Тому її закрито.

Я не знаю, які дані охоплює кількість 31 тисяч загиблих. Тільки у бою? Усі загиблі? Можу припускати, але не бачу сенсу.

Однак я знаю, що вкинуті влітку цифри "70 тис. убитих, 120 тис. поранених", із якими зараз порівнюють – це нісенітниця.

Третє

Кардинальна відмінність цифр українських втрат від російських у тому, що про левову частку наших втрат інформація відкрита.

Ці цифри не педалюються, але вони доступні. Цензури немає (добре це чи погано – інше питання). Втрата кожного воїна – це біль. За винятком дуже спеціальних воїнів, про загибель військовослужбовця може написати сім'я, земляки, товариші по службі тощо. У нас приховати ці дані неможливо.

Більшість відстежується за відкритими указами про нагородження посмертно.

Бачив у мережі ряд коментарів із серії "ось би якийсь незалежний підрахунок наших втрат, волонтерський чи якийсь подібний".

Так це все є.

У коментарях – публікації, які робив колектив "Книги пам'яті полеглих за Україну" (стіна пам'яті на Михайлівській – це їхня робота спільно з Національним військово-історичним музеєм Міноборони) у листопаді 2023 року. Там є похибки (з публічними даними завжди є якісь неточності), але матеріал дуже наочний. Зібрано і бойові, і небойові безповоротні втрати не лише ЗСУ, а й усіх Сил оборони.

Росіяни всі ці дані збирають і знають цифри. Але вони їх в узагальненому вигляді не розганяють! (тільки у вигляді окремих емоційних історій або фото з цвинтарів, щоб розсмикувати людей).

Тому що реальні цифри наших втрат:

1. У рази менші за російські;
2. У рази менше від того, що вкидає російська пропаганда.

Тобто, Кремлю невигідно їх розганяти. Навпаки – росіяни дуже часто використовують прийом "віддзеркалення": приписують нам свої втрати, щоби заплутати, створити розгардіяш цифр.

Якщо підсумовувати за відкритими даними всі види наших безповоротних втрат, включно з полоненими і зниклими безвісти, це число зараз близько 50-55 тис. чоловік. Наголошую – це максимальне число і не всі у цій сумі – загиблі.

Четверте

За даними групи "Інформаційний опір", які збігаються з цифрами російських моніторингових груп, у самій Росії публічно підтверджено (некрологи, фото з цвинтарів та поминальних заходів, ін.) інформація про загибель понад 45 тис. російських військовослужбовців.

Це – убиті з дуже невеликою часткою померлих від ран та дрібними вкрапленнями небойових інцидентів. Тобто, на 99% – це Бойові безповоротні втрати.

Таким чином, це – мінімальна цифра. Абсолютно вірогідна (є імена та всі вихідні дані).

Без зниклих безвісти. Без полонених. Без списаних унаслідок поранень. Без небойових втрат. З Кримом, але без (за вкрай рідкісним винятком) мешканців ОРДЛО.

Тобто, у нас 50-55 тис. – це максимум, а у них 45+ тис. – це мінімум.

Росія втрати приховує, реальна кількість убитих/померлих, згідно з непрямими ознаками, може бути в 4 рази вище публічно засвічених.

Президент назвав цифру 180 тис. убитих російських солдатів. З того, що ми бачимо своїми методами – цілком може бути подібна цифра вбитих. Порядок цифр такий точно, але можуть бути нюанси обліку. Наприклад, враховано якусь частину жителів ОРДЛО, які вже формально служили в російській армії, або не тільки вбиті росіяни, а й померли в армії з різних причин. Усіх безповоротних втрат може бути й більше (особливо списаних через важкі поранення).

Військові експерти кажуть, що Росія програє війну, якщо співвідношення втрат буде 1 до 5. Ми можемо припустити, що зараз співвідношення безповоротних втрат – близько 1 до 3,5/4. У росіян більше наших полонених, але у них непропорційно більше зниклих безвісти (згадайте хоча б мобільні крематорії).

Тобто у нас ситуація важка, але й у противника все в напрузі. Цифри спростовують міф про неможливість перемогти Росію. Ми близько від цієї межі. Тому я й повторюю: потрібна єдність і концентрація всіх сил, безвиході точно немає. І зброя.

Затримка з поставками від партнерів має дуже страшний і наочний математичний вираз: неминуче почне вирівнювати співвідношення втрат. Відповідно – шанс зламати ситуацію віддалиться.

Впевнений, що аналітики основних партнерів усі ці викладки знають не гірше за нас і своїм лідерам доповідають. Зважаючи на те, що затягування політичних рішень виглядає ще більш огидно і контрпродуктивно.

Президент зазначив, що у березні-квітні буде дуже складно. Я вже писав, що є прямі паралелі навесні 2022 року. Тоді найстрашніший місяць був – травень: коли рішення щодо зброї вже було ухвалено, але на фронті все закінчувалося.

Допомагати та не ускладнювати – ось базові установки на найближчий час.

Раніше "Телеграф" писав, що Зеленський пояснив, навіщо потрібно змінювати закон про мобілізацію в Україні.