Скандальне руйнування садиби Зеленських: нові подробиці вовтузні

Забудовник і міська влада перекладають відповідальність один на одного, всіх винних ще шукають, а Київ натомість поступово втрачає унікальні будівлі

Цього тижня резонансне знищення садиби Зеленських у Києві, збудованої ще 1890-го, набуло нового продовження. Так, у середу, 7 серпня, власник будівлі на вулиці Кониського, 22, не погодився з обвинуваченнями в незаконному знесенні споруди, заявивши, що це нібито було не руйнування, а демонтаж будівлі, і він начебто має на це повне право.

"Телеграф" з'ясовував деякі нові обставини цієї гучної історії та цікавився у експертів, як можна зупинити знищення історичних будівель у столиці.

Що кажуть правоохоронці

Попри заяву власника садиби, поліція продовжує розслідувати цей скандальний інцидент у рамках кримінального провадження.

Як повідомили "Телеграфу" в Головному управлінні Нацполіції у Києві, справа має статус досудового розслідування, а кримінальні провадження розпочали за фактом умисного незаконного знищення об'єктів культурної спадщини (частина 2 статті 298 Кримінального кодексу України); самовільного будівництва (ч. 3 ст. 197-1 КК України) та за фактом незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт (ч. 1 ст. 388 КК України).

Зазначимо, санкції за цими статтями передбачають для винних дещо м'які покарання: починаючи від штрафу (з однієї до 3-х тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 тис. грн до 68 тис. грн), і закінчуючи обмеженням волі до трьох років із забороною обіймати певні посади чи займатися окремою діяльністю.

Як нагадують у Нацполіції, ця садиба вже неодноразово була під погрозою знищення, у звʼязку з чим слідчі спільно з прокуратурою в межах розпочатих кримінальних проваджень тричі звертались до суду з клопотаннями про накладення арешту на будинок і земельну ділянку. Однак за позовом адвокатів відповідача суд скасував їх.

— Востаннє за ініціативи правоохоронців 18 січня та 19 лютого 2024 року на ділянку та будинок був накладений новий арешт, який не був скасований у судовому порядку, — уточнюють правоохоронці.

За даними Нацполу, слідчі Шевченківського управління поліції за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури вже повідомили 32-річному власнику зруйнованого будинку про підозру за ч.1 ст. 388 КК України (умисне пошкодження та знищення майна, на яке судом накладено арешт).

Слідчі також встановлюють ступінь участі інших учасників, причетних до знищення даної історичної будівлі.

Що кажуть у Кличка

Як повідомили на запит "Телеграфу" в Департаменті охорони культурної спадщини КМДА, це управління не надавало жодної згоди на демонтаж споруди на Кониського (колишня Тургенєвська), 22, а з урахуванням розташування будинку в історичному ареалі столиці Департамент ще 29 травня звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики "з проханням утриматися від надання дозволу на будь-які роботи до остаточного визначення історико-культурної цінності будинку".

— Київрада також рекомендувала власникам утриматися від проведення будівельних робіт, — зазначають в Департаменті культспадщини.

Також там додають, що попри підписання меморандуму міста з власником будівлі про відновлення споруди, міська влада все одно подаватиме позов до суду, "щоб мати законні важелі впливу, аби він виконав зобов'язання відбудувати садибу".

Своєю чергою, як повідомляють джерела "Телеграфу" в КМДА, станом на сьогодні позов у суд місто ще не подало.

Разом з тим, як повідомили на запит "Телеграфу" у Департаменті містобудування та архітектури КМДА, міська влада офіційно зареєструвала сім заяв про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об’єкта будівництва "Реконструкція житлового будинку літера "А" без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, за адресою: м. Київ, вулиця Тургенєвська, 22, у Шевченківському районі міста Києва". Як випливає з відповіді, остання така заява з'явилася 15 травня цього року.

— За результатами розгляду вищезазначених заяв Департамент прийняв сім рішень про відмови у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об’єкта будівництва, — повідомили чиновники і додали, що зрештою видали ці документи по відповідному рішенню суду.

Але, як уточнюють в Департаменті, містобудівні умови та обмеження не є дозволом або документом дозвільного характеру, згідно із Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Законом України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

У Департаменті земельних ресурсів "Телеграфу" повідомили, що земельна ділянка на вулиці Тургенєвській, 22, сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 8000000000:91:188:0005 з цільовим призначенням — для експлуатації та обслуговування житлового будинку.

— Однак, за поданням Департаменту рішення про передачу (надання) зазначеної земельної ділянки в оренду Київська міська рада не приймала, — йдеться у відповіді земельного Департаменту на запит видання.

Натомість пам'яткоохоронець, активіст і заступник начальника Департаменту культспадщини КМДА Дмитро Перов повідомив, що Міністерство культури та інформаційної політики зобовʼязало Департамент внести садибу Зеленських до Переліку памʼяток міста Києва.

"Це перша і необхідна умова, аби будівлю можна було відновити у визначений Законом спосіб. Нагадаю, що 23 липня 2024 р. експертна комісія з питань обліку обʼєктів культурної спадщини Мінкульту визнала садибу такою, що відповідає критеріям памʼятки історії та архітектури та рекомендувала внести її до Державного реєстру памʼяток", — написав він у своєму Facebook-акаунті.

Водночас, як підкреслив Перов, згідно зі ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини", рішенню про внесення пам'ятки до держреєстру передує її включення до місцевого Переліку памʼяток. З відповідним офіційним листом профільне Міністерство вже звернулось до Департамент охорони культурної спадщини КМДА.

Таким чином, виходить, що бюрократична та паперова вовтузня довкола статусу вже знищеної споруди також триватиме й далі.

Що і хто заважає рятувати старі будівлі

У коментарі "Телеграфу" Дмитро Перов натякнув на деякі причини, чому в Києві стабільно з року в рік продовжуються гучні знесення давніх будівель та як цьому можна зарадити.

— Мають бути комплексні рішення і на рівні місцевого самоврядування, і на рівні органів державної влади. Якщо ми говоримо про сферу захисту культурної спадщини, насправді тут є дві проблеми.

По-перше (і саме по-перше), це — відсутність на сьогодні політичної волі міського керівництва зберігати і захищати в Києві культурну спадщину. По-друге, це — прогалини в існуючому пам'яткоохоронному законодавстві.

Наведу аргумент до першої тези: минулого року відбулася така сама цинічна провокація проти місцевого самоврядування. У Києві знищили більш як 200-річну дерев'яну садибу на Подолі (на вул. Ярославській, 13-Б). Після цього була заява мера Віталія Кличка про те, що він зобов'яже забудовника відновити цю садибу. Нічого не нагадує?, — риторично запитав пам'яткоохоронець.

Також він нагадав, що міський голова тоді обіцяв розірвати договорі оренди земельної ділянки для того забудовника, і "по-третє, щоб такого не повторювалося більше, планували розробити проєкт рішення Київміськради (КМР) щодо додаткового захисту для всіх історичних будівель, старших ста років".

— Такий проєкт рішення дійсно розробили. Він пройшов відповідно всі комісії КМР. Але за рік часу так його не те що не прийняли, документ навіть не потрапляє до сесійної зали. Голови фракцій мені говорять, що має бути політична воля. А якщо відсутня політична воля, те чи інше рішення не потрапляє на сесію міськради. Таке рішення, яке б могло захищати, зберігати історичну забудову Києва, зокрема садибу Зеленських від самовільного знищення, вже рік не приймається КМР. Це політична відповідальність міської ради, і в першу чергу її голови — Віталія Кличка, — аргументував Перов.

Він також наголосив, що на державному рівні практикується "дуже невірний алгоритм: в законодавстві закріплений принцип так званої презумпції не цінності історичної забудови".

— Це значить, — продовжує Дмитро Перов, — що будь-яка історична будівля до того, як на неї розроблять відповідну документацію і проведуть наукові дослідження, вважається нецінною й захищається законом тільки з того моменту, коли їй присвоять статус пам'ятки. Тобто, може бути така ситуація, як із садибою Зеленських, коли якась будівля досліджується на предмет історичності (цінності, автентичності, архітектурної унікальності), про це дізнається забудовник і її зносить. До того, яка така споруда отримає статус, поки проводяться ці дослідження, власник (або користувач будівлі) в принципі нічим не зв'язаний і може робити все, що завгодно зі своєю власністю. В Європі трохи інший принцип і підхід. Так, в Польщі й Чехії діє законодавство, яке визначає захист всіх будівель. Наприклад, у Польщі це стосується споруд, старших 100 років. У Чехії теж визначений конкретний термін і охоплює всі будівлі, збудовані до 1900 року. І їх заборонено зносити до проведення відповідних наукових досліджень тощо.

При цьому, як зазначив активіст, якщо в цих країнах якийсь девелопер хоче щось побудувати на місці якоїсь історичної споруди, він має за свій рахунок провести відповідні дослідження, зібрати науковців, провести низку експертиз і надати ці документи місцевому департаменту охорони культспадщини. А цей орган потім має розглянути дані документи і прийняти рішення: або занести цю будівлю до категорії пам'яток, або вилучити з такого переліку.

— Але до моменту завершення всіх відповідних досліджень таку будівлю ніхто не має права зносити. Знову ж таки, там весь тягар досліджень та витрат на все це лягає на плечі власника будівлі (або користувача). У нас же ситуація протилежна: це активісти мають шукати фахівців, проводити якісь дослідження, збирати документи, вносити в Департамент, доводити, що та чи інша будівля є цінною. І до того ж, законом не визначений ніякий строк, протягом якого ці папери можуть розглядатися.

На прикладі садиби Зеленських, на це пішло два з половиною роки. 2,5 роки нас "мурижили", ми приносили довідки і так далі. Зокрема історичну довідку кандидата історичних наук, істдовідку доктора архітектури про цінність цієї будівлі. І весь час Департаменту щось було не так. Власне, в цій парадигмі забудовник скористався моментом до надання будівлі статусу. В Польщі і Чехії така ситуація була б неможливою з огляду на закон.

Тому в Україні треба змінювати закон, і з головою ТСК по Києву, нардепом Віталієм Безгіним, ми вже почали по столиці напрацьовувати пропозиції змін до ЗУ "Про охорону культурної спадщини" саме в цій частині, — розказав Дмитро Перов.

Чому Київ втрачатиме і далі унікальні будівлі

Як відомо, тиждень тому столична влада повторно ініціювала, а депутати вже зареєстрували, законопроєкт про зміни до Закону України "Про охорону культурної спадщини". У змінах пропонується збільшити штрафи для власників землі та будівель до максимального рівня у 91 млн грн. Запропоновані новації також передбачають примусовий викуп пам'яток у комунальну власність.

Пропонуються зміни і до інших законів щодо вдосконалення механізмів захисту культурної спадщини та відповідальності за порушення культохоронного законодавства.

Зокрема, законодавчими змінами депутати планують розширити перелік складів кримінальних та адмінправопорушень, що максимально охоплює негативні практики в цій сфері; посилення суворості санкцій за порушення у сфері охорони культурної спадщини; запровадження кримінальної відповідальності за воєнні злочини проти культурної спадщини тощо.

Втім, як раніше розповідав в інтерв'ю "Телеграфу" співзасновник KAN Development, екс-перший заступник голови КМДА Ігор Ніконов, проблему з низкою старих будівель Києва обтяжує той факт, що деякі з цих споруд не мають юридичного статусу пам'яток архітектури чи місцевого значення, або не визнані офіційно об'єктами культури, хоча й збудовані ще минулого чи навіть позаминулого століть. Що врешті й дає серйозну лазівку для зловживань з боку окремих забудовників.

— Був час, коли вигадали новий спосіб заробляння грошей, — надання статусу нововиявлених пам’яток, а згодом за гроші його дуже швидко знімали. Якщо інвестор купував будинок, який набув подібного статусу, то надавати такий статус йому має компетентна комісія з компенсацією бізнесмену його збитків і, зокрема, недоотриманого прибутку. Сьогодні, до речі, величезна кількість будівель уже з наданим статусом пам’ятника не має визначення меж і режимів використання території навколо неї, що теж є міною сповільненої дії, і точно не покращує інвестиційний клімат, — зазначав забудовник.

Так, серед останніх таких скандальних прикладів, коли охоронний статус старі будівлі набували вже після землевідводів та старту будробіт, можна також згадати кейси з демонтажем дореволюційної будівлі комплексу "Пивоварня Карла Шульца" (1881 р. побудови) на Голосіївському проспекті, 8; скандальні будівельні роботи на схилі Старокиївської гори (вул. Гончарна у Шевченківському районі); спроба звести на місці колишнього магазину-оранжереї "Квіти України" (статус будівлі, до речі, досі невизначений) бізнес-центр з паркінгом. При цьому дана споруда досі перебуває в занедбаному стані і руйнується через природні умови. Цей перелік можна продовжувати і далі, водночас рахунок старих унікальних споруд, які або вже знищені, або от-от зникнуть назавжди, з початку 1990-х вже досяг майже сотні одиниць. А місцева і центральна влади за невідомих (і відомих) обставин досі бідкаються. Отже, поява нових скандальних історичних кейсів у сфері забудови Києва — питання часу.

Нагадаємо, після резонансного знесення садиби Зеленських (інша назва — садиба Малініна) в КМДА заявляли про те, що Київ подаватиме до суду на забудовника. Також місто судитиметься і з власниками будинку, який представляв історичну цінність і перебував у списку заборонених до знесення.

Після гучного скандальну, спричиненого руйнуванням садиби Зеленських, забудовник зобов’язався відновити будівлю.

"Телеграф" також докладно писав, хто насправді зруйнував садибу Зеленських.