"Москва полювала на нього роками": Білецький пояснив важливість Коновальця для нинішньої України

Чому ідеї Коновальця актуальні під час війни з Росією

Бригадний генерал Андрій Білецький пояснив, чому вважає засновника ОУН Євгена Коновальця однією з ключових постатей української історії. На його думку, перепоховання праху полковника в Україні має стати не лише відновленням історичної справедливості, а й поверненням Коновальцю належного місця в національній пам'яті.

Білецький звертає увагу на військові, політичні та геополітичні погляди Коновальця, сформовані ще під час Української революції. Його головна ідея — незалежна держава повинна мати власну професійну армію — через понад століття після тих подій, за оцінкою командира, знову звучить актуально.

"Не своєї армії нам треба": з чого почалася боротьба Коновальця

Як розповідає Андрій Білецький, новина про революцію в Росії та створення Української Центральної Ради застала 26-річного Євгена Коновальця в Царицині, де він перебував у полоні як хорунжий австрійської армії.

Разом із побратимами він дійшов висновку: незалежно від того, яка влада постане в Москві, рано чи пізно Росія спробує відновити контроль над Україною. А тому державі потрібне власне боєздатне військо.

Коновалець пропонував Центральній Раді сформувати окремі українські частини з полонених галичан. Не дочекавшись відповіді, він вирушив до Києва особисто.

Там він познайомився з Миколою Міхновським і домігся зустрічі з головою Генерального секретаріату Володимиром Винниченком.

За словами Білецького, відповідь українського політичного керівництва стала для Коновальця показовою.

"Не своєї армії нам, соціял-демократам і всім щирим патріотам, треба, а знищення всяких постійних армій".

Таку позицію, як зазначає Білецький, поділяла значна частина тодішнього політичного середовища. Постійне військо вважали анахронізмом, а ідея національної армії поступалася соціалістичним та інтернаціональним концепціям.

Коновальця це не зупинило.

Січові стрільці та ставка на дисципліну

Після конфліктів із Центральною Радою та спроб завадити створенню окремої української частини Коновалець разом із Федором Черником, Іваном Чмолою та Романом Дашкевичем організував масове віче галичан.

Його учасники вимагали дозволити створення української військової формації. Симон Петлюра, який відповідав за військові справи, зрештою погодився.

У зверненні до добровольців майбутні Січові стрільці пояснювали свою мотивацію так:

"Ми, галицькі, буковинські та угорські українці, сини єдиного українського народу, в цей важкий час, почуваючи свою відповідальність перед будучими поколіннями, не можемо бути тільки глядачами".

Однак створення підрозділу не означало завершення суперечки.

За словами Білецького, всередині нової частини почали просувати ідею "народної міліції", солдатських рад і фактичного руйнування традиційної військової ієрархії. Коновалець виступив проти.

Його позиція була простою: протистояти російській агресії може лише дисципліноване та організоване військо.

Стрілецтво підтримало свого командира. Солдатські ради скасували, а кожен боєць погоджувався на сувору військову дисципліну.

Саме ця модель, наголошує Білецький, дуже швидко пройшла перевірку реальними бойовими діями.

На початку 1918 року, коли після проголошення Четвертого Універсалу на Київ рушили більшовицькі війська, Січові стрільці стали однією з головних українських сил у боротьбі з повстанням у столиці.

Чому Коновалець обрав Київ, а не Львів

Після падіння гетьманату Павла Скоропадського військо Коновальця перетворилося на корпус. Майже одразу перед ним постала нова дилема.

У Галичині розпочалася українсько-польська війна, і потрібно було визначити, куди спрямувати сили: на допомогу Львову чи для оборони Києва. Коновалець обрав Київ.

Як пояснює Білецький, його геополітична логіка полягала в тому, що після краху Німеччини та Австро-Угорщини Україна неминуче зіткнеться з новим російським наступом.

На його переконання, якщо впаде Наддніпрянська Україна, більшовицькі війська не зупиняться на Збручі. Галичина, затиснута між Польщею та Росією, самостійно не мала достатньо ресурсів для тривалої боротьби.

Саме тому Коновалець, за словами Білецького, намагався дивитися на ситуацію ширше за регіональні чи партійні інтереси. Ця риса залишилася визначальною і в наступні роки.

Навіть маючи серйозні розбіжності з іншими українськими політичними діячами, Коновалець не вважав внутрішній конфлікт приводом для взаємного знищення.

Від поразки УНР до створення ОУН

Після поразки визвольних змагань Коновалець знову опинився в таборі для інтернованих. Але, як зазначає Білецький, він не сприйняв поразку регулярної армії як поразку самої української ідеї.

Коновалець створив Українську військову організацію, а згодом став одним із ключових організаторів Організації українських націоналістів.

Його стратегія включала одразу кілька напрямів:

• створення підпільної мережі;
• підготовку професійних військових кадрів;
• розвиток міжнародних зв'язків;
• роботу з українською еміграцією;
• пошук можливостей для відновлення всеукраїнської боротьби.

Особливе значення Коновалець надавав військовому вишколу.

Білецький зазначає, що навчання українських кадрів організовували, зокрема, в Данцигу, Чехословаччині та Австрії. З цього середовища пізніше вийшли діячі Карпатської України та командири УПА.

Самому Коновальцю уряд УНР в еміграції пропонував генеральське звання, однак він відмовився. За його принципом, військовий мав отримувати підвищення лише під час реальної служби.

Тому в історії він залишився полковником.

"Україні, на його думку, були потрібні не партійні "отамани", а професійні військові", — пише Білецький.

Москва роками переслідувала Коновальця. За ним стежили радянські спецслужби, намагалися організовувати пастки та ліквідувати.

23 травня 1938 року в Роттердамі Євгена Коновальця вбив агент НКВС Павло Судоплатов.

Чому його ім'я носить військова школа

Для Андрія Білецького історія Коновальця важлива не лише як частина минулого. Бригадний генерал проводить пряму паралель між проблемами, з якими Україна зіткнулася понад сто років тому, та сучасною війною.

За його словами, саме тому у 2016 році, коли "Азов" переживав складний період, а доступ до західного військового вишколу був обмежений, він не сумнівався, чиїм ім'ям назвати школу для підготовки командних кадрів.

"Відтоді через Військову школу імені Євгена Коновальця пройшли тисячі сержантів та офіцерів — не одного підрозділу, а всієї української армії".

Білецький вважає, що саме професійна армія, дисципліна та підготовлені командні кадри були однією з головних ідей Коновальця. І ця ідея, на його думку, не втратила актуальності.

Коли прах Коновальця прибув до Києва, його зустрічали біля Патріаршого собору Воскресіння Христового.

Третій армійський корпус організував полковнику військові почесті, яких, за словами Білецького, він був позбавлений після загибелі в Нідерландах.

Саме тому повернення праху Коновальця в Україну Білецький називає не просто символічною подією.

"Повернення полковника — не лише відновлення історичної справедливості. Це також повернення йому належного місця в українській історії", — наголошує Андрій Білецький.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому Білецький має стати для України новим Коновальцем або Бандерою