Дивом встояла під час війни й стала місцем сили студентів: які таємниці зберігає водонапірна вежа у Дніпрі

Вежу збудували у 1930-ті роки

У Дніпрі на території національного університету залізничного транспорту імені В. Лазаряна близько 95 років стоїть водонапірна вежа. Для одних це просто стара інженерна споруда, для інших — майже сакральна точка. Деякі жителі Дніпра і зовсім вважають вежу містичною, стверджуючи, що поруч із нею простір відчувається інакше.

Вежу побудували у 1930-ті роки, коли в нагірній частині міста гостро відчувалися проблеми з водопостачанням. Це була п'ятиярусна споруда з високим цоколем, рідкісними вікнами на шестигранному фасаді та двоповерховим дерев'яним верхів'ям з балясинами та балкончиками. Вежа була виконана в неороманському стилі, а її силует нагадував середньовічний замок. Нагорі жив сторож.

Водонапірна вежа мала забезпечувати водою не лише сам інститут, а й прилеглі гуртожитки. Вона активно працювала аж до початку Другої світової війни. Дивно, але під час бойових дій вежа майже не постраждала.

Після прокладання централізованого водопроводу необхідність у споруді відпала, і з того часу вона більше не функціонувала. Сьогодні вежа покинута: входи наглухо заварені, багато шибок вибито, всередині — сміття, а дерев'яне верхів'я поступово руйнується. Сталкери розповідали, що всередині є довгі гвинтові сходи, місцями повністю згнилі, через що підйом нагору вважається небезпечним. Попри запустіння, інтерес до вежі не зникав ніколи.

З часом почали виникати містичні історії, пов'язані з водонапірною вежею. Одна з найпопулярніших пов'язана з викривленням сприйняття часу: нібито поруч із вежею він може прискорюватися або сповільнюватися. За іншою версією, простір навколо посилює емоції — легка симпатія перетворюється на пристрасть, а неприязнь переростає у відкриту ворожість. У 2000-х роках вежу часто вподобали підлітки та мисливці за металом. У різні періоди на її стінах з'являлися пентаграми, сатанинські гасла та дивні символи. Місцеві жителі згадували і похмурі знахідки неподалік.

Ходили чутки, що з вежі можна потрапити до так званих Потьомкінських катакомб, які нібито ведуть до Палацу студентів. За однією з легенд, у цих підземеллях зникли дві сестри, що вирушили фотографувати ходи, проте прямих доказів існування таких тунелів ніхто так і не знайшов. До будівництва інституту тут розташовувалося дачне селище, і жодних підтверджених підземних комунікацій виявлено не було.

Окреме місце посідає історія про "жінку в чорному". У 1950–1960-х роках до вежі нібито приходила дивна пані в довгому плащі з капюшоном, що повністю приховував обличчя. Незалежно від погоди вона могла годинами стояти біля стін і щось шепотіла. Серед студентів швидко поширилася думка, що це відьма, притягнута до вежі певною потойбічною силою. Існувала і більш прозаїчна версія: жінка була літньою власницею будинку, що стояв тут до будівництва інституту. Її сини загинули на війні, а це місце нагадувало їй про минуле.

Водночас для студентів вежа була місцем надій. Вважається, що тут можна загадати бажання, яке обов'язково здійсниться. Особливо людно біля неї під час сесій: щороку студенти за традицією приходять "кликати халяву" і просять удачі на іспитах.

Також пропонуємо дізнатися про будинок Прокатника в Дніпрі. Ця будівля вважалася однією з найрозкішніших гуртожитків для холостяків.