"Ми не варті їх відданості": волонтер розчулила історією про українських військових

Читать на русском
Автор
Леся Литвинова Новина оновлена 07 вересня 2024, 08:41
Леся Литвинова. Фото Колаж "Телеграфу"

Українці відреагували на її розповідь

Українська волонтерка Леся Литвинова, яка на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну разом зі своїм чоловіком пішла на фронт саперкою, попри те, що має п'ятьох дітей, розповіла про розмову з одним з українських військових. Вона ілюструє героїзм та відданість наших захисників.

Зворушливу та водночас сумну історію Леся Литвинова, яка демобілізувалася з ЗСУ після поранення, розповіла на своїй Facebook-сторінці. Вона передала свою розмову з українським воїном, якому на ВЛК після поранення, дали висновок про необхідність операції, адже "хребет самостійно триматись не бажає".

Військовий мав після проходження ВЛК повернутись в частину, отримати направлення від начмеда і повернутись для операції. Проте він вирішив інакше. Далі — пряма розмова воїна з волонтеркою:

"- Я на "роботі". Півміста розбомбили. Наші всі по ВЛК. Ще тиждень і ми тут з посестрою вдвох лишимось тримати оборону.

- А спина?

- А посестра? Сама за весь взвод залишиться? Я поки тут. Буду дивитись по стану.

- Так вона ж теж після поранення. Я ж пам'ятаю — там барабанні перетинки луснули. Її ВЛК допустило до виходів?

- А вона не пішла туди. Перетинки затягуються потихеньку. Ти ж її знаєш.

Я її знаю. Я його знаю. Я знаю, що ми живі і вільні лише тому, що є вони. Є один в одного. Є у мене. Є у країни. Хоча інколи мені здається, що ми не варті їх відданості", — пише волонтерка.

Останні слова її публікації відгукнулися багатьом українцям. В коментарях вони поділилися своїми думками.

Раніше "Телеграф" публікував розмову з Олександром Фесенко ("Пчела") — оборонцем Маріуполя, професійним кулеметником, сержантом, інструктором спецпідрозділу К12, який навчає молодих бійців вогневій тактиці та служить з 2020 року. Під час боїв воїн отримав тяжке поранення ноги, пройшов "Азовсталь", потрапив у полон, повернувся додому. В ході лікування у бійця виявили рак. Попри такі повороти долі він продовжує нести службу і має непохитну силу духу.