Дозвіл США бити по РФ: Байдена закликають йти далі, а прибічники Трампа бояться ескалації

Деякі нарікають на занадто обережну позицію адміністрації Джо Байдена.

Днями в соцмережі Х став вірусним хештег #LetUkraineStrikeBack — "дозвольте Україні бити у відповідь". Це кампанія, спрямована повпливати на адміністрацію чинного президента США Джо Байдена, аби та врешті дозволила Києву застосовувати по території РФ американську зброю.

Поки низка європейських країн дали Україні зелене світло на такі удари, офіційна позиція Вашингтона незмінна. Хоча, за даними видання Politico, адміністрація Байдена таємно надала Україні дозвіл завдавати ударів всередині Росії з використанням зброї, наданої США — але виключно в районі Харківської області. Цю інформацію підтверджує й The New York Times. При цьому політика щодо дозволу дальніх ударів углиб Росії "не змінилася".

"Телеграф" розповідає, що експерти на Заході кажуть з цього приводу.

Краще, ніж нічого

У матеріалі одного з провідних американських аналітичних центрів Atlantic Council колишній посол США в Україні Джон Гербст висловлює думку, що адміністрація Байдена, зіткнувшись із тиском з боку президента України Володимира Зеленського та союзників по НАТО, змінила курс, але "зробила це у свій добре відомий надто обережний спосіб".

За словами Гербста, чинне рішення Білого дому, здається, виключає можливість використання Україною ракетних систем ATACMS, здатних бити на відстань 300 кілометрів. І незрозуміло, чи дозволять Україні використовувати системи радіусом дії 150 км.

Рішення Білого дому "як мінімум допомагає Україні зі складною ситуацією на північному сході", знімаючи "основний тягар із зусиль України щодо захисту мирних жителів у Харкові та зупинення наступу Росії", підсумовує експосол.

"Ці пів кроку безумовно, кращі, ніж нічого", – додає він, але це "не надсилає необхідного повідомлення про рішучість Америки Кремлю".

Досить "червоних ліній"

29 травня громадська організація Razom for Ukraine, що базується у Вашингтоні, стала ініціатором листа до президента Джо Байдена із закликом дозволити Україні бити наданою зброєю по всіх військових об'єктах на території РФ. Серед 60 підписантів — американський генерал Філіп Брідлав, директор Інституту міжнародних досліджень Фрімана-Споглі Майкл Макфол, колишній посол США в Україні Стівен Пайфер, актор Лієв Шрайбер та багато інших.

Підписанти закликали Білий дім не стати заручниками погроз Кремля. І зазначають, що Україна, попри всі залякування, атакує російські війська на окупованих територіях і змогла повернути значну частину цих земель, не спровокувавши ядерної відповіді РФ.

"Вам, пане президенте, вирішувати, чи справді порожні погрози Росії успішно стримують Сполучені Штати. У різні моменти протягом останніх двох років ми бачили, як ваша адміністрація створювала штучні "червоні лінії" для себе, а не для Путіна, демонструючи Кремлю, що його бряцання зброєю може стримати Білий дім. Ми закликаємо вас дивитися крізь хамство Росії та надати Україні все необхідне, щоб прокласти шлях до справедливого та міцного миру", — зазначається у зверненні до Байдена.

Організація схвально поставилася до ймовірного дозволу на удари по РФ для захисту Харківщини, але закликає зробити більше:

"Це правильний крок, але Білий дім має йти далі. Україні необхідно надати можливість і заохочувати її завдавати ударів по всіх законних військових цілях у Росії", — пишуть у Razom for Ukraine.

Чи є в США чітка мета

Екскомандувач армії США в Європі Бен Годжес та колишній конгресмен-республіканець Адам Кінзінгер випустили колонку, в якій заявили: адміністрація Байдена занадто серйозно ставиться до російських погроз. І запропонували проаналізувати показові випадки.

"Україна подала запит на Javelin і Stinger перед початком повномасштабної війни, коли Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року. Спочатку вони не отримали велику кількість, яку хотіли, через побоювання ескалації. Згодом вони отримали більше, використали їх ефективно, а потім отримали ще більше. Ядерної війни не було.

Після виграної битви під Києвом Україна запросила МіГ-29, які Польща погодилася надати в обмін на західні винищувачі. Адміністрація Байдена спочатку заблокувала це, але пізніше поступилася, і ядерної війни не сталося.

Україна попросила винищувачі F-16 для захисту свого неба. Адміністрація спочатку сказала "ні", потім змінила свою позицію, і ядерної війни не відбулося.

Україна запросила ракети Patriot для захисту від безперервних атак з повітря Росії. Адміністрація спочатку сказала "ні", потім змінила свою позицію, і ядерної війни не відбулося. Було врятовано багато життів", — пишуть вони.

Майже в кожному з цих випадків Росія погрожувала ескалацією, нападом на НАТО чи застосуванням ядерної зброї. Проте кожного разу це виявлялося блефом, і Київ отримував змогу краще захищати свою територію: "Хоча російські погрози не слід сприймати легковажно, історія показує нам, що ці погрози часто порожні".

"У зіткненні з екзистенційною кризою, Україні слід надати більше свободи, щоб визначати, як найкраще захистити свою землю та врятувати життя… Україна не може виграти, якщо росіяни можуть безкарно атакувати цивільні об’єкти та оголошувати "тайм-аут" на власній території. Україна бореться насамперед за своє виживання, але також вона бореться за колективний Захід і порядок після Другої світової війни.

Маючи такі серйозні наслідки на світовій арені, адміністрація Байдена повинна сформулювати або принаймні мати чітке внутрішнє розуміння того, чого США прагнуть досягти своєю підтримкою. Чітка стратегічна мета, яку США не змогли встановити у В'єтнамі та Афганістані, може привести до перемоги. Але чи підтримують США перемогу України? Якщо так, то як це виглядає і що має статися, щоб досягти цих цілей якомога швидше? Або це просто підтримка війни на виснаження, поки Росія не сяде за стіл переговорів?" — ставлять питання Годжес та Кінзінгер.

Аналогії з В’єтнаном

Елбрідж Колбі, який є одним із головних соратників експрезидента США Дональда Трампа, і який може стати його радником з національної безпеки в разі перемоги на цих виборах, заявляв про небезпеку ескалації, якщо Україна отримає право на удари по Росії:

"Що мене справді непокоїть у цій ситуації, так це те, як безтурботно наші уряди колективно навшпиньки наближаються до значної ескалації, яку помітили росіяни, не лише Пєсков, речник Кремля, але й сам Путін. І я говорю це не тому, що мені подобається Путін або те, що робить Росія. Я вважаю, що вторгнення Росії в Україну є злом", — сказав Колбі.

Він провів аналогію з війною у В'єтнамі, що почалася в 1950-х роках і тривала до 1975-го, і яку Штати програли.

"Я думав, що під час холодної війни ми навчилися, що повинні бути дуже обережними щодо можливості прямої конфронтації з ядерною державою, яка має арсенал із шести тисяч одиниць ядерної зброї", — сказав він

"Ми були дуже обережні в контексті В’єтнаму, щоб не атакувати Китай і так далі, не тому, що ми думали, що китайські чи радянські комуністи були хорошими хлопцями чи чимось карикатурним. Це надзвичайно небезпечна ситуація, в якій Сполучені Штати, Сполучене Королівство, Німеччина та інші самі визнали цей поріг…

Мене дуже хвилює аналогія з В’єтнамом, де ми пережили дуже трагічний досвід того, що крок за кроком усе далі й далі падали в трясовину. І наслідки війни з Росією сьогодні набагато серйозніші, ніж вони були, коли 58 тисяч американців загинули у війні у В’єтнамі", — продовжив Колбі.

За словами соратника Трампа, до ядерних погроз Росії варто ставитися серйозно, як і до заяв Кремля про можливі удари по західних військах чи засобах союзників на території України і "за її межами":

"А яка стратегічна логіка? Адміністрація прояснила це? Це потенційно епохальне рішення. Люди нехтують російськими ядерними загрозами. Я особисто вважаю, що російські ядерні загрози слід сприймати серйозно. Ми не повинні бути збентежені ними, але нам потрібно сприймати їх серйозно".

Після згаданої публікації Politico Колбі написав у своєму профілі в соцмережі Х: "Так. Більше доказів для застосування моєї аналогії з В’єтнамом".

Нагадаємо, раніше перспективи сміливіших рішень Заходу щодо протидії РФ, оцінив для "Телеграфу" колишній глава Міністерства закордонних справ України Володимир Огризко.