Від "Рулетки" до "Кульбаби": як змінювалися відомі фонтани на Майдані (фото)

Знайомі місця крізь призму десятиліть

Столиця України може похвалитися багатовіковою історією та безліччю колоритних місць. Однією з найвідоміших "фішок" Києва є його фонтани, розташовані на Майдані Незалежності.

Історія фонтанів на Майдані почалася далекого 1840-го року, а сама місцевість довгий час являла собою болото і називалася Перевісищем. І лише через багато десятиліть тут почали з’являтися кам’яні будинки, зони відпочинку, пам’ятники та багато іншого.

Редакція "Телеграфу" пропонує вам здійснити подорож у далеке минуле та подивитися як трансформувалися та змінювалися фонтани на головній площі столиці.

Історія фонтанів на Майдані

Майдан Незалежності — це центральна площа Києва, яка розташована в Шевченківському районі столиці. Площа як така сформувалася у 1830-х роках, коли тут було знесено залишки оборонних валів. Тоді ж вона отримала назву Хрещатицька — від назви вулиці, до якої безпосередньо примикала.

Перший фонтан з’явився тут у 1840-х роках. Споруда являла собою восьмикутний басейн, з середини якого ледь бив струмок води, яка була підведена з природного джерела.

По суті, це був водорозбірний пункт, він же напувалка для худоби, він же пожежний резервуар. Через непрезентабельний вигляд у народі цей фонтан називали "Урод".

У 1878 році на місці фонтану "Урод" було збудовано будівлю Міської думи. У тилу будівлі утворилася закрита площа, яку назвали Думською і там міська влада вирішила розбити сквер.

У 1909 році в центрі скверу встановили чавунний фонтан, а територію упорядкували. Цікаво, що цей фонтан збудували коштом міста, а не на гроші водопровідного товариства.

Тож мешканцям Києва не дозволялося брати з нього воду для власних потреб — фонтан був обгороджений клумбою.

За часів революції фонтан на площі Думській зник. Після того, як місту повернули столичний статус, знову зайшла мова про реконструкцію скверу.

Тут вирішили встановити новий фонтан. Він мав металеву чашу, біля підніжжя якої стояли статуї радянських фізкультурників. Роботи з благоустрою провели в 1935-му році.

У цей час площу перейменували з Радянської на честь Михайла Калініна.

Під час бомбардувань скульптури було пошкоджено та зруйновано, а сама чаша збереглася.

У такому вигляді фонтан проіснував до 80-х років.

У 60-х роках площа отримала нову назву Жовтневої революції і на ній збудували каскадний фонтан.

У 1980 році закінчили будівництво Будинку профспілок і продовжилися роботи з реконструкції старої частини площі. Зрештою, тут з’явився цілий ряд фонтанів, на чолі з центральним, який мав величезний круглий басейн (30 метрів у діаметрі). Загальна кількість струменів складала 1500.

Фонтан отримав назву "Дружби Народів".

У 1985 році центральну частину фонтану реконструювали і вона отримала великих розмірів нову чашу. Після цього сама конструкція почала нагадувати величезну рулетку.

Назва "фонтан Дружби Народів" геть-чисто забули, а кияни почали називати цей фонтан просто "Рулеткою".

Головний фонтан Києва простояв у такому вигляді аж до глобальної реконструкції Майдану в 2001 році. На оновленій площі місця "Рулетці" не знайшлося, а на місці фонтану встановили купол – частину імпровізованого глобусу.

На решті території встановили чотири прозорі піраміди, а квадрат між ними помістили шість невеликих фонтанів у два ряди.

На непарному боці Майдану побудували пам’ятний комплекс незалежності України, частиною якого став "Каскадний" фонтан. Також ліворуч від "Каскадного" було споруджено фонтан "Кульбаба" біля Київської консерваторії.

Праворуч від "Каскадного фонтану" облаштували фонтан-монумент "Засновники Києва".

Нагадаємо, що в мережі була опублікована унікальна кінохроніка, на якій можна побачити, як проходило будівництво найвідомішого туристичного об’єкту в Києві та найвищого в Україні монумента "Батьківщина-мати".

Висота скульптури від п’єдесталу до кінчика меча становить 62 метри (з постаментом – 102 метри). В одній руці статуя тримає 16-метровий меч, а в іншій – величезний щит. Він має 13 метрів заввишки і 8 метрів завширшки.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, як раніше виглядав київський центральний автовокзал, який у народі називали "другими воротами столиці". Він завжди був сповнений пасажирів і гудів як справжнє осине гніздо.