Як специфічне слово дало назву одному з найстаріших районів Харкова: тут жили дуже відомі люди (фото, відео)

Район із непростою репутацією зберігає десятки історій та таємниць

Москалівка — один із найстаріших і водночас найколоритніших районів Харкова. Розташована в межах сучасного Новобаварського району, вона історично пов'язана з Основ'янським, адже ця земля колись належала роду Квіток. Сьогодні Москалівка часто асоціюється зі старими малоповерховими будинками й певною занедбаністю, але за цим шаром приховані історії, цікаві місця та імена, що залишили помітний слід в українській та навіть світовій культурі.

Москалівка — про москалів, але не тільки

Своє ім’я місцевість отримала ще у XVIII столітті. Тоді ці землі почали заселяти відставні солдати, яких називали "москалями". Вони купували невеликі наділи під забудову або отримували їх від господарів земель — родини Квіток та купців Карпових. Так виник невеличкий хутір, який поступово перетворився на велике передмістя, а згодом — на частину Харкова. Уже в XIX столітті головна вулиця офіційно отримала назву Москалівська й дала ім’я всій околиці.

Москалівська вперше згадується у документах 1724 року як вулиця Воскресенської парафії, де мешкали 16 домовласників. Один з них — Меркул Москаль. Тож друга версія виникнення назви району пов'язана саме з його прізвищем. Існує ще й легенда, що назва Москалівка могла виникнути від імен Моська й Льовка — двох євреїв-лавочників, відстань між чиїми крамницями нібито назвали "Моська-Льовка", яка з часом трансформувалася в Москалівку.

Від самого початку район мав репутацію маргінального: тут мешкало багато рекрутів, частими були пияцтво, бійки та інші інциденти. Місцевість залишалася брудною й занедбаною, але головною проблемою були надмірно зволожені ґрунти. Через високий рівень ґрунтових вод після дощів вода практично не відходила — калюжі стояли тижнями й місяцями, перетворюючи вулиці на болото.

У XIX столітті Москалівка стала важливим робітничим районом: уздовж Лопані діяли шерстомийні, працювали мильні, пивоварні, свічні та плиткові заводи, відкрився газовий завод, згодом — механічний і чавуноливарний. До початку ХХ століття тут налічувалося вже близько п’ятдесяти підприємств. Швидкому заселенню сприяли поява залізничної станції "Новоселівка" та прокладення міської конки-трамваю.

Що цікавого на Москалівці

Тут в прямому сенсі творилась історія. У 1884 році поруч із механічно-чавуноливарним заводом його власники звели охайний двоповерховий кам’яний дім. Уже в 1908 тут запрацювала невелика очна лікарня професора Леонарда Гіршмана — лікар приймав хворих з усієї тодішньої імперії від ранку й до пізньої ночі. Лише у 1912 році медзаклад отримав власну будівлю і іншому місці. У повоєнні десятиліття дім перебудували, фактично знищивши його ідентичність.

Ще коли в районі не було води в будинках, місцеві ходили по неї в водорозбірну "басейню", місцевий варіант бювету. Зараз це — цікавий маленький будинок на розі Москалівської та Рибасівської (чи пов'язана назва з одеською Дерибасівською достеменно невідомо). За кожні два відра води платили півкопійки. Черги були величезні, траплялись і бійки.

Ще одна цікава вулиця Москалівки — Мар'їнська. Тут особливо примітний будинок 12/14. Зведений у 1902 році за проєктом архітекторів Бориса Корнєєнка та Василя Величка, він починався як торгова школа Товариства взаємодопомоги прикажчиків. Подвійний номер має, бо в першій чверті ХХ століття його з'єднали з сусідньою 4 міською гімназією, що була у колишньому особняку баронеси Унгерн-Штейнберг. За часів СРСР тут були: Центральне статистичне управління УРСР, перший у країні Будинок фізкультури, 47 школа, педучилище. Зараз тут Харківський фізико-математичний ліцей №27.

Особняк Григорія Гольдберга знаходиться на однойменній вулиці — Гольдбергівській. Це архітектурна перлина району, що схожа на замок. Зафіксовано ім'я купця Гольдберга і в народній назві Трьохсвятительської церкви, яку збудували на його пожертву.

Майже кожен знає тих, хто жив на Москалівці

Попри простий робітничий характер району та його не дуже добру славу, саме тут жили люди, які згодом стали помітними фігурами культури й мистецтва не тільки України, а й СРСР та навіть світу. Тут жили поет Володимир Свідзінський, актор та співак Марк Бернес, співачка Клавдія Шульженко, композитор Ісаак Дунаєвський.

На Москалівці жив і талановитий мариніст Михайло Ткаченко, роботи якого прикрашали домівки європейських аристократів. Ткаченка знали більше за межами України. Його називали "останнім маріністом Російської імперії", та попри все — він від світського житті в Парижі щороку повертався до Харкова. В цьому місті він і похований.

Раніше "Телеграф" розповідав район поблизу тракторного заводу в Харкові. ХТЗ мав стати зразком "міста майбутнього", проте СРСР не вдалось реалізувати амбітну ідею.