Зчепити зуби та включити дипломатію: генерал дав пораду, як Києву поводитися з Пекіном

Читать на русском
Автор
Новина оновлена 13 травня 2024, 12:43

Деколонізація та декомунізація в Україні змусили змінити ставлення Китаю до нас

Візит китайського лідера Сі Цзіньпіна до Європи, який відбувся минулого тижня, залишив гіркий осад в українців. У переговорах із лідерами Франції, Угорщини та Сербії керівник КНР просував не лише економічні інтереси своєї країни, а й свій "мирний план", що має мало спільного зі справедливим миром. І навіть висловлював обурення, коли його критикували за зближення з Росією на тлі війни, розв’язаної проти України.

Ветеран Служби зовнішньої розвідки України генерал-лейтенант Василь Богдан розповів "Телеграфу", в які ігри грає Китай — і чому Києву слід бути обережним у відносинах з Пекіном.

Російсько-українська війна дає Китаю низку преференцій, пояснює Василь Богдан.

По-перше, формує імідж КНР як глобального лідера автократії.

По-друге, дозволяє використовувати РФ у своїх торгово-економічних інтересах (насичує її ринок своїми товарами, дешево скуповує ресурси).

По-третє, де-факто і де-юре закріплює за собою території на Далекому Сході й у Сибіру, заселяючи їх китайцями і підводячи під законодавство КНР.

"І чим слабше буде РФ, тим швидше Китаю вдасться реалізувати свої історичні територіальні претензії щодо земель, які колись забрала у нього монархічна Російська імперія", — вважає експерт.

На його думку, звідси – і маневри китайського керівника, його спроби балансувати між різними сторонами цієї війни та проблемами, які нею викликані.

"Попри те, що це чудово розуміють і у Вашингтоні, і в Брюсселі, Китаю вдається продовжувати свою гру. І завдяки масивному використанню своїх спецслужб, і завдяки залученню китайської мафії ("Тріада"), яка в такій автократичній країні, як нинішня КНР, поставлена на службу інтересів цієї держави та реалізації ідеології місцевої Компартії. Це жорстка поліцейська держава, де немає ні свободи слова, ні демократії, де переслідуються елементи національної ідентичності (це і Сіньцзян-Уйгурський автономний район, і той-таки Тибет)", – наголошує ветеран зовнішньої розвідки.

Такий підхід, каже він, значною мірою поєднує Китай з Росією, Північною Кореєю, Іраном, іншими авторитарними країнами того ж арабського світу.

"З огляду на вищесказане Україні немає сенсу розраховувати на конструктивну позицію Китаю щодо врегулювання широкомасштабної збройної агресії РФ проти нашої країни", — упевнений Василь Богдан.

Досі залишаються невизначеними позиції Сі Цзіньпіна щодо участі у Глобальному форумі миру, наміченому на середину червня у Швейцарії.

Немає ясності й у тому, яким бачить КНР припинення війни та прихід в Україну справедливого миру, що базується на міжнародному праві та Статуті ООН.

"Якщо на початку незалежності України, невдовзі після розпаду СРСР, між нами та Китаєм були більш-менш прийнятні відносини, то потім вони погіршувалися. Зокрема, в міру того, як в Україні проводили деколонізацію, декомунізацію, Китай став рідше ставати на наш бік" .

Факт заборони Комуністичної партії України був у Пекіні сприйнятий, м’яко кажучи, не позитивно. Раніше лідер українських комуністів Петро Симоненко періодично відвідував Китай, проводив переговори. Висловлювалися сподівання, що це піде на користь Україні.

На це, до речі, розраховував свого часу президент Леонід Кучма. Але – "не так сталося, як гадалося". Українські комуністи стали на шлях зради національних інтересів нашої країни. Підтримали російську агресію. І не залишалося нічого іншого, як заборонити діяльність КПУ. А Симоненко втік у супроводі російських спецпризначенців до Росії невдовзі після початку широкомасштабної агресії", – нагадує Василь Богдан.

Все це, наголошує він, впливає на позицію Сі Цзіньпіна щодо України.

"На пострадянському просторі китайський лідер зараз бачить кілька країн, з якими вважає за необхідне розвивати відносини. Це, зрозуміло, РФ, а також Казахстан, де є серйозний вплив Китаю та можливість розвивати вигідні йому відносини. Ну а в Європі закинув "вудочки" у відомі проросійськими настроями Угорщину та Сербію, а також спробував знайти підхід до одного з лідерів ЄС – Франції. З останнім, схоже, не дуже вдалося", – констатує генерал.

Попри вищезгадане, експерт вважає, що українська дипломатія, наше вище військово-політичне керівництво повинні докладати максимум зусиль (через посольство, інші важелі впливу) для налагодження відносин з КНР.

"Адже Китай — це не тільки величезний ринок, а й постійний член Ради Безпеки ООН. До того ж є одним із гарантів сумнозвісного Будапештського меморандуму. І нам важливо постаратися достукатися і до розуму, і до совісті, і до серця китайського керівництва. Хоча зрозуміло, що у великій геополітичній грі почуття та цінності найчастіше відкидаються. Однак Україні слід зчепити зуби, діяти дипломатично – і пропонувати конкретні речі, які будуть і в наших національних інтересах, і вигідні КНР", – упевнений Василь Богдан.