Що пили князі та козаки: традиційні напої українців
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 693

Традиційні українські напої – це не просто частина національної кухні, а справжній культурний феномен, що формувався протягом тисячоліть
В історії кожного народу напої відігравали особливу роль, але українська традиція вирізняється своєю багатогранністю та технологічною досконалістю. Від древніх способів бродіння меду до сучасних технологій дистиляції – українці завжди приділяли особливу увагу якості та культурі споживання напоїв, створюючи унікальні рецепти, які сьогодні відомі далеко за межами нашої країни.
Культура споживання напоїв в Україні має тисячолітню історію, яка тісно переплітається з розвитком нашої державності та національних традицій. Від скіфських часів до сьогодення українці створили унікальну культуру виготовлення та споживання як алкогольних, так і безалкогольних напоїв.
Скіфська спадщина
Перші письмові згадки про культуру споживання напоїв на території України походять ще з античних часів. Греки описували скіфів як любителів нерозбавленого вина, що було незвичним для еллінської культури. Римський поет Овідій згадував про загадковий напій "згробини", а історик Приск Панійський писав про "камос" – напій з ячменю, схожий на пиво.
Медова доба Київської Русі
За часів Київської Русі особливу популярність мав мед – напій, який виготовляли шляхом бродіння медової сити. Його міцність становила 9-14 градусів. Також широко вживали квас (сирівець) та пиво (яке тоді називали "солод"). Цікаво, що згідно з "Руською правдою", державним службовцям – вірникам – належало отримувати сім відер солоду на тиждень.
Революція в напоях: поява горілки
Справжня революція в культурі напоїв відбулася після входження українських земель до складу Великого князівства Литовського. Саме тоді з'явилася технологія дистиляції спирту. Новий напій назвали "вином", а місця його виробництва – "винокурнями". З'явилася також назва "оковита" (від латинського aqua vitae – "жива вода") та "горілка" – через відчуття печіння в горлі під час вживання.
Козацька доба
Всупереч поширеному міфу про надмірне споживання міцних напоїв козаками, історичні документи свідчать про більш витончені смаки запорожців. Наприклад, в описі майна останнього кошового отамана Петра Калнишевського знаходимо значний запас імпортних вин. За часів Гетьманщини виробництво горілки стало важливою статтею експорту, особливо до Московського царства.
Особливості української традиції
Унікальною рисою української культури споживання горілки було те, що її пили теплою ("гріта"). Це свідчило про високу якість напою, адже при нагріванні проявляються всі можливі домішки. Популярними були також різноманітні настоянки: варенуха, запіканка, кусака, муселець.
Сучасність
Сьогодні візитною карткою України на міжнародному ринку алкогольних напоїв є горілка з перцем. Попри складні періоди в історії, зокрема руйнівну антиалкогольну кампанію часів Горбачова, українська алкогольна промисловість зберегла традиції якісного виробництва. Сучасна Україна виробляє широкий асортимент напоїв: від традиційних горілок до вин, бренді, пива та сидру.
Історія українських напоїв – це не просто літопис споживання алкоголю, а відображення багатої культури, традицій та технологічного розвитку нашого народу. Вона демонструє, як змінювалися смаки українців протягом століть, зберігаючи при цьому особливу увагу до якості та культури споживання.
Раніше "Телеграф" розповідав, хто насправді винайшов горілку і коли вона з’явилася в Україні. Популярний міф досі стверджує, що творцем горілки є Д. Менделєєв.