Найважливіший документ країни у шкільному зошиті. ТОП-5 фактів про День Незалежності України

Цієї суботи, 24 серпня, Україна святкує День Незалежності. Традиція вшановувати державу саме цього дня триває вже 31 рік, хоча спочатку дата святкування була зовсім інша. Наприклад, чи знаєте ви, що першу річницю незалежності святкували 16 липня? Та ще й в перед пам’ятником Леніну…

А те, що найважливіший документ — Акт проголошення Незалежності — був написаний ручкою у звичайному шкільному зошиті за півтори години? "Телеграф" зібрав п’ять цікавих маловідомих фактів про незалежність, які вас точно здивують.

Липневий День Незалежності

Вперше День Незалежності України відзначили 16 липня 1991 року ще фактично у складі СРСР. Українці влаштували багатотисячний марш Хрещатиком із синьо-жовтими прапорами.

Дату святкування незалежності спочатку обрали за днем прийняття Декларації про державний суверенітет 1990 року. Цей документ проголошував право України на встановлення прямих відносин з іншими країнами, укладення угод, а також обмін дипломатичними, консульськими та торговими представництвами.

Та вже з 1992 року українці День Незалежності почали святкувати звичного нам 24 серпня.

Того ж дня Верховна Рада ухвалила постанову "Про День проголошення незалежності України", де йшлося таке:

"Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України й щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України".

Чернетка Акту незалежності у шкільному зошиті

Чернетку Акту про проголошення незалежності написали нардепи-рухівці Леонтій Сандуляк (1937-2023) та Левко Лук’яненко (1928-2018) у звичайному шкільному зошиті всього за півтори години вранці 23 серпня 1991 року.

Лук’яненко хотів назвати документ "універсалом". Цю версію відкинули, аби не дратувати 239 комуністів у парламенті. Вибір слова "акт" замість "закон" був свідомим, оскільки "закон" звучало занадто буденно.

Лук’яненко також хотів проголосити відновлення державності, а саме Української Народної Республіки (УНР). У кінцевій версії проголосили саме незалежність Української Держави.

За перше речення теж сперечалися. Дмитро Павличко додав остаточне формулювання: "Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…". Ця версія наголошувала на тому, що прийняття документа відбувалося в умовах загрози повної втрати суверенітету внаслідок спроби державного перевороту в СРСР.

У Лук’яненка та Сандуляка було: "Виражаючи волю народу України до життя в незалежній державі…".

Росія зазіхнула на території вже через добу

Що ми знаємо зі шкільних підручників історії — це те, що першими незалежність України визнали Польща і Канада. Факт, який зазвичай не тиражують так само гучно, це те, що Росія також була у чомусь першою. Зокрема, Москва найпершою висунула територіальні претензії Києву.

Це сталося лише за добу після проголошення незалежності — 26 серпня 1991 року. Можливо, це трапилося б і швидше, але 24 серпня було суботою, а 26 серпня — понеділком, тобто, першим робочим днем після цього.

Тодішній спікер президента Росії Павел Вощанов поширив від його імені заяву про намір РФ переглянути кордони. Мовляв, "існує проблема кордонів, неврегульованість якої можлива й допустима тільки при наявності закріплених відповідним договором союзницьких відносин". Згадувалися Донбас і Крим із російськомовним населенням.

Як військовий парад став атрибутом свята

Одним з атрибутів святкування Дня Незалежності стали військові паради. Перший відбувся 1994 року за каденції другого президента Леоніда Кучми. На третю річницю незалежності у ньому пішим маршем взяли участь українські військові, а от військову техніку до параду не залучили.

1998-го вперше використали легку техніку. Також уперше військові — учасники заходу — отримали пам'ятні нагрудні знаки. До кінця другої каденції Кучми паради з різним розмахом проводили щороку.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну на столичному Хрещатику влаштовують виставку підбитої чи знищеної російської техніки.

Що співали українці до появи гімну

Після проголошення незалежності, на офіційних заходах, зібраннях і святкуваннях якийсь час виконували пісню-молитву "Боже великий, єдиний…", що нині має неофіційний статус духовного гімну України.

У січні 1992 року прокомуністична Верховна Рада УРСР 12-го скликання / Верховна Рада України 1-го скликання затвердила офіційну мелодію пісні "Ще не вмерла України і слава, і воля" (музика о. Михайла Вербицького). І тільки у березні 2003-го законом "Про Державний гімн України" незалежна Верховна Рада 4-го скликання затвердила офіційний текст (слова Павла Чубинського).

Раніше "Телеграф" розповідав, чи буде додатковий вихідний на День Незалежності 2024.