Перевершив "Аватар" Кемерона: чому "Дюна 2" хвалять критики та незадоволені глядачі - Микола Міліневський

У четвер, 29 лютого, виходить у прокат фільм "Дюна: Частина 2". Це наймасштабніше та епічне кіно, яке з’явиться цього року. Західні критики, які переглянули цю картину ще два тижні тому, вже оцінили її дуже високо, назвавши шедевром, який перевершив "Аватар". Але цей проект потрапив у неприємну для себе пастку. "Телеграф" одним із перших переглянули цей фільм і тепер пояснюємо, у чому проблема другої "Дюни".

Картина виявилася першокласним екранним шоу з масою спецефектів, пейзажів пустелі та футуристичних картинок майбутнього. Здавалося б, що ще потрібно для того, щоб зібрати мільярд доларів у прокаті та встановити новий рекорд. Тим більше, що у картині знялися ще й зірки різних поколінь, які є чудовими магнітами для того, щоб затягнути якнайбільше людей різних поколінь у кінотеатри. Тут вам Тімоті Шаломе, Хав’єр Бардем, Крістофер Вокер, невпізнанний, але при цьому харизматичний і яскравий Остін Батлер і безліч інших популярних акторів.

Однак проблема є і вона ось у чому полягає. Картині потрібно зібрати в прокаті хоча б 600 мільйонів доларів, щоб окупити себе та принести хоч якийсь прибуток. Її бюджет становив 190 мільйонів доларів. Тоді буде знято третю частину, яка напрошується сама собою. Ось тільки шанси на цей успіх не здаються такими очевидними незважаючи на захоплення критиків. Їхня думка часто розходиться з реакцією мас. А крім цього є вже перші незадоволені висловлювання тих звичайнісіньких глядачів. Невдоволення прийшло звідти, звідки не чекали. Цій аудиторії не сподобалася заполітизованість сюжету та відчуття того, що дії на великому екрані не дуже відрізняються від нинішніх гарячих новин на телеекранах.

Цей закид звучить як сигнал катастрофи і говорить про те, що масовий глядач поступово відмовляється від фільмів у яких закладені якісь глибші роздуми, ніж промови супер-лиходія Таноса про перенаселення Землі. По суті, екранні шоу все більше вичавлюють серйозне кіно. Навіть спроба режисера Дені Вільнева запакувати у гарну обгортку екшен-сцен міркування письменника фантаста Френка Герберта не задовольняють масову публіку. Їм хочеться, щоби цього взагалі не було. Для них ідеальний фільм складається з красивих кадрів, яскравого екшену та зворушливої історії кохання. У "Дюні 2" це все є. Але масова аудиторія не хоче серйозних міркувань на тему значення релігії та народження диктатури.

Натомість аудиторія дуже прихильно і з натхненням реагує на сцени, де Шаламе ганяє пустелею на гігантському черв’яку або обіймає Зендею сидячи на бархані. Та й бої персонажа Остіна Батлера одночасно з двома супротивниками, а потім і з головним героєм виглядають дуже ефектно. Тільки масова аудиторія не хоче дивитись на все це під іншим кутом. Вільнєв показує нам як народи перетворюються на безликі маси. Для одних особистість імператора стала культом, іншим поява місії.

Насправді, як у Герберта, так і у Вільнева простежуються чіткі алюзії на наш світ. Коли писався роман, а це початок шістдесятих років XX століття, в Америці стали популярні настрої, що претензії США на статус наддержави становлять небезпеку для самих американців. А головна сила, яка може стримати апетити політиків, це арабський світ. Тому невипадково головний герой Пол Муад’Діб Атрейдес знаходить спільну мову з народами, що живуть у пустелі і в другій частині робить все, щоб очолити їх у боротьбі з імператором. Тому режисер робить цих героїв схожими на бедуїнів.

Ще один негативний персонаж із яким бореться Пол, це барон Володимир Харконнен. У цьому персонажі поєднали радянську та німецьку імперії. Режисер показав нам, що жодних відмінностей СРСР та нацистської Німеччини для нього немає.

А далі ще цікавіше. Як відреагують шанувальниці Шаламе на перетворення його героя. Якщо після закінчення першої частини він для всіх виглядав героєм і рятівником, то у другій частині поступово почало відбуватися перетворення на диктатора. І Вільнєв нам показує саме це, крок за кроком. Як його герой спочатку впирається, але народ сам його підносить і потім він просто смакує. З’являється можливість насолоджуватися владою. Особливо коли змушує падишах-імператора Шаддама IV поцілувати йому руку.

Всіма цими алюзіями на наш світ та серйозними розмовами про диктатуру "Дюна" і виграє для критиків у "Аватара" Кемерона. Але тому картини останнього і встановлюють світові рекорди з касових зборів. Його світ, це красива фентезійна картинка, яка не сприймається близько до серця. Це просто атракціон. Зовсім інше, це "Дюна", якою режисер хоче сколихнути світ. Але світу хочеться залишатися в теплій ванній з яскравими вигаданими героями Кемерона, а не розмірковувати над тим, як зробити так, щоб у світі не з’явився новий диктатор. Між фентезі та науковою фантастикою, де не намічається хепіенд, люди обирають перше. Однак касові збори "Дюни 2" покажуть, чи хочуть люди побачити, як герой Шаламе перетворюється на умовного Гітлера.