Драпатий проти російського "генерала-мʼясника": чому росіяни забуксували під Покровськом

Покровськ, який російські війська безперервно штурмують вдень і вночі, вже майже 8 місяців є одним з найгарячішіх напрямків. У стратегічному місті на сході України зіткнулися не лише дві сильні армії, а й два відомі командувачі.

Мова про російського генерал-полковника Збройних сил РФ Андрія Мордвічева, відомого нищівними діями в Маріуполі, та українського генерал-майора ЗСУ Михайла Драпатого. Обидва є досвідченими воєначальниками.

Чому генерала Мордвічева називають "м'ясником" і як йому вдалося отримати "Золоту Зірку" від Путіна? Що стоїть за міфом про його "непереможність"? Як змінився баланс сил на фронті після призначення командувачем "Хортиці" Михайла Драпатого? Відповіді на ці питання шукав "Телеграф".

"Покровськ — його наступна ціль"

Командувач угрупованням військ РФ "Центр", генерал-полковник Андрій Мордвічев є одним з найбільш обговорюваних і результативних найвищих офіцерів Росії. Ще у 2022 році він очолив операцію з захопленням Маріуполя та безпосередньо Азовсталі. Згідно з військовими стратегіями РФ, для успішного штурму міста потрібна шестикратна перевага в силах. Однак під командуванням Мордвічева місто вдалося окупувати нібито при майже рівному співвідношенні сил. Принаймні саме такий його образ створюють російські медіа. Звичайно, це ворожа пропаганда. Зазначимо, мер Маріуполя Вадим Бойченко повідомляв, що росіяни мали в п'ять-шість разів більше сил, ніж українські оборонці: 30 тисяч окупантів проти 5 тисяч захисників міста, які до того ж опинились в оточенні.

Що точно: бойові втрати російської армії були катастрофічними. Проте Мордвічев зміг забезпечити оточення міста, а зрештою і тактичний прорив. Це був той момент, коли його звання "Генерал-прорив" та "Майстер штурму" здобули популярність не лише серед звичайних бійців, а й серед вищих політичних кіл.

У 2023 році відзначилася наступальна операція Мордвічева з так званого "визволення" Авдіївки. Російський воєначальник використав вже випробувану тактику оточення — захоплення міста у "кліщі" з різних боків і подальше розділення оборонної системи на ізольовані сектори.

Нагадаємо, 17 лютого 2024 року українські війська відступили з Авдіївки. Нещодавно призначений на той момент головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський обґрунтував своє рішення необхідністю зберегти особовий склад та попередити те саме оточення.

Врешті, втрата Збройними Силами України Авдіївки мала важкі наслідки для фронту, дозволивши Кремлю зміцнити позиції на Донеччині.

За такі "подвиги" з величезними втратами в особовому складі та техніці Путін, одначе, нагородив Мордвічева золотою медаллю Героя Російської Федерації та поставив відповідальним за те, щоб захопити решту Донецької області, яка наразі не контролюється Росією.

З огляду на військовий потенціал та амбіції Мордвічева, росіяни впевнені, що наступним його "трофеєм" буде місто Покровськ і що реалізація його стратегії вже почалася.

"Великі кліщі" навколо Костянтинівки

Застосування цієї стратегії відзначає і речник українського оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" Віктор Трегубов. Утім, як каже, наразі вона не працює.

— Стратегічна задача росіян, в принципі, зрозуміла. На півдні це обійти Покровськ із заходу, на сході — це вибудувати такі великі "кліщі" довкола Костянтинівки. Але обидві задачі — далекі від виконання. Адже на тому ж Покровському напрямку, який є для росіян основний, ми бачимо, що росіяни виснажуються. І вони цього не приховують, — заявив Трегубов 4 березня в телеефірі.

Примітно, що труднощі російських військових на цьому напрямку розпочалися ще наприкінці січня — на початку лютого 2025 року. Саме в цей час генерал-майор Михайло Драпатий став командувачем ОСУВ "Хортиця".

Михайло Драпатий є одним з найяскравіших представників вищого командування ЗСУ та володіє численними нагородами.

Серед важливих моментів у його кар'єрі — легендарний прорив на БМП через ворожі блокпости в центрі Маріуполя у 2014 році. Тоді він зміг прорвати лінії бойовиків і посилити оборону місцевої поліції, рятуючи цивільних та військових.

Відео штурму барикади облетіло весь світ.

Драпатий також відзначився тим, що попри запеклі бої та постійні обстріли, успішно виконав прорив з так званого "Ізваринського котла" (очолював ударну групу 72-ї механізованої бригади). Це дозволило зберегти життя тисячам бійців.

За час великої війни з Росією він визволяв Херсонщину, зупиняв наступ росіян на Харківщині, керував операціями на Луганському напрямку.

Відтоді як Михайло Драпатий очолив ОСУВ "Хортиця", українське командування дещо змінило тактику і розпочало стратегічну підготовку до наступних операцій. До Покровського напрямку були стягнуті елітні підрозділи. Російські джерела занепокоєно повідомляли про концентрацію 12 українських бригад, які, за їхніми даними, готували оточення для угрупування військ Мордвічева.

Як вже розповідав "Телеграф", багато позицій на фронті часто переходять з рук в руки. Проте на початку лютого українські захисники почали проводити контрудари [зокрема в районі Покровська] та періодично збивати імпульс ворога.

Як передає аналітичний проєкт DeepState, кількість атак російських загарбників на Покровському напрямку продовжує зменшуватися. У вівторок, 4 березня, був встановлений новий мінімум — лише 17 штурмових дій.

КАБів не вистачає, а трупи воювати не вміють

Тим часом в Росії вже з'явилися чутки про догану, яку Андрій Мордвічев нібито отримав "згори". Військові блогери публічно озвучили проблеми на Покровському напрямку, після чого на генерала посипалися звинувачення з вищих ешелонів влади.

Хоча деякі російські "експерти" вважають, що Мордвічева намагаються зробити крайнім за помилки начальника Генштабу РФ Валерія Герасимова.

Йдеться зокрема про нестачу авіаційних бомб КАБ, якими росіяни тероризують прифронтові міста. Сам Мордвічев, за даними російських медіа, неодноразово порушував це питання, адже його основна тактика неможлива без підтримки з повітря.

Ба більше, як жаліються російські блогери, зменшилася не лише кількість коригованих авіабомб (КАБ), а й точність їх ураження. Російські пілоти все частіше змушені "бомбити повітря", оскільки супутникова корекція не працює через українські засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Навіть якщо скидати до 16 бомб на одну ціль, немає жодної гарантії, що бодай одна з них влучить у потрібне місце.

Додатково, наші сили успішно збивають російські дрони-розвідники, фактично позбавляючи ворога "очей" на полі бою.

Як говорить в коментарі "Телеграфу" військовий експерт та ексречник Генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов, російський генерал був ефективним, доки завалював КАБами наші оборонні рубежі та фортифікації. Вони руйнували все, після чого Мордвічев кидав у наступ велику кількість живої сили.

— Так було під Авдіївкою, де загинули десятки тисяч російських військових і найманців ПВК "Вагнер". Те саме відбувалося в будь-якому іншому місці, де воював Мордвічев. Він відомий як "генерал-м'ясник", який воює кількістю, буквально трупами своїх солдатів, щоб здобути омріяні квадратні кілометри української землі, — говорить він.

Зараз йому починає бракувати ресурсів, і можливості "завалювати трупами" вже не ті, тож і його успіхи значно зменшилися.

— Якщо подивитися на ситуацію в районі Покровська, то видно, що Мордвічеву вже не вистачає й бронетехніки. Оскільки він спалив її в попередніх штурмах, то зараз змушений використовувати техніку вибірково. Наприклад, використовує "броню" для прориву до траси між Дніпром і Покровськом. Втім, вона швидко знищується українською артилерією та операторами FPV-дронів, — ділиться ексречник Генерального штабу ЗСУ.

Отже, успіхи "видатного" російського генерала базуються не на вишуканій стратегії чи лідерських якостях.

— Кількість солдатів є скінченною. І коли вони закінчаться, у розпорядженні Мордвічева залишаться лише трупи. А трупи воювати не вміють, — підкреслює Селезньов.

"Справа не в самих лише генералах"

Як говорить в розмові з "Телеграфом" військовий аналітик і координатор групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець, методи та стиль керівництва обох генералів справді відрізняються.

Мордвічев є яскравим представником старої радянської військової школи. Він діє відповідно до традиційних канонів і принципів тодішнього військового мистецтва. Натомість Драпатий відрізняється тим, що намагається шукати нові, більш прогресивні методи.

Однак об'єктивно оцінити роботу генералів неможливо, оскільки різні підпорядковані їм підрозділи мають різний рівень бойових якостей та стан боєздатності, що впливає на виконання поставлених завдань

Схожу думку "Телеграфу" висловив також Селезньов.

— Я читаю російські пабліки, де буквально волають про те, який "крутий" генерал Мордвічев і які "чудеса" він творить на фронті. Але, на мою думку, це виглядає перебільшено, — говорить він.

Так, безумовно, важливо враховувати вплив лідерських якостей обох командувачів — нашого генерала Драпатого та російського Мордвічева. Однак ефективність бойових дій залежить також від роботи офіцерів штабу, які організовують та координують операції.

— Крім того, важливу роль відіграє наявність ресурсів. Якщо вони є — можна творити дива. Коли їх бракує — ситуація стає значно складнішою, — підкреслює ексречник Генштабу.

За його словами, призначення генерала Драпатого на цю ділянку фронту справді покращило оперативну ситуацію. А своєчасне постачання необхідного забезпечення дозволило розпочати контрнаступальні операції. Проте, на думку Селезньова, було б помилкою пов'язувати ці досягнення виключно з лідерськими якостями однієї людини.

Як додає військовий аналітик Костянтин Машовець, ЗСУ знайшли кілька ефективних способів протидії тактиці Мордвічева у Покровську. Але, на його думку, передчасно говорити про "вичерпання" можливостей російських військ. Вони продовжують атакувати на кількох операційних напрямках, і Покровськ — лише один із них.

— Зараз російська армія перебуває у стані "пошуку варіантів": чи варто й надалі ставити оточення Покровська за головну задачу, чи діяти інакше, — каже Селезньов.

За його словами, наразі ворог може спробувати заблокувати дороги між Дніпром і Покровськом. Їм важливо встановити повний вогневий контроль над ключовими логістичними трасами.