Спалення роспропаганди і диверсії в несподіваних місцях: як виглядає рух спротиву "Жовта стрічка"

Читать на русском
Автор
802
Про окуповані міста Україні і світу активісти нагадують і різний спосіб. Фотоколаж "Телеграфу".
Про окуповані міста Україні і світу активісти нагадують і різний спосіб. Фотоколаж "Телеграфу".

Тільки в окупованому Криму до руху долучилися понад 6 тисяч патріотів України

Віднедавна потяг №192/191 Одеса — Краматорськ став черговим нагадуванням про тимчасово окуповані міста, містечка та села. Їхні назви нанесено на лівреї вагонів за ініціативи руху "Жовта стрічка", а всередині — скриньки, в яких можна залишити послання до українців, що чекають на звільнення у своїх домівках. Про те, в який спосіб наші громадяни чинять спротив під пильним оком окупантів "Телеграф" розпитав одну з активісток громадського спротиву.

Потяг №192/191, що поєднує курортну Одесу і Краматорськ — вузлову станцію на Донеччині, робить у дорозі 23 зупинки. І тепер всі пасажири й ті, хто приходить їх зустрічати і проводжати, можуть прочитати на вагонах назви десятків населених пунктів, окуповані росіянами.

При посадці до вагону пасажири бачать назви тимчасово окупованих міст та сіл України.

— Ідея нагадати про окуповані населені пункти шляхом нанесення їхніх назв на ліврею потягу виникла через бажання показати українцям і всьому світу, що окуповані території залишаються частиною України, та черговий раз привернути увагу до тих, хто в тіні окупації продовжують чинити спротив окупантам, — розповіла Катерина (ім'я змінено з міркувань безпеки. — Авт.) — одна з учасниць "Жовтої стрічки" — руху, що став лауреатом Премії Сахарова 2022 року. — "Укрзалізниця" пішла назустріч нашій пропозиції й допомогла реалізувати цей символічний жест, який має підкреслити незламність та єдність українського народу. Обрали цей підхід, щоб кожен зміг відчути свою важливість, адже так воно і є.

Активістка додала, що у разі звільнення того чи іншого населеного пункту, чия назва "надрукована" на лівреї потяга, її не будуть видаляти. Залишать як свого роду пам'ятний знак про те, що переживали мешканці захоплених ворогом міст та сіл.

У вагонах потягу Одеса-Краматорськ можна залишити послання мешканців територій, що чекають звільнення.

— Проте якщо у активістів зі звільненої території будуть інші ідеї щодо цього – ми відкриті. "Жовта стрічка" — це дуже-дуже демократична горизонтальна організація, — констатує співрозмовниця. — Попри те, що окупанти посилили контррозвідувальні заходи, збільшили кількість блокпостів, патрулів у містах, постійні обшуки та застосування фізичної сили, кількість активістів продовжує зростати. Зараз нас близько 15 тисяч. Це не лише ті, хто демонструє видимий спротив — поширює жовті стрічки, патріотичні плакати, спалює російську символіку та пропаганду, підіймає синьо-жовті прапори. Це також ті, хто збирає інформацію про колаборантів та зрадників на ТОТ України.

Найбільше учасників руху налічується в Криму, захопленому Росією ще задовго до повномасштабного вторгнення. Таку статистику наводить співрозмовниця.

— Кількість активістів на півострові перевищує 6 тисяч, тобто це майже половина всіх наших активістів, — каже представниця "Жовтої стрічки". — Також значна активність відзначається на територіях Запорізької та Херсонської областей, але загалом рух охоплює всі тимчасово окуповані території України. І тут треба відзначити, що в названих двох областях, які перебувають в окупації менше, аніж Крим, Донецька та Луганська область, чинити спротив набагато складніше. Бо тут росіяни діють більш жорстко і, маючи негативний досвід в інших регіонах, намагаються придушити його ще в зародку.

Зображення прапору, як і жовта стрічка, пов'язана в людних місцях - тихий спротив проти окупантів.

Однак і на третьому році "великої" війни до "Жовтої стрічки" долучаються нові учасники, а ті, хто з рухом давно, роблять все, щоб підтримати однодумців.

— Активісти знаходять мотивацію у підтримці людей в окупації та демонстрації, що окупація не зламала їхнього духу, — зазначає активістка. — Вони хочуть показати, що окуповані міста залишаються українськими, і що місцеві жителі чекають на звільнення ЗСУ. Також вони розуміють, що їхні дії допомагають зберегти надію та єдність. Для декого мотивація — їхні діти: бажання дати їм краще життя. Для декого — батьки, а для мене — це усвідомлення того, що окупант, який грабує, вбиває та нищить українців, не може нічого хорошого принести, тому варто боротись за зміни.

Дівчина додає, що для "тихої" боротьби з окупаційним режимом активісти застосовують різні методи, але більшість з них не оголошують і не конкретизують задля безпеки учасників.

— Не всім з того, що роблять учасники руху, можна поділились назагал, адже ніколи не знаєш звідки може прийти небезпека, — наголошує Катерина. — До речі, це одна із причин, чому діяльність активістів здійснюється виключно анонімно та ніяким чином учасники руху не поєднані між собою. Щодо методів, наприклад, сантехнік у місцевій окупаційній адміністрації спеціально ремонтує трубу так, щоб її прорвало ще раз і змусило окупаційну владу переїхати в іншу будівлю. Автомеханік засипає пісок в бак для пального і щось підкручує в авто, щоб воно знову вийшло з ладу через невеликий проміжок часу. Це також є своєрідний спротив російській владі — створення їм дискомфорту в усьому.

На захоплених росіянами територіях активісти навіть примудряються друкувати підпільно поліграфію.

Ну і, звичайно, можна розвішувати листівки, жовті стрічки, малювати графіті, збирати та спалювати російську пропаганду, якої просто мо-о-оре, знищувати символи рашизму — триколори, колорадські стрічки та інше сміття. Навіть такими дрібними діями ми показуємо, що не зламались, що продовжуємо боротьбу, — каже дівчина.

За словами Катерини, навіть дотримання всіх правил не гарантує повної безпеки для активістів. Але з кожного складного випадку представники громадського спротиву роблять висновки.

— Наприклад, навесні 2023 року у Севастополі було затримано нашу активістку Вероніку Столярову, — каже дівчина. — У найкоротші строки ми доклали максимум зусиль, щоб вивезти її на підконтрольну Україні територію і зараз у неї все добре, вона мешкає у Києві. Після цього інциденту ми ще раз пройшлись по всіх активістах з обговоренням детально усіх безпекових моментів.

Учасники руху намагаються максимально ліквідовувати газети пропагандистів.

Серед основних — перед тим, як ви збираєтесь влаштувати щось у рамках спротиву, треба почистити телефон від діалогу з координатором, з чат-ботом. У деяких випадках мобільний з собою взагалі не варто брати, бо у разі зупинки й перевірки російськими правоохоронцями, його будуть ретельно перевіряти. При цьому будуть дивитися, на які ви телеграм-канали підписані, що у вас за фото в галереї, ваші контакти. Були навіть випадки, коли окупанти звертали увагу на українські прізвища на кшталт Шевченко.

Плюс в окупації регулярно силовики влаштовують т.зв. "планові обшуки". За якимись їм тільки відомими причинами вони обирають якусь житлову будівлю і ретельно її вивчають. Тому ми проговорюємо з активістами, що листівки, жовті стрічки, балончики з фарбою, особливо якщо це жовта і синя фарби, в жодному разі не мають знаходитись вдома. Це все має бути закопано, заховано, прикрито в якихось "третіх" місцях.

В окупованому Генічеську можна побачити от такі купюри з патріотичними висловами.

Наостанок Катерина зазначила, що у активістів руху багато планів щодо різного роду активностей, в тому числі і на території, підконтрольній Україні.

— Задумок маємо багато, але їхня реалізація потребує часу та величезного планування, тому нові акції обовʼязково будуть, але про них вже трішки згодом, — каже дівчина і нагадує, що долучитися до найбільшого руху спротиву можна через чат-бот "Разом": @zhovta_strichka_bot.

Матеріал опублікований українською мовою — читати мовою оригіналу