Тут грали в більярд та бенкетували: для чого насправді зводили київську філармонію

Київська філармонія — унікальний культурний символ України, чия історія віддзеркалює долю самої країни. Розташована в історичній будівлі кінця XIX століття на Володимирському узвозі, 2, філармонія пройшла довгий і непростий шлях від купецького клубу до визнаного центру класичного мистецтва.

Зведена в 1882 році як Купецьке зібрання, ця величезна споруда була свідком балів-маскарадів, ділових зустрічей, пережила революції, війни та зміни політичних режимів. Проте найголовніше її багатство — неперевершена акустика залишалася незмінною, приваблюючи світових музичних зірок різних епох.

Купецький клуб

Мало хто знає, що величну споруду, яка сьогодні є домом для класичної музики, було зведено у 1882 році як Купецьке зібрання — своєрідний бізнес-клуб для заможних київських комерсантів. Архітектором проєкту став відомий київський зодчий, академік Володимир Ніколаєв.

Цікаво, що купці, хоч і прагнули мати власне приміщення для зборів, не були готові вкладати кошти у будівництво. Ситуацію врятував підприємливий купець Дехтярьов, який погодився профінансувати будівництво. Втім, його щедрість мала практичний розрахунок: він особисто встановив більярдні столи у клубі, щоб контролювати частину прибутків.

"Він буквально витрушував гроші з кишень відвідувачів, щодня особисто збираючи борги за будівництво", — свідчать історичні джерела про методи Дехтярьова.

Від балів-маскарадів до світових музичних зірок

З перших років існування будівля стала не просто місцем ділових зустрічей — тут проводилися розкішні бали-маскаради, благодійні заходи, літературні та музичні вечори. А з 1863 року, коли було засновано Київське відділення Імператорського російського музичного товариства, приміщення почало активно використовуватися для концертів.

На сцені Купецького зібрання у різні роки виступали музиканти світової слави: Ференц Ліст, Сергій Рахманінов, Федір Шаляпін. Завдяки неперевершеній акустиці зала швидко здобула репутацію одного з найкращих концертних майданчиків.

Особливе місце в історії Київської філармонії посідає Микола Віталійович Лисенко — видатний український композитор, піаніст і етнограф. Саме на його честь названо головну концертну залу — Колонну залу, яка вже понад 60 років вважається однією з найкращих в Україні.

У 1903 році тут святкували ювілей Лисенка, а музика українського генія стала символом національного відродження. Під час громадянської війни у цих стінах звучали твори провідних композиторів, попри складні часи.

Філармонія у вихорі історичних подій

Після 1919 року будівля пережила численні трансформації: тут розміщувалися Пролетарський будинок мистецтв, Будинок політичної освіти, клуб "Більшовик", а пізніше — Палац піонерів. У 1934 році сюди повернулася Державна філармонія, а з 1937 року при ній запрацював Державний симфонічний оркестр під керівництвом Натана Рахліна.

Друга світова війна перетворила філармонію на німецький офіцерський клуб, але, на щастя, будинок не зазнав значних руйнувань. Уже в 1944 році філармонія відновила свою роботу, попри аварійний стан приміщення. Будівлю вирішили зберегти саме через її унікальну акустику.

Нове життя старовинної зали

У 1962 році Колонній залі було присвоєно ім'я Миколи Лисенка, що стало визнанням внеску композитора в розвиток національної музичної культури. У 1990-х роках приміщення закрили на реставрацію, і в 1996 році оновлена зала відкрила свої двері для шанувальників музики. Важливою подією стало встановлення нового органу та придбання сучасних музичних інструментів.

Сьогодні Національна філармонія України — це провідний культурний центр, який не лише підтримує українську національну культуру і класичну спадщину, але й проводить міжнародні конкурси, фестивалі та бере участь у важливих мистецьких проєктах.

Раніше "Телеграф" розповідав про будівлю, в якій сьогодні навчають музики, а колись був найдорожчий готель в Києві. Мова про київську консерваторію.