Андрій Табалов: Блокада західного кордону зіграла злий жарт над польськими сироварами та молочниками
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 9085
Яким був 2023 рік для молочної галузі та що змінилось для переробників, як блокування польського кордону вплинуло на роботу українських молочних компаній та яких програм підтримки потребує галузь, щоб українська продукція була більш конкурентною на ринках Європи. Про це і не тільки розповідає в інтервʼю "Телеграф" генеральний директор молочної компанії "Волошкове поле" Андрій Табалов.
1. Яким за підсумком року для компанії став 2023 рік?
Якщо говорити про внутрішній ринок, то по об'ємам продажів 2023 був трохи кращим, ніж 22-й, тому що певна кількість українців повернулася у країну. Стосовно експортних ринків, то минулий рік був гірший, тому що, по-перше, цінова експортна кон'юнктура погіршилась, по-друге, блокування західного кордону також зіграло свою роль. На жаль, станом на сьогодні Україна є нетто-імпортером сирів. І в першу чергу це стосується польських дешевих сирів. Тому блокада західного кордону зіграла злий жарт і над польськими сироварами та молочниками. Ефект від цього блокування, я думаю, вдарив більше по Польщі, якщо брати молочний ринок. Але в будь-якому разі ми як молочна компанія за вільний кордон, за те, щоб товари безперешкодно курсували між Європою та Україною, як про це було домовлено. Таке ж бачення Спілки молочних підприємств України. Тому, на мій погляд, блокувати кордон неправильно, тим паче займатись вандалізмом і псувати приватну власність, не говорячи про підігрування країні-агресору.
2. В грудні 2023 року ціни на молочні продукти в Україні дещо зросли. Яка можлива цінова динаміка протягом поточного року в середньому по ринку?
Ціни на молочні продукти дійсно дещо зросли, але набагато більше зросла вартість молочної сировини. Найбільша проблема 2023 року — значний стрибок цін на сире молоко при неможливості адекватно підняти ціни на готову продукцію і отримати своєчасні розрахунки від рітейлу. Молочних ферм у нас більше не стало, корів також, навпаки, цього всього стало менше, і це, звичайно, відобразилося в ціні на молоко, яка з ПДВ доходила до 18 грн. Це європейська ціна, при тому, що український споживач не має такої платоспроможності, як наші європейські друзі. Тому це проблема. І що буде в 24-му році, прогнозувати важко.
3. Що найбільше сьогодні тисне на вітчизняний ринок?
З одного боку — дефіцит якісної сировини і підвищення цін, з іншого боку — небажання торговельних мереж підвищувати ціни співрозмірно підвищенню цін на молоко і вчасно сплачувати за готову продукцію. При тому, що за молоко сировину заводи платять за 10 банківських днів, а іноді дають передплату, тому що в аграріїв проблема: вони мають збитки на рослинництві, а прибутками від молочного скотарства їх перекривають. Тому ми для них важливе джерело фінансування. Але нашу платоспроможність, на жаль, підточують невчасні платежі рітейлу.
4. Які ще фактори вплинули на зменшення поставок у ЄС?
Два фактори: перший — блокування кордону, другий — неконкурентні ціни. Через зростання ціни на сире молоко і зниження вартості біржових товарів, українська молочна продукція не може конкурувати по ціні з аналогічною продукцією в ЄС.
5. Наскільки собівартість тони українського молока більше, ніж у сусідніх країнах ЄС та яким чином змінити цю ситуацію в Україні? Які законодавчі, регуляторні чи податкові зміни потрібно впроваджувати для стимулювання внутрішнього виробництва?
Для завода вартість молока не більша, вона така ж, але різниця в тому, що платоспроможність українського споживача набагато менша, ніж у Європі. Собівартість виробленого молока в Україні менша, але у нас всю ціну за молочну сировину сплачує переробник, а в Європі фермерам частину вартості покривають дотації від уряду. І те, що фермери страйкують — це показник того, що їм недостатньо. Вони пострайкували — їм виплатили ще кілька сотень мільйонів або мільярдів. Ну а в нас і в мирний час такого не було ніколи. Були певні дотації, але їх то давали, то забирали, тобто системності ніякої не було. А зараз у військовий час, то це взагалі фантастика.
Стосовно того, які законодавчі регуляторні чи податкові зміни потрібно впроваджувати, є декілька варіантів, і ми про це говорили на парламентських слуханнях, які відбулись нещодавно в Яготині Київської області. Є дотації на голову корів, є виплати за будівництво молочних ферм, є дотація за вироблений літр молока, що, на мій погляд, найкраще. Тому що можна розширювати, збільшувати кількість поголів’я, але це поголів’я може бути малопродуктивним, тому краще дотувати літр молока.
Мені особисто подобається програма, яка діяла до 2017р. — схема спецрахунків з ПДВ, коли ми сплачували як переробник за молоко. Наприклад, молоко без ПДВ коштує 15 грн і 18 з ПДВ. Ми платимо господарству 18, а воно ці 3 грн ПДВ не платить в бюджет, а використовує на власний розвиток. І коли ця програма існувала, молочне поголів'я як мінімум не падало так різко, а в колективних господарствах, тобто в агрофірмах, воно навіть росло, і кількість ферм росла, і кількість поголів'я росла. Тому, на мій погляд, це ефективно. Але, можливо, в ідеалі треба робити все: і робити спецрежим, і доплачувати за голову, і компенсувати вартість побудови молочних ферм, або як мінімум впроваджувати пільгове кредитування. Тому що з одного боку молочна ферма на даний момент досить прибуткова справа, а з іншого — все одно це проект з окупністю 5 і більше років. Це довгі гроші, а у нас банки фінансують в основному оборотний капітал.
6. Як сьогодні торговельні мережі виконують меморандум з постачальниками харчової продукції про строки розрахунків?
Є окремі мережі які дотримуються меморандуму, є ті, які не дотримуються, але ми реально потерпаємо від браку обігових коштів. А найголовніше, ці обігові кошти потрібні фермерам для того, щоб купувати нетелів та будувати нові корівники. Наша молочна компанія, наприклад, буде вкладати майже 2 мільйони доларів цього року в побудову нових корівників. Це досить серйозні гроші. Ми будемо кредитуватись та частково будемо залучати свої обігові кошти. Тому своєчасні розрахунки від торговельних мереж були б дуже доречними, бо імітація виконання меморандуму не допоможе нам зберегти молочне поголів’я, тільки реальні розрахунки за продукцію.
7. Останні два роки в Україні зменшується поголів'я худоби. Чи загрожує цей спад закриттю вітчизняних заводів?
Якщо така тенденція продовжиться, загрожує. Більше того, є невпинна тенденція збільшення імпорту з Європи, зокрема з Польщі, і зокрема сирів. І у нас уже серед виробників лунають такі думки, що скоро доведеться закривати українські сирзаводи, тому що вони просто будуть нерентабельні, тоді доведеться розраховувати на поляків. Ну а ви бачите, що таке розраховувати на поляків. Коли вони заробляють, все добре. Коли щось іде врозріз їхнім інтересам, вони влаштовують потужне шоу і це обнуляє будь-яку користь від співпраці і ставить під загрозу продовольчу безпеку нашої країни, тому я би не розраховував на них. Треба розбудовувати власну продуктову безпеку, українську. Я впевнений, нам потрібні потужні молочні підприємства, молочні ферми, потрібні робочі місця, нам потрібен потужний експорт. Тому треба робити все абсолютно для того, щоб поголів'я худоби не зменшувалося, а збільшувалось, і саме в аграрних фірмах, а не в господарствах населення. Тоді у нас буде потужна економіка. Нам самим треба подбати про себе, розраховувати на власні сили, а не постійно чекати на чиюсь допомогу.
8. Перед якими головними викликами вітчизняні виробники зіштовхуються через початок переговорів України про вступ до ЄС?
Найсерйозніший виклик для вітчизняних виробників — квотування. Європейські виробники себе захищають, тому вони ставлять квоти на цукор, на курятину, яйця, збіжжя. З одного боку, звичайно, це для України невигідно, з іншого боку — ми повинні адаптуватись, менше експортувати сировини, як-от фураж, кукурудза, насіння соняшника. Я вважаю, максимально треба переробляти в Україні і постачати вже готову продукцію. Навіщо експортувати ту ж фуражну кукурудзу, якщо можна експортувати готову м'ясну продукцію, ті ж м’ясні консерви. Треба експортувати не насіння соняшника, а олію, бажано бутильовану, рафіновану — це продукт уже високого ступеня переробки. Якщо говорити про молочну продукцію, то дуже нерозумно імпортувати польські сири, коли у нас є українські підприємства, які не надто завантаженні. Тобто держава повинна відпрацювати певні механізми для того, щоб зменшити долю імпорта і зробити так, щоб власні заводи були більше завантажені.
Тому моя позиція, і я завжди на цьому наголошую, що Україні треба відходити від ролі сировинного придатку цивілізованого світу. Нам треба брати приклад не з бідних країн Азії чи Африки, експортуючи сировину, а із заможних європейських країн, які експортують переважно продукцію з високим ступенем переробки. І найголовніше, нам треба забезпечити власну продовольчу безпеку.